АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого : Медяного В.М.,
суддів: Сопруна В.В., Денишенко Т.О.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку та про стягнення недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії як дитині війни та забов»язання виплачувати її в подальшому,
за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року,
встановила:
22.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що вона відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни». Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з 1.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна грошова допомога у вигляді надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Про те, що вказана надбавка до пенсії їй протиправно не виплачувалася у 2006-2007 роках, а у 2008-2010 роках виплачувалася у неповному обсязі, вона дізналася із публікації у газеті «33 канал» за №8 (956) від 17.02.2010 року, у зв’язку із чим 14.06.2010 року звернулася до відповідача з проханням нарахувати і виплатити грошові кошти, починаючи з 1.01.2007 року. Однак, отримала лист з відмовою у нарахуванні та виплаті недоплаченої соціальної допомоги. Вважає, що не нарахування та невиплата працівниками УПФУ у Шаргородському районі належної їй соціальної надбавки у повному обсязі є незаконними та такими, що порушують її охоронювані законом права. Просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; визнати бездіяльність та відмову відповідача щодо нарахування і виплати недоплаченої їй державної соціальної допомоги як дитині війни з 1.01.2007 року по теперішній час незаконними; стягнути з відповідача на її користь, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу – 30% надбавку до пенсії, що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 1.01.2007 року по 30.06.2010 року в сумі 4802,70 грн.; зобов’язати відповідача нарахувати і виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу – 30% надбавку до пенсії, що передбачена ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у повному розмірі в подальшому.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 15.07.2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про захист прав, свобод та інтересів як «дитини війни» за період з 1.01.2007 року до 22.06.2007 року. Визнано незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі ОСОБА_1 щодо нарахування і виплати державної соціальною допомоги як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року включно відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а також стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену йому державну соціальну допомогу як дитині війни за вищевказаний період в сумі 3614 грн. 39 коп.
В апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду до зміни, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 п. 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», має право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Також, судом встановлено, що позивач пропустила строки звернення до суду за захистом порушених прав як дитини війни у період з 1.01.2007 року по 22.06.2007 року з поважних причин, оскільки про дійсне нарахування та виплату їй, як особі, яка має статус «дитини війни», допомоги, передбаченої ЗУ «Про статус і соціальний захист дітей війни», за період з 2007 року по 2010 рік включно, вона дізналася із відповіді від 14.06.2010 року на своє звернення до відповідача з приводу нарахування надбавки до пенсії як «дитині війни» і вважає такі нарахування та виплати неправильними і такими, що порушують її права та інтереси як «дитини війни». Тому суд прийшов до висновку про те, що позивач пропустила строки звернення із позовом про захист порушених прав як «дитини війни» в січні-червні 2007 року – з поважних причин, а тому даний строк підлягає поновленню. З даним висновком суду погоджується і колегія суддів.
Підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 у 2007 році відповідачем не виплачено, що підтверджується довідкою УПФУ у Шаргородському районі від 8.07.2010 року.
У 2008-2010 роках (по червень 2010 року – включно) ОСОБА_1 отримувала від відповідача доплату до пенсії, як дитині війни, але не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як встановлено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а в меншому розмірі, зокрема: у 2008 році – за січень-березень – по 47 грн., за квітень-червень – по 48,10 грн., за липень-вересень – по 48,20 грн., за жовтень-грудень – по 49,80 грн.; у 2009 році за січень-грудень – по 49,80 грн. щомісячно; з січня по червень включно 2010 року – по 49,80 грн., що підтверджується довідками відповідача та оглянутою в судовому засіданні пенсійною справою позивача .
Відповідно до ст.62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлюється у розмірі: з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.; відповідно до ст. 58 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня – 498 грн.; відповідно до ст.54 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня – 498 грн., а відповідно до ст.1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» №1646-УІ від 20.10.2009 року, встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року – у розмірі 573 грн.; відповідно до ст.52 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2010 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, складає: з 1 січня – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн.
Саме з такого розрахунку повинно було вираховуватися і виплачуватися щомісячне підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, у 2007-2010 роках (по червень 2010 року включно), а також із врахуванням того, що рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними – відповідно: положення п.12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення на 2007 рік дії статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та положення п.41 розділу 2 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Тобто УПФУ у Шаргородському районі Вінницької області з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також у 2009 році та з січня по червень включно 2010 року повинно було нараховувати та виплачувати позивачу ОСОБА_1. підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
З 1.01.2007 року до 9.07.2007 року та з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року позивач ОСОБА_1 не мала права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена, а положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що зупиняли дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», втрачають чинність і не підлягають застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, що передбачено ч.2 ст. 152 Конституції України, тобто у 2007 році з 9.07.2007 року, а в 2008 році – з 22.05.2008 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі проведено виплати позивачу ОСОБА_1, як дитині війни, з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, а також у 2009 році та в січні-червні 2010 року, оскільки виплата підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, у 2009 році та в січні-червні 2010 року щомісячно проводилася у розмірі 49,80 грн. на підставі п.8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою звужуються та обмежуються державні соціальні гарантії дітям війни, що є неприпустимим відповідно до ст.22 Конституції України, якою передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані і при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, та ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Суд першої інстанції таким чином прийшов до висновку, що в даному спорі щодо розміру підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, слід керуватися не Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, а Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на 2007 рік, 2008 рік, 2009 рік та над постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530, які мають обмежений термін дії, тобто являються Законами тимчасової дії – на період певного бюджетного періоду (п.20 ст.2 Бюджетного кодексу України), який становить один календарний рік, що починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року (ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України), а тому дані закони та постанова КМУ не можуть скасовувати або звужувати чи встановлювати нові розміри щомісячного підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», котрий є Законом постійної дії. В протилежному випадку порушується конституційний принцип верховенства права.
Також суд вважає, що при розрахунку щомісячного підвищення дітям війни, яке, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», становить 30% мінімальної пенсії за віком, слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого, крім передбаченого ст.28 цього Закону, мінімального розміру пенсії за віком.
Таким чином, судом встановлено, що відмова відповідача у нарахуванні позивачу і виплаті їй недоплаченої, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», на його звернення від 14.06.2010 року за період з: 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року – є незаконною.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення вимог позивача та прийшов до правильного висновку щодо наявності у позивача права на перерахунок доплати до пенсії в розмірі, передбаченому ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3614, 39 коп., оскільки враховуючи відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносин, що носять публічний характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Обов’язок по нарахуванню і виплаті зазначеної допомоги покладений на Пенсійний фонд України та його органи на місцях.
Суд безпідставно вдався до відповідних перерахунків, так як ці обов"язки покладаються виключно на органи Пенсійного фонду України.
За таких обставин сума виплат, а саме та, що визначена судом, не може бути визнана як така, яка нарахована вірно та у відповідності з діючим законодавством. Сума різниці має бути нарахована тим органом, на який покладено Законом обов"язок провадити відповідні нарахування, а тому в цій частині постанову слід змінити, виключивши цю вказівку з резолютивної частини постанови. Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити.
Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області несплачені ним при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
В іншій частині судом першої інстанції повно з’ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об’єктивний склад, права та обов’язки сторін. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст. 15, 88, 303, 304-1, 307, 309, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області задовольнити частково.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 15 липня 2010 року змінити. Викласти абзац 4 резолютивної частини рішення наступним чином.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену їй державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 9.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 1.01.2010 року по 30.06.2010 року включно, з урахуванням проведених раніше виплат.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області несплачені ним при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Рішення набирає чинності з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
.
Головуючий: В.М.Медяний
Судді: В.В.Сопрун
Т.О.Денишенко