Справа № 2-2829\10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 серпня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Бондар О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Спеціалізована будівельна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до ДП «Спеціалізована будівельна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі посилаючись на те, що вона працювала з 11.04.2003 року по 14.01.2008 року в особливо шкідливих умовах праці, так як ДП «Спеціалізована будівельна компанія» розташоване в м. Чорнобиль Іванівського району Київської області на території зони відчуження. Працюючи на території радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи вона має право на підвищену оплату праці. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, а саме: у зоні безумовного (обов’язкового) відселення провадиться доплата у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просить суд стягнути з ДП «Спеціалізована будівельна компанія» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі – доплату за роботу в зоні безумовного (обов’язкового) відселення ЧАЕС за період з 11.04.2003 року по 14.01.2008 року у розмірі 697159 грн. 07 коп.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що вказана доплата не є видом заробітної плати. Доплата виплачується з фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, але розпорядником вказаного фонду є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій. Тому доплата не може бути стягнута з відповідача.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_1 працювала в ДП «Спеціалізована будівельна компанія» з 11.04.2003 року по 14.01.2008 року, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6-10), даний факт не оспорюється сторонами. Вказане підприємство знаходиться в м. Чорнобиль Іванівського району Київської області на території зони відчуження. Позивачці відповідно до довідки (а.с.11) виплачувалась доплата за роботу на забрудненій території.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, якi працюють у зонах безумовного (обов’язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення та у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірах, визначених виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Частиною 3 цієї статті встановлено, що громадянам, якi працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів, встановлюється доплата за рішенням Адміністрації зони відчуження, згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Мiнiстрiв України.
На підставі ст. 8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до постанови Кабінету Мiнiстрiв України вiд 11 серпня 2000 року № 1263 затверджено Положення про державний департамент – Адміністрацію зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення , яка є урядовим органом державного управління, до компетенції якого віднесено, зокрема, вирішення питання фінансування всіх заходів на території зони відчуження, зони безумовного (обов’язкового) відселення та видання наказів i розпоряджень у межах її компетенції, якi є обов’язковим для виконання юридичними особами, розміщеними на підпорядкованій їй території або залученими для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною 2 статті 4 цього закону передбачено, для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», доплати до структури заробітної плати не входять, а відповідно до Закону України «Про формування, порядок надходження i використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» фінансується за рахунок коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення та інших джерел, визначених законодавством України. Фонд утворюється у складі Державного бюджету України, кошти Фонду зараховуються на окремий рахунок Державного бюджету України, а розпорядником коштів Фонду є Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи – ст. ст. 1-3 Закону України «Про формування, порядок надходження i використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення».
Порядок використання коштів Фонду визначався постановою Кабінету Міністрів України вiд 20 червня 2000 року № 987 «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення», яка втратила чинність у зв’язку з прийняттям постанови вiд 16 вересня 2005 року № 931 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених, у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи» та вiд 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із
соціальним захистом громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до п. 35 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 20 червня 2000 року № 987, відшкодування витрат, пов’язаних з проведенням доплат i компенсацій, передбачених постановою Кабінету Мiнiстрiв України вiд 7 лютого 2000 року № 223, «Про доплати i компенсації особам, якi працюють у зоні відчуження i зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів», проводилася через територіальні органи державного казначейства підприємствам, установам, організаціям, якi здійснюють обов’язкові заходи в зазначених зонах у межах Комплексної програми обов’язкових робіт у зоні відчуження, затвердженої МНС України за рахунок коштів Фонду, передбачених на виплату компенсацій та надання пільг, на підставі поданих ними розрахунків, погоджених з Адміністрацією. Дана постанова була чинна на момент виникнення правовідносин.
Постановою Кабінету Міністрів України вiд 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою скасовано постанову Кабінету Мiністрiв України вiд 20 червня 2000 року № 987, встановлено новий порядок виплати доплат за роботу в зоні відчуження, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу в зоні відчуження проводиться через управління праці та соціального захисту населення місцевих органів виконавчої влади.
В судовому засіданні встановлено, що на реалізацію положень ст. 39 Закону відповідач з квітня 2003 року виплачував позивачу доплату до заробітної плати у розмірах, передбачених п. 2 Постанови № 836 для громадян, якi працюють на територіях радіоактивного забруднення в зоні безумовного (обов’язкового) відселення, на підставі розпорядження Адміністрації, у визначених нею розмірах та у межах затверджених нею для ДП «Спеціалізована будівельна компанія» видатків на компенсацію цих доплат та кошторису на кожний бюджетний рiк.
Позивачем фактично оспорюється розмір цієї доплати, визначений розпорядженням Адміністрації – урядовим органом, а не роботодавцем, і що ця доплата є соціальною гарантією, яка не входить у структуру заробітної плати, а тому підстав для задоволення позову немає, оскільки відповідачем не було порушено прав та інтересів ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.8 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 1, 4 Закону України «Про оплату праці», п.35 Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, ст.ст. 10, 58, 88, 131, 208, 209, 212- 215 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
В позові ОСОБА_1 до ДП «Спеціалізована будівельна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі відмовити.
До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя