Справа № 22а-584/07 Головуючий в 1-й інстанцїї:
Рябуха Ю.В.
Категорія-46 Доповідач: Борисов Є.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.
при секретарі - Пономарьовій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську
адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці і
соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради на
постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 грудня 2006 року
за адміністративним позовом ОСОБА_1до Управління
праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську
ради про стягнення щорічної одноразової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради про стягнення матеріальної допомоги, посилаючись на те, що він як інвалід війни має право на одноразову щорічну допомогу, яка повинна надаватися щорічно до 5 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але надавалася не в повному обсязі. За 2003-2005 p.p. недоплата склала 3164 грн. Просив стягнути на свою користь названу суму.
Постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 20.12.2006 року позов ОСОБА_1. задоволено в повному обсязі. Стягнуто з УПСЗН Жовтневої районної у м. Луганську ради на користь ОСОБА_1. щорічну одноразову грошову допомогу за 2003 -2005 роки у сумі 3164 ( три тисячі сто шістдесят чотири ) гривні.
В апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у позовних вимогах в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області
2
приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази та обгрунтованно дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в повному обсязі. Одночасно суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про можливість поновлення позивачу пропущеного строку на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з одноразової грошової допомоги за 2003-2005 роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. є інвалідом війни II групи .
Згідно зі ст.13 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інваліди війни II групи мають право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Право на отримання ОСОБА_1. грошової допомоги не оспорюється відповідачем.
Розмір грошової допомоги визначенний у ст.13 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і суд обгрунтовано виходив саме з цього розміру при розрахунку боргу.
Згідно зі ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних закбнів.
Суд правильно застосував ст.22 Конституції України при вирішенні позову і обгрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє ветерана війни права на таку допомогу. Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування. Неприпустимість звуження прав і свобод ветеранів війни закріплена також в рішенні Конституційного суду від 01.12.2004 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст..44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». Цим же рішенням Конституційного суду було закріплено, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам ст..3 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », згідно з якою права та пільги для ветеранів війни та членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Крім того, Європейський суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання своїх зобов'язань органами державної влади (справа Кечко від 08.11.2005 р. та інші).
3
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано поновив пропущений позивачем ОСОБА_1. строк на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості з одноразової грошової допомоги за 2003-2005 роки, врахувавши його похилий вік (84 роки), слабкий стан здоров'я та юридичну необізнаність.
Постанова суду ухвалена з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1ст. 198, ст.200, ст.205 КАС України, судова колегія , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради відхилити.
Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 20 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі.