Справа № 2-1186/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2010 року Дарницький районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.
при секретарі ЗАХАРОВІЙ О.О.
з участю позивачки ОСОБА_1
її представника ОСОБА_2
відповідачки ОСОБА_3
її представника ОСОБА_4
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики , суд
В с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов`язання передати пакет облігацій, уточнивши 16.12. 2009 року ( а.с. 92-97), 19.01. 2010 року ( а.с. 167-171) та в подальшому змінивши предмет позову в порядку ст. 31 ЦПК України від 20.07. 2010 року ( а.с. 215 – 217), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 13 жовтня 2006 року ними в рівних долях був придбаний пакет облігацій ТОВ «Житло киянам» в кількості 559 акцій за кошти отримані від продажу квартири їх матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. Вказаний пакет облігацій в подальшому давав право на отримання у власність квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, збудованої ТОВ « Інвестиційно- будівельною компанією «Столиця». Кошти вносилися в рівних частках як нею, так і відповідачкою, а факт оплати пакету облігацій в рівних частках посвідчений нотаріально, у сумах 2260 доларів США та 90523 доларів США. Між нею та відповідачкою існувала домовленість про те, що вона позичає кошти відповідачці на купівлю її частини акцій і в свою чергу отримує право на оплату та придбання в подальшому ? частини акцій та ? частини квартири. На виконання існуючих усних та письмових домовленостей з відповідачкою, вона 09.12.2009 року звернулася до ТОВ «ІБК «Столиця» з заявою про зобов`язання підписати акт огляду об`єкта нерухомості та договір про утримання та експлуатацію будинку з Житло сервіс ДП «Дарниця», у зв`язку з виконанням зобов`язань по оплаті акцій, та просила допустити її в спірну квартиру для виконання ремонтних робіт. 08.12.2008 року вона підписала додатковий договір № 2 до договору №1123-4/123Р-2-10 про резервування об`єкту нерухомості та порядок погашення облігацій від 11.10.2006 року, за яким набула рівні права з відповідачкою на резервування об`єкту нерухомості, тобто ? частини спірної квартири та оплатила по квитанції 27 грн. 83 коп. та 1855 грн. 48 коп. На даний час відповідачка відмовляється оформити на неї ? частину вищезазначеної квартири або повернути частину коштів, наданих позивачем для купівлі її частини пакету облігацій у розмірі 375 294грн., з перерахунком в гривні по курсу НБУ станом на 20.07.2010 року
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, яка діє за усною заявою від 16.09. 2009 року ( а.с. 54) на підставі п.6 ст. 42 ЦПК України, після неодноразових доповнень, уточнень та останньої зміни предмету позову просили
- 2 -
задовольнити позовні вимоги, мотивуючи тим, що для придбання відповідачкою квартири, вона передала їй у борг:
- 6 927 грн. 00 коп., що підтверджується розпискою відповідачки від 30.09. 2008 року;
- 1130 доларів США, тобто половину від 2 260 доларів США, що підтверджується договором між нею та відповідачкою від 15.10. 2006 року ( а.с. 42);
- 45 261, 50 доларів США, тобто половину від суми 90 523 доларів США, що підтверджується договором між нею та відповідачкою від 15.10. 2006 року ( а.с. 42);
- 1 855 грн. 48 коп. – за резервування нерухомості за нею по квитанції № 180810003 від 08.12. 2008 року, оскільки за згодою відповідачки вона підписала додатковий договір № 2 від 08.12. 2008 року до Договору № 1123-4/123Р-2-10 від 11.10. 2006 року;
- 27 грн. 83 коп. згідно квитанції № 180810004 від 08. 12. 2008 року, а тому
просили суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на її користь 375 294 (триста сімдесят п`ять тисяч двісті дев’яносто чотири) грн. 31 коп. за договором позики, судові витрати у розмірі 1749 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, який діє за довіреністю від 15.05.2009 року ( а.с. 10) , позовні вимоги не визнали, вважаючи їх необґрунтованими та незаконними, та в заперечення позову пояснили, що позивачка не давала їй ніяких коштів на придбання її частини пакету акцій, а всі кошти вносились ними в рівних частках окремо кожною за свою частку облігацій. Кошти за пакет облігацій вносилися не у доларах США, а в гривнях України. Домовленості між позивачкою та нею про переоформлення на позивачку ? частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, не було. А заявлені позивачкою вимоги про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими, оскільки нею не вчинялися дії, які б могли нанести моральну шкоду позивачц, а тому просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 05.10. 2009 року ( а.с. 75-76), дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2006 року позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу № ВЕС №241769 (а.с. 40), продали квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, належну їм на праві спільної часткової власності згідно свідоцтв про право власності на спадщину (а.с.59) після смерті їх матері ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.38), за 479 750 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят), що на момент укладення договору було еквівалентно 95 000 (дев’яносто п’яти тисячам) доларів США.
21.02.2006 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір уступки з ТОВ «ІБК «Столиця» та ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_8 переуступає ОСОБА_3 весь комплекс прав та обов’язків на пакет іменних безвідсоткових (цільових) облігацій серії В (а.с. 20, 25-28). А 11.10.2006 року відповідач ОСОБА_3 уклала з ТОВ «ІБК «Столиця» договір про резервування об’єкту нерухомості та порядок погашення облігацій, згідно якого вона зарезервувала об’єкт нерухомості, а саме однокімнатну квартиру №123 загальною площею 55,84 кв.м. в будинку, введення в експлуатацію якого заплановано на 31.12.2004 року, та одночасно уклала додаткову угоду №2 до договору №вК-007/426; 1123-4/123Р-1-10 (а.с.30) щодо встановлення графіку та розміру оплати облігацій.
Згідно розписки відповідачки ОСОБА_3 від 15.10.2006 року остання підтверджує, що дійсно вона разом з позивачкою ОСОБА_1 сплатили в «Рідний дім» кошти у сумі 2 260
- 3 -
та 90 523 доларів США, для придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42) та згідно нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3 від 13.10.2006 року остання підтвердила, що пакет облігацій ТОВ «Житло киянам» в кількості 559 (п’ятсот п’ятдесят дев`ять) штук повністю оплачено нею та гр.. ОСОБА_1. Відповідно до квитанцій від 08.12.2008 року № 180810004 та №180810003 (а.с.140).
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_3 придбали в рівних частинах облігації в сумі 559 штук на суму 92 783 доларів США та 8810 грн. 31 коп., що підтверджується платіжними дорученнями та розписками відповідачки ОСОБА_3, з яких позивачкою ОСОБА_1 сплачено 46 391,5 доларів США, по курсу НБУ 789,98 еквівалентно 100 доларам США станом на 20.07.2010 року, що становить 366 484 (триста шістдесят шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні, 6 927 (шість тисяч дев’ятсот двадцять сім) гривень (а.с.98) та 1855 (тисяча вісімсот п’ятдесят п’ять) гривень 48коп. і 27 (двадцять сім) гривень 83 коп. за підписання договорів, що в загальній сумі становить 375 294 (триста сімдесят п’ять тисяч двісті дев’яносто чотири) гривні 31 коп.
В судовому засіданні також встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 проживає у спірній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2, яка була зарезервована та придбана в рахунок погашення облігацій в рівних частках позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_3
Крім того, відповідачка ОСОБА_3 відмовляється відчужувати спірну квартиру чи повертати позивачці ОСОБА_1 ? частину коштів сплачених нею за ? частину пакету облігацій.
Посилання відповідачки в судовому засіданні від 29.07. 2010 року, на те, що згідно довідки ТОВ «ІБК «Столиця» від 19.05. 2009 року № 2214 за 559 і 15 облігацій та договору уступки від 11.10. 2006 року загалом ними оплачено 393 486 грн. 78 коп., тобто 78 024, 40 доларів США, а не 90 523 доларів США, судом не можуть бути прийняті до уваги , оскільки ці доводи відповідачки спростовуються письмовими доказами, а саме, її розпискою від 30.09. 2008 року, договором від 15.10. 2006 року і заявою від 13. 10. 2006 року.
Із договору від 15.10. 2006 року вбачається, що 2 260 доларів США сторони оплатили послуги посередницького бюро «Рідний дім», а 90 523 доларів США витрачені ними на придбання квартири, тобто - це вартість облігацій, вказаній у довідці № 2214 від 19.05. 2009 року ТОВ «ІБК «Столиця» та оплата вартості 168 облігацій попередній їх власниці ОСОБА_8 , яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка та підтвердила факт отримання оплати вартості 168 облігацій з урахуванням її власного інтересу, підтвердивши факт придбання 168 облігацій відповідачкою по договору уступки, а згідно квитанцій від 11.10. 2006 року ( а.с. 13-14), платіжного доручення від 03.03. 2006 року, остання була власником вищезазначених облігацій, вказаний факт не спростовує в судовому засіданні і сама відповідачка, а тому вартість облігацій по договору не збігається із вартістю, яку оплачено на рахунок ТОВ «ІБК «Столиця» .
Отже, підсумовуючи викладене, та відповідно до вимог цивільного кодексу, розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики, а тому пояснення відповідачки про те, що позивачка передала кошти у гривні не заслуговують на увагу суду, оскільки відповідно до вимог ст.ст. 58 ч.2, 59 ЦПК України, пояснення відповідачки не є належними і допустими доказами.
Згідно із ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.
- 4 -
Факт написання розписок саме відповідачкою, не спростовуються, а навпаки підтверджуються в судовому засіданні самою відповідачкою.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а ч.2 ст. 1047 ЦК України допускає пред’явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.
У відповідності до вимог п.2 ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред’явлення вимоги, позика має бути повернена позивальником протягом тридцяти днів від дня пред’явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту про стягнення суми боргу за договором позики, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов»язаний довести правову та фактичну підставу позики .
На вимогу п.2 ч.1 ст. 1049 ЦК України, 21.07. 2010 року поштою направлено відповідачці вимогу про повернення боргу ( а.с. 213), крім того, у судовому засіданні 29.07. 2010 року відповідачці повторно вручено позивачкою, копію вимоги разом із заявою про зміну предмету позову ( а.с. 218).
Крім того, обставини, визнані сторонами, згідно із ч.1 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки відповідачка в судових засіданнях неодноразово підтверджувала дійсність її підпису на договорі від 15.10. 2006 року ( а.с. 42) та розписці від 30.09. 2008 року ( а.с. 98).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо повернення суми позики є обґрунтованими, позов підлягає в цій частині задоволенню, а з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню 375 294 (триста сімдесят п’ять тисяч двісті дев’яносто чотири) гривні в рахунок повернення суми позики та 1730 (тисячу сімсот тридцять) гривень судових витрат.
Що стосується вимог в частині стягнення моральної шкоди, то згідно з вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) - у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) - у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) - у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як вбачається із роз’яснень п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній або юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної
- 5 -
шкоди; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону Уклраїни «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Отже, договором позики не передбачено відшкодування моральної шкоди. Крім того, з п. 4 вищевказаної Постанови вбачається, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Таким чином, в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю, оскільки позивачкою не надано доказів в підтвердження заподіяння їй моральної шкоди з боку відповідачки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57 – 61 , 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 23, 1046, 1047, 1049 ЦК України, п.п. 2, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» , суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми позики , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер № НОМЕР_1, проживаючої за адресою у АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 суму позики у розмірі 375 294 (триста сімдесят п»ять тисяч двісті дев»яносто чотири ) гривні та судові витрати у розмірі 1730 грн. 00 коп., в а всього 377 024 ( триста сімдесят сім тисяч двадцять чотири ) гривні , в решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд протягом 1 0 днів з дня його проголошення . особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК