Справа № 22ц-3 99/07 Головуючий у 1 інстанції:
Категорія: Скляров П.М.
Доповідач: Маляренко І.Б.
УХВАЛА Іменем України
"21 " березня 2007 року колегія суддів судової палати з
цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі: Головуючого: Маляренко І.Б. Суддів: Галан Н.М., Луганської В.М. За участю секретаря: Пшебокової О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідачів - приватного нотаріуса ОСОБА_4про визнання недійсною довіреності й визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням суд задовольнив вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_2., а саме:
· визнав недійсною довіреність від 27 червня 2006 року, видану ОСОБА_2на ім'я ОСОБА_3 й посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстровий № 1687;
· визнав недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, вчинений 1 серпня 2006 року від імені продавці ОСОБА_2 ОСОБА_3і покупцем ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, реєстровий № НОМЕР_1;
· стягнув на користь ОСОБА_2. з ОСОБА_1. та ОСОБА_3. солідарно на відшкодування моральної шкоди шість тисяч гривень;
· стягнув з ОСОБА_1. та ОСОБА_3 судовий збір на користь держави по 304.85 грн. з кожного й витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 15 гривень з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 листопада 2006 року в повному обсязі і прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. у зв2язку із тим, що суд:
· вибірково підійшов до оцінки доказів, які були здобуті в судовому засіданні, і дав їм невірну оцінку;
· не взяв до уваги свідчень самої позивачки ОСОБА_2. та відповідачкиОСОБА_1. про те, що мав місце удаваний правочин, оскільки фактично сторони мали на увазі договір довічного утримання.
В суді апеляційної інстанції апелянт та її представник доводи апеляційної скарги підтримали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника позивачки, третьої особи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як видно з матеріалів справи, зокрема з позовної заяви ОСОБА_2., у вересні 2006 року вона звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідачів - приватного нотаріуса ОСОБА_4, де послалася на те, що в свої 80 років є інвалідом 1 групи і потребує стороннього догляду;
що у червні 2006 року до неї звернулося подружжя ОСОБА_1, і вона пояснила їм, що в разі здійснення ними догляду за нею до них після її смерті відійде належний їй будинок № АДРЕСА_1;
що через декілька днів ОСОБА_1приїхали до неї разом із ОСОБА_3, пояснили, що доглядатимуть за нею лише в разі офіційного оформлення документів і поїхали до натаріуса; у зв'язку із станом здоров'я до натаріуса вона не заходила, він сам вийшов до неї і запропонував підписати якийсь документ, сам він їй його не читав, а вона не змогла прочитати, бо погано бачить;
що підписуючи документ, думала, що це договір довічного утримання; що пізніше у зв'язку із неправомірною поведінкою відповідачів позивачка змушена була звернутися до своєї племінниці ОСОБА_5. і з її допомогою дізналася, що підписала довіреність на ім'я ОСОБА_3. на продаж будинку, і що він уклав договір купівлі-продажу належного їй будинку,
Позивачка також зазначила, що як учасниця бойових дій отримує достатню пенсію, користується пільгами, тому грошей їй вистачає, грошей за спірним договором купівлі-продажу вона не отримувала і продати будинок не могла, оскільки не має дітей, які б її доглядали, і не має іншого житла.
Станично-Луганський районний суд при прийнятті рішення повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази і дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_3також пояснив, що з позивачкою ОСОБА_2 знайомим не був, бачив її декілька разів, і чому в такому разі вона видала йому довіреність з правом продажу будинку, встановлення ціни продажу і одержання грошей він пояснити не може.
Ті пояснення ОСОБА_1. в цій частині, що позивачка видала довіреність для того, щоб не займатися оформленням документів, суд оцінює критично, оскільки сам ОСОБА_3. пояснив, що оформленням документів, не дивлячись на те, що в них зазначене його прізвище, займалася сама ОСОБА_1. Він же пояснив, що є другом родини ОСОБА_1 і діяв на їх прохання.
Колегія судців погоджується із висновком суду про те, що гроші за належний їй будинок позивачка не отримувала, оскільки, по-перше, відсутня відповідна розписка про це, а по-друге, самі відповідачі як в суді 1 інстанції, так і в апеляційному суді плутались щодо моменту передачі грошей.
Також, як і суд 1 інстанції, колегія суддів критично оцінює доводи відповідачки ОСОБА_1. про те, що вона збиралася доглядати ОСОБА_2., а щоб мати впевненість у компенсації своїх дій і затрат оформила все договором купівлі-продажу, оскільки сама ж вона пояснила, що ніби-то за згодою ОСОБА_2. збиралася відправити її на догляд до сестри своєї свекрухи у с Біле.
При цьому позивачка категорично заперечує свою згоду на такі дії, а в матеріалах справи наявна довідка про те, що вказана жінка доглядає свою матір, 1929 р.н. (а.с.90).
Тобто, суд 1 інстанції, пославшись на ст. ст. 230, 232 ЦК України, дійшов правильного висновку про необхідність задоволення заявлених позовних вимог.
За таких підстав правомірним, на думку колегії суддів, є і стягнення на користь позивачки моральної шкоди у визначеному судом розмірі.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити; рішення Станично-Луганського районного суду Луганської області від 13 листопада 2006 року за позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третьої особи на стороні відповідачів - приватного нотаріуса ОСОБА_4про визнання недійсною довіреності й визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.