Спр. № 2-698/2010 р

                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                          іменем України

  10 вересня 2010 року.              Шаргородський районний суд  Вінницької області

                  в складі:

                         головуючого судді                            Дубчака А.Г.

                         при секретарі                                     Рошак К.В.

                  розглянувши у відкритому засіданні в місті Шаргороді в залі суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоотриманої щомісячної суми до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України «Про статус і соціальний захист дітей війни»,-                                                  

                                                   В С Т А Н О В И В :

            25.08.2010 року  ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6   звернулися в суд із даним позовом вказуючи про те, що вони народилися до закінчення війни , являються  пенсіонерами, мають статус дітей війни, а відтак відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року їм  повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, вказана надбавка до пенсії йому протиправно не виплачувалася у 2006-2007 роках, а у 2008-2010 роках виплачувалася у неповному обсязі. Про те, що їхнє право на доплату до пенсії порушено, вони дізналися із листів з відмовою у нарахуванні та виплаті їм недоплаченої соціальної допомоги. Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, а їхні звернення про збільшення пенсії залишено без задоволення, просили поновити їм строки звернення до суду, оскільки пропустив його з поважних причин, визнати бездіяльність  УПФ незаконною та стягнути недоплачену щомісячну 30% надбавку до пенсії як дітям війни за період по 31.07.2010 років, ОСОБА_6 за період з січня 2006 року по липень 2009 років. Крім того, позивачі просили зобов’язати відповідача у майбутньому нараховувати та виплачувати пенсії відповідно до зростання розміру мінімальної пенсії за віком.

      В судове засідання позивачі та представник відповідача не з’явилися, але від начальника УПФ України в Шаргородському районі Мельника О.Г. до суду надійшли письмові заперечення на позовні вимоги і застосування строків позовної давності та заява про  розгляд справи у відсутності представника відповідача (а.с. 87-98),  з гідно яких відповідач позовні вимоги не визнав і просить залишити їх без задоволення як безпідставні так, як вони на його думку не відповідають вимогам чинного законодавства та нормативним актам.

           Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

           Ст. 46 Конституції України встановлено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист.

            Виходячи із положень ст.ст. 8, 22, 46 Конституції України, виплати підвищення до пенсії дітям війни, передбачені ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», є соціальною гарантією і не можуть бути скасованими, а також не можуть бути звужені за їх змістом і обсягом при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

           В силу ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія – це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

           Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки (ст.2 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»).

           Згідно ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

           Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що Кабінет Міністрів України розробляє і включає до загальнодержавних програм відповідні положення щодо соціального захисту дітей війни і здійснює контроль за їх виконанням. Положення про соціальний захист дітей війни повинні бути відображені в програмах діяльності Кабінету Міністрів України, які схвалюються Верховною Радою України. Суми разової грошової допомоги звільняються від обкладення податком з доходів фізичних осіб.

           Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

           Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок  коштів Державного бюджету України.

            Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

           Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

           На Пенсійний фонд України, відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за № 1261 «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», покладено завдання участі у формуванні і реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування; керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;  забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

         Одним із основних завдань управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством (а.с. 90, 91).

         Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

                    В судовому засіданні встановлено те, що позивачі народилися: ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1  в с. Підлісне   Літинського району Вінницької області;

 ОСОБА_2 – ІНФОРМАЦІЯ_2  в с. Плебанівці Шаргородського району Вінницької області;  ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Носиківці   Шаргородського району Вінницької області;   ОСОБА_4. – ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Гибалівці   Шаргородського району Вінницької області;  ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Плебанівці Шаргородського району Вінницької області;  

ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Шостаківці   Шаргородського району Вінницької області , всі являються  громадянами України  та  пенсіонерами, відповідно до ст.ст. 1, 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають статус дітей війни так, як їм  на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Що підтверджується ксерокопіями з паспортів громадян України виданих на ім’я позивачів, довідками управління праці і соціального захисту населення Шаргородської РДА НОМЕР_1,  НОМЕР_2, НОМЕР_3 НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8; посвідченнями  та іншими (а.с. 5-7, 18-20, 30-34, 41, 42, 65, 66, 78-80).  

                      Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», позивачі мають право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

           Також, судом встановлено, що позивачі пропустили строки звернення до суду за захистом порушених прав як діти війни у період з 1.01.2007 року по 22.06.2007 року з поважних причин,  оскільки про дійсне нарахування та виплату йому, як особі, яка має статус «дитини війни», допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус і соціальний захист дітей війни», за період з 2007 року по 2010 рік включно, він дізналися із листів начальника УПФ України в Шаргородському районі Мельника О.Г. на їхню адресу від   12.08. 2010 року за № 1814, від 26.05.2010 року № С-27 та С-28, від 16.08.2010 року за № 1832 та за № 1836, від 19.08.2010 року за № 1879, на свої звернення до відповідача з приводу нарахування надбавки до пенсії як «дітям війни» (а.с. 8, 9, 22, 23,35, 36, 52, 53, 69, 70, 82, 83 ).

           Таким чином, суд вважає, що позивачі пропустили строки звернення із  позовом  про захист порушених прав як «дитини війни» в січні-червні  2007 року з поважних причин, тому даний строк підлягає поновленню.

          Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.  

           Частина 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначає, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

          Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, є  органом, на який покладено завдання забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством і відповідно делеговано повноваження щодо призначення і здійснення виплат дітям війни  (а.с.19-20).  

           Наведене дає підстави для висновку, що на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і підвищення до пенсії дітям війни. Зазначені обставини сторонами визнаються і не оспорюються.

          Із пенсійних справ, довідок позивачів, а також рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 28.04.2010 року по цивільній справі № 2-261/2010 року, вбачається, що УПФ України у Шаргородському районі  отримувало у 2008-2010 роках з Державного бюджету кошти, призначені для виплат дітям війни, і розподіляло їх в межах, встановлених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою Кабміну від 28.05.2008 року № 530. Підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком позивачам  у 2007 році відповідачем не виплачено. В 2008-2010 роках (по липень 2010 року – включно) позивачі  отримували від відповідача  доплату до пенсії, як діти війни, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  в меншому розмірі,  зокрема:  у 2008 році – за січень-березень  – по 47 грн., за квітень-червень – по 48,10 грн., за липень-вересень  – по 48,20 грн., за жовтень-грудень – по 49,80 грн.;  у 2009 році за січень-грудень – по 49,80 грн. щомісячно; з січня по червень включно 2010 року – по 49,80 грн.

          Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлюється у розмірі: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.; відповідно до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.; відповідно до ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня – 498 грн., а відповідно до ст.1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-УІ від 20.10.2009 року, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – у розмірі 573 грн.;  відповідно до ст. 52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн.

          Саме з такого розрахунку повинно було вираховуватися і виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії позивачам,  як дітям війни,  у 2007-2010 роках (по червень 2010 року включно), а також із врахуванням того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними – відповідно: положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

           Тобто, УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також у 2009 році та з січня по червень включно 2010 року повинно було нараховувати та виплачувати позивачам підвищення до пенсії, як дітям війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. З 1.01.2007 року до 9.07.2007 року та з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року позивач і  не мали права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що зупиняли дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втрачають чинність і не підлягають застосуванню  з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що передбачено ч.2 ст. 152 Конституції України.  

           Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено виплати позивачам, як дітям  війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також у 2009 році та в січні-червні 2010 року, оскільки виплата підвищення до пенсії позивачеві, як дитині війни, у 2009 році та в січні-червні 2010 року щомісячно проводилася у розмірі 49,80 грн. на підставі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим відповідно до ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

           За таких обставин суд приходить  до висновку, що в даному спорі слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою КМУ від 28.05.2008 року за № 530, а Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік та над постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, які мають обмежений термін дії, тобто являються Законами тимчасової дії – на період певного бюджетного  періоду (п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України) і не можуть вносити зміни в постійно діючі закони.

           Також суд вважає, що  при розрахунку щомісячного підвищення дітям війни, яке, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком,  слід виходити з положення ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

            Таким чином, розмір недоплаченого  підвищення до пенсії позивачам

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6,  як дітям війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року становить 699,96 грн. і розраховується наступним чином: 1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у липні 2007 року становив 406 грн.; з врахуванням, що липень 2007 року мав 31 день, то прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, за 1 день липня 2007 року становив – 406:31=13,10 грн., а за 22 дні липня 2007 року (31 день – 9 днів = 22 дні) становив – 288,20 грн. (22х13,10=288,20 грн.), а 30% від зазначеної суми становить – 86,46 грн.; 2) у 8-9 місяцях 2007 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становив 406 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 121,80 грн.; 3) у 10-12 місяцях 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 411 грн., а 30% від зазначеного розміру становить по 123,30 грн.; 4) всього у 2007 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві становить: 86,46 + 121,80 + 121,80 + 123,30 + 123,30 + 123,30 = 699,96 грн.

            Розмір недоплаченого підвищення до пенсії   позивачам  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та  ОСОБА_6,  як дітям війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року становить 712,13 грн. і розраховується наступним чином: 1) прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у травні 2008 року становив 481 грн.; травень 2008 року мав 31 день, звідси прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, за 1 день травня 2008 року становить – 481:31=15,516 грн., а за 9 днів травня 2008 року (31 день – 22 дні = 9 днів) становить 139,6 грн. (9х15,516=139,6 грн.), а 30% від зазначеної суми становить – 41,88 грн.; в травні 2008 року позивачеві виплачено підвищення до пенсії, як дитині війни в сумі 48,10 грн., тобто по 1,55 грн. в день (48,10 грн.:31день=1,55 грн. допомоги в день виплачено), що за 9 днів травня 2008 року становить 13,95 грн. (1,55 грн. х 9 днів =13,95 грн.), тому недоплата становить у травні 2008 року: 41,88–13,95=27,93 грн.; 2) у 6 місяці 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 481 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – 144,30 грн.; з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 6 місяці 2008 року в сумі 48,10 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у червні 2008 року їй становить 96,20 грн. (144,30 – 48,10 =96,20 грн.); 3) у 7-9 місяцях 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 482 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 144,60 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 7-9 місяцях 2008 року в сумі по 48,20 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 7-9 місяцях 2008 року йому становить по 96,40 грн. (144,60 – 48,20 =96,40 грн.); 4) у 10-12 місяцях 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 10-12 місяцях 2008 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 10-12 місяцях 2008 року йому становить по 99,60 грн. (149,40 – 49,80 =99,60 грн.); 5) всього у 2008 році недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві становить: 27,93 + 96,20 + 96,40 + 96,40 + 96,40 + 99,60 + 99,60 + 99,60 = 712,13 грн.

             У 2009 році розмір недоплаченого підвищення до пенсії позивачам,  як дітям війни, становить 1240,20 грн. і розраховується наступним чином: 1) у 1-10 місяцях 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 498 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 149,40 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни в 1-10 місяцях 2009 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 1-10 місяцях 2009 року йому становить по 99,60 грн. (149,40 грн. – 49,80 грн.  =  99,60 грн.); 2) у 11-12 місяцях 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 573 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 171,90 грн., з врахуванням виплати позивачеві підвищення в 11-12 місяцях 2009 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 11-12 місяцях 2009 року йому становить по 122,10 грн. (171,90 грн.– 49,80 грн. = 122,10 грн.);  3) всього у 2009 році недоплата підвищення до пенсії, як дітям війни, позивачам ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ,   становить по 1240,20 грн. кожному (99,60 грн. х 10 міс. + 122,10 грн. х 2 міс.). ОСОБА_6 – 597,60 грн. (99,60 грн. х 6 міс.).

           З 1.01.2010 року по 31.07.2010 року розмір недоплаченого підвищення до пенсії позивачам ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , як дітям війни, становить 1 125,10 грн. і розраховується наступним чином: 1) у 1-3 місяцях 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 695 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 208,50 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни в 1-3 місяцях 2010 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 1-3 місяцях 2010 року йому становить по 158,70 грн. (208,50 грн. – 49,80 грн. = 158,70 грн.); 2) у 4-6 місяцях 2010 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив 706 грн., а 30% від зазначеного розміру становить – по 211,80 грн., з врахуванням виплати позивачу підвищення в 4-6 місяцях 2010 року в сумі по 49,80 грн., недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни у 4-7 місяцях 2010 року їм становить по 162 грн. (211,80 – 49,80 = 162 грн.); 3) всього з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року недоплата підвищення до пенсії, як дитині війни, позивачеві становить: 158,70 грн. х 3 міс. + 162,00 грн. х 4 міс. = 1 124,10 грн. Всього недоплата підвищення до пенсії позивачам ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_5 ,   як дітям війни, становить  по 3 776,39 грн., (699,96 грн. + 712,13 грн. + 1240,20 грн. + 1 124,10 грн.).   Позивачці ОСОБА_6 , як дитині війни, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; з 22.05.2008 року по 31.06.2009 року становить 1 412,09 грн. Позивачу ОСОБА_4 за період з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року розмір недоплаченого підвищення до пенсії становить 1 124,10 грн. (158,70грн. х 3 міс. + 162.00 грн. х 4 міс.).

           Таким чином, суд вважає, що бездіяльність  відповідача у нарахуванні і виплаті  недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  передбаченої ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з: 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року, а іншим по 31.07.2010 року –  є незаконною.

           Одночасно, суд вважає, що не підлягає задоволенню вимоги позивачів про зобов’язання УПФ в Шаргородському районі в подальшому нарахувати та виплачувати на його користь щомісячну державну соціальну допомогу, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки позивачем не представлено суду доказів порушення відповідачем свого права, як дитини війни, в майбутньому. Так, відповідно до пп. 1-6 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, затвердженого начальником головного управління ПФУ у Вінницькій області 1.04.2008 року, повноваження та завдання по призначенню (перерахунку) пенсії та інших дій покладено на управління Пенсійний фонду України, зокрема щодо позивачів, на управління Пенсійний фонду України  у Шаргородському районі Вінницької області і суд не може і суд не може підмінювати дані повноваження та обов’язки відповідача. Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних  прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, тобто до компетенції  суду належить захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав фізичних осіб, які вже сталися, а не які, на думку позивача, можуть бути в майбутньому.

           Встановленим судом фактам відповідають цивільно-правові відносини, що виникають при захисті прав фізичної особи у спорах щодо призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, які регулюються  Конституцією України,  Цивільним процесуальним кодексом України,   Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

            Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій  чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин – на інший період.

             Відповідно до ст.ст. 3, 8, 10, 11, п.2 ч.1 ст.15, 72, 73, 209, 212-215, 218 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь в справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

            Згідно ст.ст.  257, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися  про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Суд не приймає до уваги вимоги позивачки ОСОБА_6 в частині про стягнення на її користь дополати до пенсії, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року та по 09.07.2010 року, а також інших позивачів в частині стягнення таких доплат за період по 09.07.2007 року, оскільки вона пропустила строк позовної давності в цій частині і про поважність пропуску цього строку суду не навела, крім того такі виплати за цей період чинним законодавством не були передбаченні.

            Суд залишає поза увагою посилання відповідача – УПФУ у Шаргородському районі, викладені в запереченні на позовну заяву  (а.с. 87, 88) про те, що при вказаних спірних правовідносинах не можна застосовувати вимоги ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімальної пенсії, яка застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, що також, на думку відповідача, встановлено і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року у справі №2-25/2009 року, оскільки положення частини 1 статті 28 вище вказаного Закону не є перешкодою для застосування визначеної в ній величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних із мінімальною пенсією за віком, і чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст.28 цього Закону мінімальної пенсії за віком. До того ж в ухвалі Конституційного Суду України, на яку посилається відповідач в запереченні, вказане питання не розглянуто, оскільки Конституційним Судом відмовлено у відкритті конституційного провадження у даній справі.

           Не переконливими є також доводи відповідача, викладені в запереченні на позовну заяву, щодо правомірності ненарахувань та виплати позивачеві підвищення до пенсії, як «дитині війни», через  відсутність фінансування з бюджету, а також посилання на нецільове використання коштів Пенсійного фонду України у випадку проведення виплат не із Держбюджету, як встановлено ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а  із джерел Пенсійного фонду, оскільки питання фінансування цих видатків на підвищення до пенсії дітям війни не є предметом спору і питання надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах даної категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися. Навпаки, з довідки відповідача та з заперечень на позовну заяву  вбачається, що виплати відповідачем підвищення до пенсії дітям війни з Держбюджету  фінансувалися протягом 2007-2010 років. Окрім того, позивач не заявляє позовної вимоги, а суд не зобов’язує відповідача щодо проведення виплат позивачеві з власних джерел фінансування УПФ України у Шаргородському районі Вінницької області.      

             Крім того, суд залишає поза  увагою заяву відповідача про застосування позовної давності та відмови у позові на підставі спливу позовної давності (а.с. 89), оскільки судом встановлено, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права за період з 1.01.2007 року по 22.06.2007 року з поважних причин – необізнаності про дійсне нарахування та виплату їм, як особам, які мають статус «дітей війни», допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус і соціальний захист дітей війни», за період з 2007 року по червень 2010 року включно, про що він  дізнався лише із відповідей відповідача від на свої звернення з приводу нарахування та надбавки до пенсії як «дитині війни». Крім того, Конституцією України кожному гарантується право знати свої права і обов’язки, проте, УПФУ у Шаргородському районі будь-яких роз’яснень позивачеві по питанню нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни, ні в письмовій, ні в усній формі не надавав, що підтверджується як показами позивача, так і оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою.      

              Таким чином, судом встановлено, що право позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 ,  на отримання підвищення до пенсії, як дітям війни, у липні-грудні 2007 року, травні-грудні 2008 року та у 2009-2010 роках,   ОСОБА_6  по липень місяць 2009 року, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, порушено з боку управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі і підлягає судовому захисту, позов є частково обґрунтованим  і підлягає частковому задоволенню, ОСОБА_4 в період з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року, підлягає повному задоволенню.

             Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів понесені нею та документально підтверджені судові витрати (а.с.1,2, 10,11, 37, 38, 55, 56, 69, 71-73) по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                      Керуючись ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст. ст. 3, 8, 10, 11, п.2 ч.1 ст.15, 72, 73, 209, 212-215, 218, 88 ЦПК України і на підставі ст. ст. 257, 261, 267 ЦК України,  ст. ст. 1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 6, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,     суд, -  

                                                         В И Р І Ш И В:

                          Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - задоволити частково.

            Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як дітям війни  за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року включно відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

             Поновити  ОСОБА_1, ОСОБА_6   та ОСОБА_3 строк на звернення до суду з позовом про захист прав, свобод та інтересів як «дітям війни» за період з  17 лютого 2007 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з травня 2007 року .

              Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_5,  та ОСОБА_3 недоплачену державну соціальну допомогу, як дітям війни за період 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 699,96 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року –  в сумі 712,13 грн., за 2009 рік – в сумі 1240,20 грн., за період з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року – в сумі 1 124,10 грн.,  а всього по 3 776,39 грн. кожному.

                Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_6 недоплачену державну соціальну допомогу, як дітям війни за період 9.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 699,96 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року  в сумі 712,13 грн., за період з 1.01.2009 року по 30.06.2009 року в сумі 597,60 грн. ,  а всього 1 412,09 грн.

                 Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_4 недоплачену державну соціальну допомогу, як дитині війни за період з 1.01.2010 року по 31.07.2010 року – в сумі 1 124,10 грн..

                           Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 понесенні ними судові витрати по оплаті державного мита при зверненні в суд в розмірі по 51 грн. та витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі по 120 грн. кожному.

                  В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.  

                  Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, або отримання копії рішення.

                                  Головуючий: