Справа № 4-13/10                                                                                                              копія

П О С Т А Н О В А

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2010 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді:                                      Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі:                                                       Ярмольській І.В.

за участі прокурора:                                             Холодницького Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи, -

В С Т А Н О В И В:

25.12.2009 року адвокат ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 31.10.2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч 1 ст. 152 КК України. Просить скасувати вказану постанову. Свої вимоги мотивує тим, що заява ОСОБА_3 про зґвалтування не відповідає ст.ст. 94; 95 КПК України і не може розглядатись, як привод до порушення кримінальної справи, оскільки в ній ОСОБА_3 не зазначає про необхідність порушення кримінальної справи за фактом зґвалтування, а лише виражає прохання прийняти міри розшуку невідомого їй чоловіка на ім’я ОСОБА_2, який 28.10.09 року за адресою: с. Соф.Борщагівка, вул. Озерна біля озера зґвалтував її. Вважає, що з огляду на дане неможливо зробити висновок про дійсне бажання ОСОБА_3 притягнути особу до кримінальної відповідальності.

Крім того, від ОСОБА_3 не було відібрано підписку про відповідальність за неправдивий донос.

В заяві ОСОБА_3 не зазначено жодних обставин скоєння злочину, а лише вживається термін „зґвалтування” і вказується досить приблизно адреса протиправних дій. З цих підстав вважає, що заява ОСОБА_3 не може бути підставою до порушення кримінальної справи.

Крім того, в заяві ОСОБА_3 вказує, що її не лише зґвалтували, а і пограбували. Незважаючи на це, кримінальну справу порушено лише за ч 1 ст. 152 КК України, що, на думку адвоката ОСОБА_1, вказує на відсутність ретельної перевірки з боку працівників міліції.

На час порушення кримінальної справи не було проведено жодного експертного дослідження.

Наявність в матеріалах справи трьох протоколів огляду місця події, на думку адвоката ОСОБА_1, наводить на сумніви стосовно існування у слідчого достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, а також стосовно об’єктивності і повноти проведення перевірки до порушення кримінальної справи.    

ОСОБА_2 був затриманий працівниками Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області 28.10.2009 року і безпідставно утримувався там до 31.10.2009 року, при цьому будь-яких процесуальних документів не складалось.

Під час перебування в райвідділі з боку оперативних працівників міліції до ОСОБА_2 напротязі 3х діб застосовувалось насильство – фізичне і психологічне. ОСОБА_2 напротязі 3х діб був прикутий наручниками до батареї, йому не надавалась їжа, вода, не були повідомлені родичі, а також на його адресу правоохоронцями постійно висловлювались погрози розправою і вбивством та лунали вимоги коштів. Дане є грубим порушенням його прав та норм КПК України з боку працівників міліції. в матеріалах справи є протокол затримання згідно ст.ст. 106, 115 КПК України складений лише 31.10.2009 року. а фактичне перебування затриманого в райвідділі напротязі минулих діб не підтверджено будь-яким документом.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 скаргу підтримав.

Вивчивши скаргу, вислухавши думку прокурора, який заперечував задоволенню скарги, дослідивши матеріали кримінальної справи № 13-4865, суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобовязані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якого порушується справа, а також дальше її спрямування.

Відповідно до ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення кримінальної справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Суд встановив, що постановою слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 31.10.2009 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч 1 ст. 152 КК України.

Як вбачається з вказаної постанови, приводом до порушення кримінальної справи являється заява ОСОБА_3, зареєстрована в ЖРЗПЗ Києво-Святошинського РВ під № 3258/11834 від 28.10.2009 року; підставою до порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч 1 ст. 152 КК України, що відповідає вимогам  п. 1 ч. 1 ст. 94 КПК України та може бути приводом та підставою для порушення кримінальної справи.

Посилання адвоката ОСОБА_1 в скарзі на те, що заява ОСОБА_3 не може бути приводом до порушення кримінальної справи, оскільки в ній вона не просить порушити кримінальну справу, не вказує обставини вчинення відносно неї злочину та від ОСОБА_3 не відібрано підписку про відповідальність за завідомо неправдивий донос, не може бути підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки відповідно до п. 1 ч 1 ст. 94 КПК України приводом до порушення кримінальної справи є заява громадян. Вимог до вказаної заяви КПК України не передбачено, тому її зміст не може бути підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи.

Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що, незважаючи на те, що в своїй заяві ОСОБА_3 вказує, що її не лише зґвалтували, а і пограбували, кримінальну справу відносно ОСОБА_2 порушено лише за ч 1 ст. 152 КК України, не може бути підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки питання про кваліфікацію дій особи вирішується при розгляді справи по суті.

 Посилання адвоката ОСОБА_1 на те, що по справі не проведено жодного експертного дослідження та на те, що наявність в справі трьох протоколів огляду місця події наводить на сумніви з приводу існування у слідчого достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, а також стосовно об’єктивності і повноти проведення перевірки до порушення кримінальної справи, також не може розглядатись судом, як підстава для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки давати оцінку доказам суд вправі лише при розгляді справи по суті.

Посилання адвоката ОСОБА_1 на незаконне утримання ОСОБА_2 та застосування до нього фізичного та психологічного тиску з боку працівників Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області, не може бути підставою для скасування постанови про порушення кримінальної справи, оскільки суду не надано доказів того, що з приводу незаконних дій з боку працівників Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України прокуратурою Києво-Святошинського району проведено перевірку та прийнято рішення про порушення кримінальної справи.

За таких обставин суд вважає, що постанова слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області  від 31.10.2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 є законною і підстав для її скасування суд не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 2367, 2368 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:    

Скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову про порушення кримінальної справи залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом 7 діб з дня її проголошення.

СУДДЯ: / підпис /