РІШЕННЯ

Іменем України

21 березня 2007 року Вишгородський районний суду Київської області у складі:

головуючого - судді                                Заріцького CM,

при секретарі                                           Смілянець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про поділ спільно нажитого майна.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що із весни 2003 року вона разом із відповідачем проживали однією сім'єю. За час спільного проживання, у квітні 2005 року вони купили автомобіль ВАЗ - 2105 за 1700 доларів США.

На той час її доходи були значно більшими ніж доходи відповідача і частина їх відкладалася на покупку автомобіля, крім того, частину грошей дали її батьки, а ще частину позичили у сусідів.

Позивачка вважає, що має право на половину вартості автомобіля, оскільки це на майно набуте під спільного їх з відповідачем проживання.

Посилаючись на викладене, на підставі ст.ст. 74 СК України позивачка просить визнати за ОСОБА_2. право власності на автомобіль та стягнути з нього на її користь половину вартості автомобіля, що становить 4292 грн.

В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги і на підставі того, що куплений ними автомобіль не перебуває у власності відповідача, а користується він ним на підставі доручення, просить стягнути з нього грошову компенсацію за частину вартості автомобіля у розмірі 4292 грн.

Відповідач ОСОБА_2. позову не визнав і заперечив його тим, що автомобілем він користування за домовленістю із його власником на підставі доручення і на даний час він його повернув власнику, так як не зміг сплатити визначену ним суму. Ніяких коштів відповідачка йому як плату за автомобіль не передавала.

Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2. на підставі доручення, виданого йому ОСОБА_3. мав право управляти та розпоряджатися належним їй автомобілем ВАЗ 2105.

Зазначені обставини стверджуються поясненнями свідка ОСОБА_4. та копією доручення від 19.04.2005р.

Також судом встановлено, що сторони по справі в період з весни 2003 року по серпень 2005 року проживали однією сім'єю.

Разом з тим, позивачка в судовому засіданні не довела, що за автомобіль ВАЗ 2105 відповідачем було заплачено грошову суму у розмірі 1700 доларів США із їх спільного бюджету.

Посилання позивачки на те, що вона передавала відповідачу певні суми на придбання автомобіля в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки позивачка не довела підставності позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10,60, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.