Справа № 2-537/2010

              Р І Ш Е Н Н Я

                              Іменем України

26 серпня 2010 року                 Шаргородський районний суд Вінницької області

                         В складі :

                         головуючого судді                                Дубчака А.Г.

                         при секретарі                                         Рошак К.В.

                         за участю позивача                               ОСОБА_1

                         пр-ка відповідача                                  Трачук Л.М.

                         розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про визнання права та зобов’язання виплатити заборгованість з пенсійних виплат, -

                                                   В С Т А Н О В И В:

                                   30.07.2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, вказуючи про те, що вказуючи про те, що він являється  учасником аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалід ІІ-ої групи від захворювання пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За наказом керівництва був направлений у відрядження в м. Чорнобиль у 1986 році з жовтня по листопад місяць. Перебуваючи на лікуванні в санаторії від колег дізнався, що відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими кількості мінімальних пенсій за віком, в тому числі по ІІ-ій групі – 8-ти мінімальних пенсій за віком. У відповідності до ст.. 50 цього ж Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком, в тому числі інвалідам ІІ-ої групи – 75 % мінімальної пенсії за віком. З відповіді на письмове звернення до відповідача про проведення перерахунку, він дізнався про те, що в проведенні перерахунку йому відмовлено з тих мотивів, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» зупинено дію ст..ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано неконституційним ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Виходячи з цього вважає посилання відповідача на КМУ № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року є незаконними так, як вони суперечать ст.ст. 50, 54 цього Закону, а тому просить суд позов задоволити.

                                   Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі ОСОБА_2. позовні вимоги не визнала і суду пояснила та надав письмові заперечення підписанні начальником  управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі О.Г. Мельником, з яких в сукупності слідує те, що відповідно до ч. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Пенсія позивачу призначена відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації на ЧАЕС в 1986 році і заяви про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі № 1058) він не подавав, Тому посилання позивача зробити перерахунок пенсії з вирахуванням двох Законів є неможливим і таким, що буде суперечити ч. 13 Прикінцевих положень цього Закону. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі № 796) не передбачено, яким чином обраховується мінімальна пенсія за віком для обчислення виплат, передбачених цим Законом. Мінімальна пенсія за віком встановлюється ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058, але в ч. 3 ст. 28 цього Закону зазначено, що мінімальний розмір пенсії визначений цією статтею застосовується виключно до визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом, оскільки пенсія позивачу по Закону № 1058 не призначена, слідує що і даний розмір мінімальної пенсії в цьому випадку не застосовується. Конституційний суд своєю ухвалою № 27-у/2009 від 19.05.2009 року у справі № 2-25/2009 також зазначив: у ч. 3 ст. 28 Закону України № 1058 закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком – виключно для визначення розмірів пенсій призначених згідно з цим Законом; непоширення мінімального розміру пенсій за віком, встановленому в абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні, які мають здійснюватися законодавцем. Крім того, відповідно до ст.. 62 Закону України № 796, роз’яснення порядку застосування Закону провадиться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого відповідно до Конституції України є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. В силу вимог ст.. 67 Закону № 796 за період в 2007 році по 01.01.2008 року розрахунок пенсій проводили виходячи з розміру встановленого Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, тобто з розміру мінімальної пенсії 19.91 грн. (додаткова пенсія) та № 1293 від 27.12.2005 року, де встановлені чіткі розміри пенсій (основний розмір пенсії). Починаючи з 01.01.2008 року розмір пенсії розраховувався відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими було внесено зміни до Закону України № 796.

                            Заслухав позивача та представника відповідача, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки: відповідно ст.. 8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

                            Відповідно до ст.. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в тому числі в старості та в інших випадках, передбачених законом.

                          Ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадови і службових осіб. Відповідно до ч. 3 цієї статті захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань, кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами.

                          Згідно ч. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.  

                                Дані правовідносини регулюються пенсійним законодавством та законодавством статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.

                Як, слідує із зібраних по справі доказів позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи і є інвалідом 2 групи з 27.04.2006 року, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідкою МСЕК серії МСЕ № 053237 та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 9,10, 12).

             З 11.05.2006 року позивач ОСОБА_1 звертався до УПФ України в Шаргородському районі Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії згідно ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідно до  листа начальника управління № Н-43 від 22.07.2010 року позивачу в перерахунку пенсії фактично було відмовлено. Розпорядженнями начальника Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області було перераховано раніше призначену пенсію та додаткову пенсію інваліду ІІ-ої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи (ст.. 49), яка послідуючими розпорядженнями начальника фонду в районі з 11.05.2006 року по даний час неодноразово перераховувалася, проте йому пенсія відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період 2009-2010 років не нараховувалася.

                       Суд вважає, що дана відмова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»  від 9 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи – загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом другим преамбули цього Закону передбаченого, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього закону. Ч. 3 ст. 4 цього Закону передбачено,  що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. Право громадян України на утримання пенсійних витрат та соціальних послуг визначене ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Розділ 8 вище вказаного Закону передбачає правила призначення та виплати песій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Ст. 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України” Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною статтею для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 року.

                       П. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами яким до дня набрання чинності цим законом була призначена пенсія відповідно до закону України “Про пенсійне забезпечення” (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України “Про пенсійне забезпечення” - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсій за її вибором. Особі яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

                       Абз. 1 п. 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що в разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії, із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

             Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, соціального захисту  потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

              Ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

              Нормами ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та в зв’язку з втратою годувальника зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до першої категорії.

              Ч. 1 та ч. 2 даної статті передбачає призначеня пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчудження в 1986 –1990 роках, в розмірі відшкодування фактичних збитків, які визначаються згідно законодавством, але в усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для очислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3,0 тис.грн.

             Ч. 3 ст. 54 вказаного закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3208-4 від 17.11.2005 року) передбачено, що обчислення та призначення пенсії до інвалідності,що настала в наслідок каліцтва чи захворування (у спірних віносинах має місце захворювання) вналідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчудження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в якому призначення пенсію по інвалідності визначено розділом 4 (ст. 30-35 Закону).

              Ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, що до яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала в наслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з настанням інвалідності, або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30.10.1997 року № 5?2- змінами та доповненнями. Зазначеною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами ст. 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір то ч. 4 ст. 154 данного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів віднесених виключно до першої категорії, так у звязку з втратою годувальника в наслідок Чорнобильської катастрофи. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційною гарантією громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 року № 966-14. Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 року № 2017-Ш, згідно ст.1 якщо прожитковий мінімум використовується для визначення,у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загально обов’язкове державне пенсійне страхування»  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законом.

            Ч. 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 і діє з 31.03.2005 року) передбаченого,що прожитковий мінімім на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнх загальнодержавної сфери розповсюдження.

              Ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України затверджений на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1липня - 482 гривні, з 1 жовтня –508 гривень. Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії», до числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

              Відповідно до чч. 2, 3 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії», державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на спеціальні цілі та утримування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, між бюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного та соціального прибутку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектуванні державного бюджету України, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів здійснюється на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. А отже при перерахунку пенсії позивача, відповідач мав керуватися Законом України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та розраховувати її розмір на основі державної соціальної гарантії – мінімального розміру пенсії за віком.        

              Також п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, утому числі до статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 2-ої групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05 2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 65 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу 2 визначених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є не правомірною.

                       Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання УПФ Шаргородському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.01.2007 року. Таким чинном суд дійшов до висновку, що зазначений перерахунок має бути здійсненим саме з 01.01.2007 року, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до ч. 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім, випадків,перерахування ч. 1 ст. 35, ч. 2 ст. 38. Ч. 5 ст. 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подану ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подану ним після 15 числа.

                        Крім того, враховуючи те, що відповідно до п. 7 ст. 2 БК України, повноваження на здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету надаються розпоряднику бюджетних коштів відповідно до призначення.

                        Відповідно до чч. 1, 2 ст. 21 БК України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом розпорядники бюджетних коштів розподіляються на головних розпорядників бюджетних коштів та на розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року за № 1543, Міністерство праці України є головним (провідним) у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту життя населення, соціального обслуговування населення, та згідно ст.. 22 БК України – головним розпорядником бюджетних коштів. Відповідно до пп. 6 п. 8 Положення, Міністр приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником, яких є Міністерство праці та соціальної політики України. Згідно із  Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, відповідно до покладених завдань, здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, в тому числі учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги (абз. 6 п. 3).

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду щодо правильності призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

                          Згідно Положенням про Державне казначейство України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232, Державне казначейство України, не є головним розпорядником бюджетних коштів; не здійснює заходів, спрямованих на погашення заборгованості органів державної влади; обчисленням і перерахунком пенсії не займається; не може надавати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору і рахунки управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі безпосередньо не обслуговує і будь-яких протиправних дій відносно позивача не здійснювало, а тому в цій частині позову до Державного казначейства України на думку суд слід відмовити.

                         Керуючись ст.ст. 5 - 10, 13 - 15, 60, 79, 88, 213 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 8, 22, 46, 55, 152 Конституції України, ст.ст. 28, 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 17, 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії»суд, -

В И Р І Ш И В :

                         Позовну заяву ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про визнання права та зобов’язання виплатити заборгованість з пенсійних виплат – задоволити частково.

                         Визнати за ОСОБА_1 право на отримання пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно у розмірах 75 % мінімальної пенсії за віком та в розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період з 30 липня 2007 року по даний час і зробити відповідні перерахунки.

                         Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично виплаченою пенсією, яка йому належить у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розміру восьми мінімальних пенсій за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період з 30 липня 2007 року і по даний час.

                           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області виплатити різницю між фактично виплаченою додатковою пенсією та пенсією, яка йому належить у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розміру 75 % мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб за віком за період з 30 липня 2007  року і по даний час.

                        Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та банківських послуг в розмірі 122 гривень, і на користь держави судовий збір в розмірі 8 гривень 50 копійок.

                        В задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

                        На рішення суду першої інстанції може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

                            Головуючий: