АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання незаконною відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобов’язання призначити пенсію за вислугу років з 15 січня 2010 року,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2010 року,
встановила:
08 червня 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання незаконною відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язання призначити їй пенсію за вислугу років з 15 січня 2010 року. Посилається на те, що 15 січня 2010 року вона звернулась із заявою до відповідача про призначення їй пенсії за вислугу років. Однак їй було відмовлено, оскільки відповідач вказав, що стаж, який дає її право на пенсію за вислугу років складає 19 років 7 місяців 23 дні. До даного стажу не зараховано в подвійному розмірі період догляду за дітьми до трьохрічного віку. Вважає дану відмову незаконною оскільки вона з 01.08.1994 року по 16.11.2006 року займала посаду медсестри в протитуберкульозному Турбівської міської лікарні та 14.09.2009 року по 10.12.2009 року перебувала на посаді медсестри палатного відділення легеневого туберкульозу для дітей Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру. Тобто вона пропрацювала 12 років 6 місяців 13 днів. 3 18.08.1996 року по 31.05.1999 року та з 09.11.1999 року по 15.09.2002 року перебувала у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Вважає в стаж роботи, який дає право на пенсію за вислугу років в подвійному розмірі повинен бути зараховано і час перебування її у відпустці по догляду за дітьми до трьох років та дана пенсія їй повинна нараховуватись з 15 січня 2010 року, оскільки не має 25 років стажу за спеціальністю.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, з висновками якого погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 в період з 01.08.1994 року по 16.11.2006 займала посаду медсестри в протитуберкульозному Турбівської міської лікарні та з 14.09.2009 року по 10.12.2009 року перебувала на посаді медсестри палатного відділення легеневого туберкульозу для дітей Вінницького обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру, тобто пропрацювала 12 років 6 місяців 13 днів.
З 18.08.1996 року по 31.05.1999 року та з 09.11.1999року по 15.09.2002 року позивачка перебувала у відпустках по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, що підтверджується витягом з наказу № 84 по Турбівській міській лікарні від 15 серпня 2010 року та з витягу з наказу №121 від 18 листопада 2010 року по Липовецькому РТМО.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються: трудові пенсії за віком; трудові пенсії по інвалідності; трудові пенсії по втраті годувальника; трудові пенсії за вислугу років.
Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 встановлено перелік закладів і установ освіти охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно ст. ст. 51, 52, п. «є» ст. 55 вищевказаного Закону пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я охорони здоров'я. Позивачка, як працівник охорони здоров'я, відноситься до категорії працівників, які мають право на пенсію за вислугу років при наявності стажу по спеціальності 25 років.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми але не довше ніж до досягнення кожною дитиною трьохрічного віку, зараховується до стажу роботи за спеціальністю.
Відповідно до ст. 181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (у разі, якщо дитина потребує домашнього догляду), на підставі медичного висновку, але не більше як досягнення дитиною шестирічного віку зараховується як до загального так і до безперервного стажу роботи за спеціальністю.
Згідно з ч. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Тобто до спеціального й пільгового стажу, що дає право на пенсію за вислугу років і на пільгових умовах зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею трьох і шести річного віку у разі оформлення відповідної відпустки.
Управлінням Пенсійного фонду України у Липовецькому районі відповідно до ст. 181 КЗпП України та ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховано позивачці до стажу роботи за спеціальністю період догляду за дітьми до досягнення ними трьохрічного віку.
Згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в стаж для обчислення пенсії за вислугу років в протитуберкульозному закладі зараховується в подвійному розмірі лише робота. Період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку не є безпосередньою роботою та повинен зараховуватись до стажу роботи, що дає право позивачці на пенсію за вислугу років та не може обчислюватись на пільгових умовах в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 вищевказаного закону.
Судом встановлено, що стаж роботи позивачки за спеціальністю становить 19 років 7 місяців 23 дні, враховуючи період догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а тому її право на пенсію за вислугу років не настало та відмова Управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі є правомірною.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є безпідставними та такими що не підлягають задоволення, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ст. 181 ч.2 Кодексу законів про працю України час оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років і додаткової відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шести років зараховується як загальний та і в стаж роботи за спеціальністю , але в одинарному розмірі.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення даного позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 15, 303, 304-1, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає..
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: В.В.Сопрун
Т.О.Денишенко