ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"09" вересня 2010 р.                                                                            Справа  № 5/71

Суддя Войтюк В.Р. розглянувши  матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина»

до відповідача підприємця ОСОБА_1

про  стягнення  174 982 грн. 40 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Лепіхіна О.П. (дов. у справі).

Від відповідача: не з’явився.

Стаття 22 ГПК України сторонам роз'яснена.  

СУТЬ СПОРУ:     Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина», звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій, інфляційного збільшення боргу та відсотків річних за договором поставки в сумі 174 982 грн. 40 коп.

У процесі вирішення спору збільшив вимоги і просить стягнути суму інфляційного збільшення основного боргу в розмірі 57160,89 грн., пеню в розмірі 131353,38 грн. та проценти за порушення грошового зобов'язання в розмірі 3% річних від суми основного боргу, що становить 18296,97 грн.

Уточнена ціна позову складає 206811,24 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи через перебування на лікарняному. Зазначає, що згідно видаткових накладних № К-00000233 та №  К-00000232 від 27 липня 2010 року передав позивачу товар на суму 209 641 грн. 00 коп.

Стосовно клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд зазначає, що з урахуванням обставин конкретної справи суд може не брати до уваги доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК. Враховуючи, що позивачем - підприємцем ОСОБА_1, не надано доказів перебування на лікарняному а також те, що у матеріалах справи наявна довіреність на представлення інтересів позивача видана Давидюку Андрію Миколайовичу суд залишає клопотання відповідача без задоволення як необгрунтоване.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі обгрунтовуючи таким.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина»і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір поставки від 1 квітня 2008 року № ОК-3 124.

Згідно умов Договору поставки Позивач як постачальник прийняв на себе зобов'язання передавати у власність (поставляти) Відповідачу, а Відповідач як покупець - приймати та своєчасно і в повному обсязі оплачувати шини для легкових автомобілів (надалі - «Товар»).

2З грудня 2008 року Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення заборгованості за Договором поставки. Рішенням від 17 лютого 2009 року в справі 20/12 (надалі - «Рішення») господарський суд Рівненської області задовольнив позов в повному обсязі. На день прийняття Рішення сума основного боргу за поставлений Товар (без врахування інфляційних нарахувань, штрафних санкцій тощо) складала 486352,00 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві гривні 00 коп.).

Сума основного боргу за Товар на момент звернення Позивача з цією позовною заявою   складала 300 287,87 грн. (надалі - «Основний борг»). У подальшому позивач змінив порядок зарахування отриманих від боржника сум, віднісши більшу їх частину на погашення штрафних санкцій і визначив основний борг в сумі 399186,16 грн.

Посилається, що згідно зі ст. 692, ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором  або законом.

Зазначає, що Вищий Господарський суд України в інформаційному листі від 20 листопада 2008 року № 01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства»зазначив, що чинному законодавству не суперечить звернення кредитора до суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Пояснює, що оскільки така вимога не заявлялася в попередній позовній заяві, та враховуючи те, що прийняття рішення суду про стягнення основного боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання, Позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦКУ та ч. 6 ст. 232 ГКУ має право вимагати від Відповідача сплати указаних вище платежів.

Позивач підтвердив, що згідно видаткових накладних  № К-00000233 та №  К-00000232 від 27 липня 2010 року  відповідач передав товар на суму 209 641 грн. 00 коп. Зазначає, що дана сума зарахована в рахунок погашення основного боргу і, зважаючи на те, що розрахунок суми штрафних санкцій, інфляційного збільшення боргу та відсотків річних за договором поставки здійснювався станом на 29 червня 2010 року, здійснені відповідачем розрахунки на предмет позову не впливають.

Відповідач зазначає, що частково погасив заборгованість у розмірі 203712 грн. 13 коп. шляхом часткової оплати в розмірі 1300 грн. та зарахування зустрічних вимог в розмірі 202412грн. 13 коп..

Відтак, сума заборгованості становить 486352 грн. 00 коп. - 203712 грн.13 коп.=282639грн.87коп., а не 300287 грн. 87 коп., з якої  здійснюється розрахунок штрафних санкцій, інфляційного збільшення боргу та відсотків річних за договором поставки.

На його думку, вимога, щодо стягнення пені є надуманою, оскільки згідно рішення господарського суду Рівненської області від 17.02.2009 року по справі №20/12 пеня вже була стягнена та обрахована з суми основного боргу.

Вимога, щодо стягнення інфляційного нарахування необгрутована, розрахунок невірний. Позивачем   не  визначено   періоду за  який  проводиться   нарахування інфляційних втрат. З доданого розрахунку можна припустити, що інфляційні втрати заховуються з березня 2009 року, проте Позивачем не враховано проведеного розрахунку згідно зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.11.2003 року.

Вимога, щодо стягнення 3 % необгрунтована, розрахунок невірний, Позивачем не визначено періоду за який проводиться нарахування (кількість днів).

Заслухавши пояснення представника позивача, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нокіан Шина»і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір поставки від 1 квітня 2008 року № ОК-3 124.  

Згідно умов Договору поставки Позивач як постачальник прийняв на себе зобов'язання передавати у власність (поставляти) Відповідачу, а Відповідач як покупець - приймати та своєчасно і в повному обсязі оплачувати шини для легкових автомобілів.

2З грудня 2008 року Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення заборгованості за Договором поставки. Рішенням від 17 лютого 2009 року в справі 20/12 господарський суд Рівненської області задовольнив позов в повному обсязі. На день прийняття Рішення сума основного боргу за поставлений Товар (без врахування інфляційних нарахувань, штрафних санкцій тощо) складала 486352,00 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві гривні 00 коп.).

При пред`явленні позову суму основного боргу визначено позивачем в розмірі 300 287 грн. 87 коп.

У відзиві відповідач стверджує, що сума основного боргу на момент пред`явлення позову (на який Позивачем нараховано пеню, інфляційні та річних) є меншою, у зв'язку з проведеними Відповідачем розрахунками за період після 17 лютого 2009 року. В підтвердження цього Відповідач надав видаткову накладну № К-00000666 від 27 листопада 2009 року і видаткову накладну № К-0000665 від 27 листопада 2009 року на суму 156163,15 грн. і 46248, 98 грн. відповідно.

З цього приводу суд зазначає, що Позивачем між Відповідачем існувало два судові спори про стягнення з Відповідача заборгованості за договорами поставки шин - в справі № 15/128 (Рішення Господарського Суду Рівненської області від 22 грудня 2008 року, Наказ від 6 січня 2009 року) та  № 20/12 (Рішення Господарського Суду Рівненської області від 17 лютого 2009 року, Наказ від 6 березня 2009 року).

Обидві справи перебувають на стадії виконання.

Суми, котрі підлягали стягненню з Відповідача на користь Позивача за цими справами наведено в Таблиці 1:

Таблиця 1. Судові спори між Позивачем і Відповідачем

№ справиПідставаОсновний борг, грн.Інфляційні нарахування грн.3% річних, грн.Пеня, грн.Збитки, грн.Судові витратиВсього, грн.

15/128Рішення Господарського суду Рівненської      області від 22.12.08-27 588,7910413,768235,45-7 121,5853 359,58

20/12Рішення Господарського   Суду Рівненської області від17.02.09 86 352,00486352,002 238,5517908,415573,58551 130,71

Всього




604 490,29

Основний борг за поставлений товар на момент винесення рішень існував лише за Договором поставки та підлягає стягненню в рамках виконавчого провадження за справою № 20/12.

З моменту винесення судових рішень у вказаних вище справах Відповідач здійснив за обома судовими судовими справами розрахунки на загальну суму 205304,13 грн., а саме:

17 лютого 2009 року сплачено 1 592,00 грн. платіжним дорученням № 853, призначення платежу: “оплата за отриману автогуму Згідно накладної № 1213 від 07.05.08”

Поставка партії товару за цією видатковою накладною здійснювалася у рамках Договору поставки. Відповідно, на цю суму Позивачем зменшено суму основного боргу за Договором поставки (Таблиця 2).

15 жовтня 2009 року сплачено 1 300,00 грн., платіжним дорученням № 204, призначення платежу: «оплата за отриману автогуму згідно рішення суду від 25.03.09 по справі № 15/128».

Платіж здійснений за іншою судовою справою №15/128. Призначення платежу, вказане Відповідачем, пояснюється тим, що 25 березня 2009 року Львівський апеляційний господарський суд виніс постанову в справі №15/128, якою залишив рішення Господарського суду Рівненської області від 22 грудня 2008 року без змін.

Цей платіж зараховано за справою 15/128, і до суми основного боргу за Договором поставки не має відношення.                                  

27 листопада 2009 року Відповідачем поставлено Позивачу за двосторонніми видатковими накладними автомобільні шини на загальну суму 202412,13 грн.; за видатковою накладною № К-00000666 на суму 156163,15 грн., підстава поставки - «згідно рішення суду від 25.03.09 по справі № 15/128»; і накладною № К-0000665 на суму 46248,98 грн., підстава поставки: «рахунок-фактура №К-00000708 від 24.11.09»(рахунок, виставлений Відповідачем).

У такий спосіб сторони фактично погодили погашення боргу Відповідачем шляхом передачі ним товару Позивачу і зарахування зустрічних грошових вимог. Призначення платежу за видатковою накладною № К-00000666 («згідно рішення суду в справі № 15/128») свідчить про те, що Відповідач мав на меті погасити борг за справою № 15/128 і надав згоду на зарахування суми передусім за цією справою.

Ст. 534  ЦК України  передбачає  правила черговості  погашення  грошових зобов'язань,  коли  сума погашеної боржником заборгованості є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені: (1) в першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання (такими слід вважати судові витрати, інфляційні втрати та збитки - Таблиця 1); (2) в другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або (пеня та 3% річних); (3) в третю чергу сплачується основна сума боргу.

У позовній  заяві від 27 квітня 2010 року при здійсненні розрахунку ціни позову Позивач всі здійснені Відповідачем розрахунки зараховував як погашення основного боргу за Договором поставки, тобто розрахував ціну позову у найбільш сприятливий для відповідача спосіб.

У зв`язку із запереченням відповідачем позовних вимог позивач скористався своїм правом,  передбаченим ст.534 ЦК України,  та зарахував проведені відповідачем  розрахунки у передбачений цивільним законодавством спосіб. Розрахунки відповідача на суму 205304,13 грн. слід зарахувати таким чином (Таблиця 2):

53359,58 грн. - в рахунок повного погашення заборгованості за справою № 15/128 (з них 1300,00 грн. сплачені ПД № 204 від 15 жовтня 2009 року; а 52059,58 грн. погашені за рахунок товару, поставленого за видатковою накладною № К-0000665 від 27 листопада 2009 року, виходячи з вказаного в ній призначення платежу- «справа № 15/128»);

решта 148944,55 грн. - зараховуються як часткове погашення заборгованості за справою № 20/12. При цьому, в силу ст. 534 ЦК України, з них 87165,84 грн. зараховуються в погашення основного боргу за Договором поставки, тобто в останню чергу, після погашення всіх решта сум за виконавчим документом в справі № 20/12.

Таблиця 2. Погашення Відповідачем основного боргу за Договором поставки

Сума боргу на дату винесення рішенняОплатаБорг грн.

Видаткова накладнаРахунок-фактураСума, в т.ч. ПДВ, грн.Дата оплатиСума,  грн.

№ НШ- 0001213 від 07.05.08№ НШ-0001203 від 06.05.08136 492,0017.02.09           

27.11.09        1 592,00

85573,8449326,16

№ НШ-0001436 від 06.06.08№ НШ-0001467 від 05.06.08234 608,00Оплата не здійсненаОплата не здійснена234608,00

№ НШ-000155 від 19.06.08№ НШ-0001591 від 18.06.0841 560,00Оплата не здійснюваласяОплата не здійснювалася41 560,00

№ НШ-0001674 від 30.06.08№ НШ-0001672 від 26.06.0864 572,00Оплата не здійснюваласяОплата не здійснювалася64 572,00

№ НШ-0001675 від 30.06.08№ НШ-0001673 від 26.06.089 120,00Оплата не здійснюваласяОплата не здійснювалася9 120,00

Всього основного боргу:399 186,16

Непогашена Відповідачем сума основного боргу за Договором поставки, таким чином, складає 399186,16  грн. (триста дев'яносто дев'ять тисяч сто вісімдесят шість гривень 16 коп.) (надалі –“Основний борг”).

Відповідно до вимог ст.625 ЦК України на вимогу кредитора боржник зобов`язаний погасити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних.

Розрахунок заборгованості здійснювався наступним чином:

За Рахунком-фактурою № 1:

з 18 лютого по 27 листопада 2009 року включно (283 дні прострочення) основний борг складає 134900,00 грн.

Всього за рахунком –Фактурою № 1: інфляційне збільшення  =  10166,19 грн. Пеня = 5270,34 грн., 3%  річних = 3996,84 грн.

За Рахунком-фактурою № 2:

з 18 лютого 2009 року до 29 червня 2010 року включно (497 днів прострочення) основний  борг складає 234608,00 грн.

Всього за рахунком-Фактурою № 2: Інфляційне збільшення = 30239,76 грн., Пеня = 9165,78 грн., 3% річних = 9583,58 грн.

За Рахунком-фактурою № 3:

з 18 лютого 2009 року до 29 червня 2010 року включно (497 днів прострочення) основний борг складає 41560,00 грн.

Всього за рахунком-фактурою № 3: Інфляційне збільшення = 5356,87 грн., Пеня = 1623,69 грн., 3% річних –1697,70 грн.

За Рахунком-фактурою № 4:

з 18 лютого 2009 року до 29 червня 2010 року включно (497 днів прострочення) основний борг складає 64572,00 грн.

Всього за Рахунком-фактурою № 4: Інфляційне збільшення  =  8323,00 грн., Пеня = 2522,73 грн., 3 % річних =  2637,72 грн.

За Рахунком-фактурою № 5:

з 18 лютого 2009 року до 29 червня 2010 року включно (497 днів прострочення) основний борг складає 9120,00 грн.

Всього за Рахунком-Фактурою № 5: Інфляційне збільшення = 8323,00 грн., Пеня –356,31 грн., 3 % річних –2637,72 грн.

Таким чином, сума інфляційного збільшення боргу становить 57160,89 грн., пеня –18938,83 грн., 3% річних –18296,97 грн. Ціна позову складає  94396,64 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вимог ст.232 ГК України нарахування штрафних  санкцій за прострочення виконання зобов`язання якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано. Договір між сторонами не містить обумовлення про зміну указаного строку, відтак, нарахування штрафних санкцій припиняється 16.06.09, а тому у стягненні  сум пені нарахованих після зазначеної дати слід відмовити.

Судові витрати між сторонами слід розділити на підставі ст.49 ГПК України пропорційно задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

       ВИРІШИВ:       

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (33002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нокіан Шина" (01032, м.Київ, вул.Жилянська,75 А, ідентифікаційний код 34453885) -  57160 грн. 89 коп. інфляційних, 18938 грн. 83 коп.  пені, 18296 грн. 97 коп. річних, 943 грн. 94 коп. державного мита та 106 грн. 20 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити у стягненні 112414,55 грн. пені.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                 

Рішення підписано "10" вересня 2010 року.