АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-6042/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова Ю.В.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою СВК «Агрофірма України», ОСОБА_1 ОСОБА_4 на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Воскресенської міської ради Приазовського району Запорізької області про зобов’язання органу місцевого самоврядування вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом у якому зазначив, що на протязі 2010 року він як співвласник майна колишнього КСП «Україна» Приазовського району Запорізької області придбав у інших співвласників майнові паї на загальну суму 15 033грн. 00 коп. 01 квітня 2010 року оригінали договорів купівлі-продажу та розписки продавців про отримання грошових коштів позивач віддав до Воскресенської сільської ради з заявою про видачу йому свідоцтва на право на майновий пай колишнього КСП «Україна» па придбану суму. В той же день він отримав відповідь від сільської ради з відмовою в задоволенні заяви у зв'язку з тим, що продавцям начебто видане майно в натурі згідно акту приймання-передачі майна № 28 від 28 квітня 2003 року. Вважає, що в задоволенні його заяви відповідачем було відмовлено протиправно.
Просив зобов'язати Воскресенську сільську раду Приазовського району Запорізької області задовольнити його заяву від 01 квітня 2010 року, анулювати свідоцтва про право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» ЗП-19 № 004923 на суму 642 грн., на ім'я ОСОБА_2; ЗП-19 № 004490 на суму 5312 грн. на ім'я ОСОБА_6; ЗП-19 № 004749 на суму 2 584 грн. на ім'я ОСОБА_7; ЗП-19 № 005490 на суму 6 495 грн. на ім'я ОСОБА_7 та видати позивачу свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» на суму 15 033 грн. 00 коп.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року позов задоволено.
Зобов’язано Воскресенську сільську раду Приазовського району Запорізької області анулювати свідоцтва про право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» приазовського району Запорізької області ЗП-19 № 004923 на суму 642 грн., на ім'я ОСОБА_2; ЗП-19 № 004490 на суму 5312 грн. на ім'я ОСОБА_6; ЗП-19 № 004749 на суму 2 584 грн. на ім'я ОСОБА_7; ЗП-19 № 005490 на суму 6 495 грн. на ім'я ОСОБА_7.
Зобов’язано Воскресенську сільську раду Приазовського району Запорізької області видати ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» Приазовського району Запорізької області на суму 15 033 грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі СВК «Агрофірма Україна», ОСОБА_1, ОСОБА_4 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до Приазовського районного суду Запорізької області в іншому складі суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір є справою цивільної юрисдикції. Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття "суб’єкт владних повноважень" наведено у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідно до якого – це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
В п. 2 ч. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 01.04.2010 року у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 адміністративного судочинства України зазначено, що положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного Кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб’єкти владних повноважень.
В мотивувальній частині вказаного рішення вказано, що Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну , розпорядчу. Як суб'єкти владних повноважень органи місцевого самоврядування вирішують в межах закону питання в галузі земельних відносин.
Положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
Така ж позиція висловлена у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 "Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", яким внесено зміни до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", де зазначено, що всі спори, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.
З позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов'язати Воскресенську сільську раду Приазовського району Запорізької області анулювати свідоцтва про право власності на майновий пай членів колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» та видати позивачу свідоцтво про право власності на майновий пай. Тобто, оскаржує дії органи місцевого самоврядування щодо його реєстраційних функцій.
Отже, зазначений орган при здійсненні реєстраційних функцій діє як суб’єкт владних повноважень, в розумінні КАС України.
Оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, то підлягає скасуванню із закриттям провадження у даній справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, ч. 1 ст. 310, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу прокурора СВК «Агрофірма України», ОСОБА_1 ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2010 року у цій справі скасувати, провадження у справі закрити.
Роз’яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий : Судді :