Справа № 22ц-1413/10     Головуючий в 1 інстанції Невар О.В.

Категорія: 57     Доповідач: Осіпук В.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 вересня 2010 року                                 м. Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді     - Завидовської-Марчук О.Г.,

суддів     - Осіпука В.В., Данилюк В.А.,

при секретарі     - Дуткіній Ж.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, за апеляційною скаргою відповідача управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі на постанову Маневицького районного суду від 14 серпня 2009 року, -

в с т а н о в и л а  :

Постановою Маневицького районного суду від 14.08.2009 р. позов в даній справі задоволено частково.

Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни неправомірними.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі провести нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач управління Пенсійного фонду України Маневицькому районі просить скасувати цю постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні  позову відмовити. Покликається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дитини війни, а тому він має право на встановлене ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, має право на отримання підвищення виплачуваної управлінням Пенсійного фонду України в Маневицькому районі пенсій за віком.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Статтею 3 цього Закону передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Конституційного ОСОБА_1 України від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими було зупинено на 2007 рік дію вищевказаної ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного ОСОБА_1 України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, тому задоволення позовних вимог позивача в частині соціальних виплат за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. є обґрунтованими.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 р. почала діяти попередня редакція статті 6 Закону. Враховуючи вказане, вимоги позивача про зобов’язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. є підставними.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту  окремих категорій громадян» від 28.05.2008 р. № 530, на яку послався відповідач в апеляційній скарзі. А тому доводи апелянта в цій частині не підлягають задоволенню.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Розглядаючи справу в межах вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції, з врахуванням ст. 162 КАС, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, які підтверджуються належними доказами, правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, в тому числі щодо строку звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи та положеннями законодавства.

Постанова прийнята з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304-1, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області відхилити, а постанову Маневицького районного суду від 14 серпня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді