ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" вересня 2006 р. | Справа № 1/68-11А. |
За позовом Головного фінансового управління Волинської обласної державної адміністрації
до Луцької міської ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління земельних ресурсів м. Луцька, м. Луцьк та власники гаражів, розташованих на спірній земельній ділянці – Хоменко Олена Михайлівна, м. Луцьк і Тимофеєв Григорій Ісакович, м. Луцьк
про скасування розпорядження виконкому Луцької міської ради від 12.04.1973 року №67-Р
Суддя Гончар М. М.
Секретар судового засідання Соломка О.М.
За участю представників сторін:
від позивача: н/з
від відповідача: н/з
від 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління земельних ресурсів м. Луцька – н/з
Хоменко О.М. – Процик В.І., довір. від 18.08.2006 року
Тимофеєва Г.І. – Тимофеєв О.Г.
Відповідно до ст. ст. 27, 29, 30 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам роз’яснено право відводу судді та секретаря судового засідання.
Відводу не заявлено. На підставі ст. ст. 49, 51, 59 КАСУ роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
В судовому засіданні 22.08.2006 року було оголошено перерву до 05.09.2006 року.
Суть спору: Головне фінансове управління Волинської обласної державної адміністрації просить суд скасувати розпорядження виконкому Луцької міської ради від 12.04.1973 року №67-Р, як таке, що не відповідає нормативним актам вищої юридичної сили: Законам України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про власність" та Земельному кодексу України.
Луцька міська рада у відзиві і її представник в судовому засіданні позов заперечував з посиланням на пропуск позивачем позовної давності, а також на те, що власники гаражів, яким спірним розпорядження виданий дозвіл на перенесення власних гаражів до гаражів облфінвідділу, є громадяни, які мають право на приватизацію земельних ділянок, які є під гаражами та необхідні для обслуговування гаражів.
Треті особи у відзиві та їх представники в судовому засіданні в запереченні на позов зазначили, що розпорядження виконкому міської ради від 12.04.1973 року на день його видачі не могло порушити права та охоронювані законом інтереси фінансового управління, оскільки земельна ділянка фінансовому управлінню передана в постійне користування рішенням Луцької міської ради народних депутатів лише 16 листопада 1995 року.
Треті особи також заперечують з підстав пропуску позивачем позовної давності.
Розглянувши документи справи господарський суд, -
в с т а н о в и в:
Розпорядженням виконкому Луцької міської ради народних депутатів від 12 квітня 1973 року дозволено гр. Сергеєву М.В. та Орловському М.П. перенести власні гаражі до гаражів облфінвідділу в зв'язку із знесенням їх під добудову облфінвідділу.
Державний акт про право постійного користування землею виданий фінансовому управлінню Волинської обласної державної адміністрації 29 листопада 1995 року на підставі рішення Луцької міської ради народних депутатів від 16 листопада 1995 року №7/6.
Дослідивши документи справи, суд прийшов до висновку про необхідність відмови в позові з наступних підстав:
Підставою для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Так, фінансове управління набуло права постійного користування земельною ділянкою 29 листопада 1995 року, а оспорюване ним розпорядження виконкому Луцької міської ради народних депутатів № 67-р видане 12 квітня 1973 року, тобто до набуття позивачем права постійного користування на земельну ділянку під гаражами громадян.
Отже, документами справи факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача на момент прийняття виконкомом міської ради розпорядження №67-р від 12 квітня 1973 року судом не встановлений, тому у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Крім того, відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про позовну давність, застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
На період прийняття оскаржуваного розпорядження діяв Цивільний кодекс Української РСР, відповідно до якого загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено встановлювався в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з отримання позивачем права постійного користування землею, з 29 листопада 1995 року.
Посилання позивача, що йому стало відомо про порушення його права лише з листа-відповіді управління земельних ресурсів спростовується доданим до відзиву третьою особою листом фінуправління власнику гаража Хоменко О.М., спадкоємцю Сергеєва М.В. з пропозицією реалізувати гараж фінуправління, а також і тим, що дані гаражі були збудовані з моменту отримання дозволу на їх перенесення.
До позовів про визнання недійсним актів державних чи інших органів застосовується загальний строк позовної давності.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Господарський суд, керуючись ст.71 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України , -
постановив:
В позові Головного фінансового управління Волинської обласної державної адміністрації до Луцької міської ради про скасування розпорядження виконкому Луцької міської ради від 12.04.1973 року №67-Р відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Львівського апеляційного господарського суду України.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя М.М. Гончар
Постанова у повному обсязі
складена 05.09.2006 року