Справа № 2-477/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

16 серпня 2010 року                   Дніпровський районний суд м. Києва в складі

головуючої судді                         Яровенко  Н.О.

при секретарі                               Арюліній А.С., Бондар О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-і особи: Головне управління юстиції у м.Києві, СТ «Сілікатчик» про визнання довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності, -  

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання  довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності посилаючись на те, що 23 квітня 1992 року позивач придбав садову ділянку на АДРЕСА_1. В 1998 році позивач виїхав з України в Королівство Нідерланди, де 15.11.2005 року йому було видано паспорт на ім’я ОСОБА_1. Повернувшись на Україну позивач виявив бажання подарувати своїй дочці належну йому садову ділянку, але дізнався, що 26.03.2006 року ОСОБА_5 продав садову ділянку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_5 укладаючи договір купівлі-продажу садової ділянки діяв на підставі довіреності посвідченою 11-ю Київською держнотконторою 17 лютого 2005 року. На момент видачі довіреності позивача не було в Україні. Тому позивач просить суд визнати довіреність від 17 лютого 2005 року недійсною та договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 недійсними. Повернути сторони у попереднє становище.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просять суд визнати довіреність недійсною, визнати договір купівлі-продажу садового будинку недійсним та визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок  АДРЕСА_1.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав в повному обсязі та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в судове засіданні не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином шляхом повідомлення через газету «Урядовий кур’єр».

3-і особи в судове засідання не з’явились, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, на підставі договору купівлі-продажу від 23.04.1992 року ОСОБА_1 став власником садового будинку АДРЕСА_1 (а.с.19).

Повернувшись в Україну ОСОБА_1 побажав подарувати своїй дочці садовий будинок, але випадково дізнався, що він не власником вказаного будинку.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу садового будинку ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_1, продав, а ОСОБА_4 та ОСОБА_3 придбали садовий будинок АДРЕСА_1 (а.с.17).

ОСОБА_5 діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою (а.с.130).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що позивач не міг дати вказану довіреність, оскільки його в той час не було на території України. За клопотанням представників позивача судом було призначено судово-почеркознавчу експертизу, з висновків якої вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в рядку «Підпис» в довіреності від імені ОСОБА_1 від 17.02.2005 року, зареєстрованої в реєстрі за № 2у-130, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, у якої відсутня навичка арабського письма, з намаганням надати цьому підпису зовнішньої схожості з справжніми підписами ОСОБА_1 ( т.1 а.с.178-179).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами (стороною) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України.

    Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не підписував доручення на ім’я ОСОБА_5 від 17.02.2005 року, а саме не мав наміру відчужувати садовий будинок, тому дане доручення повинно бути визнано недійним.

    ІНФОРМАЦІЯ_1 між ОСОБА_5, що діє від імені ОСОБА_1 на підставі доручення від 17.02.2005 року за реєстровим № 2у-130 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 (а.с.17).

    Оскільки, доручення від імені ОСОБА_1 судом визнано недійсним, договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1 є недійсним також, так як ОСОБА_5 не мав право розпоряджатися садовим будинком.

    Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину...

    Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК майно не може бути витребувано у нього.

    Статтею 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

    За таких обставин, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, підлягає стягненню з відповідачів солідарно на користь позивача 200 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1424 грн. 10 коп. за проведення експертизи, 648 грн. 90 коп. вартості оголошення в газеті про виклик до суду відповідачів, а всього 2303 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 203, 215, 216, 330, 388 ЦК України, ст.ст. 10, 58, 88, 131, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, 3-і особи: Головне управління юстиції у м. Києві, СТ «Сілікатчик» про визнання довіреності недійсною, визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання права власності задовольнити.

Визнати довіреність від 17.02.2005 року за реєстраційним номером № 2у-130 посвідчену державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори недійсною.

Визнати договір купівлі-продажу садового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 852 недійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок АДРЕСА_1.

Стягнути з відповідачів солідарно на користь ОСОБА_1 200 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1424 грн. 10 коп. за проведення експертизи, 648 грн. 90 коп. вартості оголошення в газеті про виклик до суду відповідачів, а всього 2303 грн.

    До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя