Справа № 2-153/2010 р.

   З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 25 травня 2010 року                                                              Ананьївський районний суд Одеської області

в складі:  головуючого судді   Скуртова М.І.,  

при секретарі      Чернієнко О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ананьєві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики і сплати відсотків за прострочку грошового зобов’язання,

 ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій зазначає, що 20 серпня 2005 року клала з ОСОБА_2 договір позики, згідно якого надала останній гроші в сумі 50 000 гривень. Факт отримання грошових коштів у зазначеному розмірі підтверджується розпискою, яка власноруч написана ОСОБА_2. При цьому строк повернення грошей був обумовлений сторонами та зазначений не пізніше як 20 квітня 2006 року.

Однак після настання строку повернення позики ОСОБА_2  грошей не повернула та без будь-яких поважних причин ухиляється від виконання зобов’язання до сьогодні.  

Позивач вказує, що несвоєчасність виконання зобов’язання тягне за собою нарахування трьох процентів річних незалежно від того передбачено дане договором позики чи ні, а тому окрім стягнення основної суми боргу в розмірі  50000 гривень просить також стягнути три проценти річних, що складає 1125 гривень.      

В судове засідання на розгляд справи позивач не з’явилась, однак надала заяву згідно якої на позовних вимогах наполягає, просить позов задовольнити, а справу розглянути за її відсутності (а.с.106).    

Відповідач в судове засідання не з’явилась, причину неявки не повідомила, хоча про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином (а.с.105)

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Взявши до уваги заяву позивача, врахувавши неявку відповідача та вивчивши документи справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Так, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_2  є власницею квартири АДРЕСА_1, про що свідчать копія технічного паспорту від 30.08.1999 року та копія договору купівлі-продажу  квартири від 07 липня 1999 року (а.с.5-8).

Згідно договору позики від 20 серпня 2005 року ОСОБА_2 отримала у позику від ОСОБА_1 50000,00 гривень із строком сплати боргу до 20 квітня 2006 року. Про факт отримання грошей у зазначеній сумі було складено відповідну розписку (а.с.9).

Той факт, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 підтверджується також витягом з реєстру прав власності на  нерухоме майно (а.с.29,30).      

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.  

Так  відповідно до ст. 207 ч. 2 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний  його стороною (сторонами).

Згідно ст. 208 ч. п. 3 у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.  

Статтею 625 ч.2 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.  

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.  

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.  

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.    

Встановлено, що згідно ст. 1049 ч.1 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивач надала відповідачу в позику гроші в сумі 50 000 гривень. Даний правочин було вчинено у письмовій формі, а факт прийняття грошей підтверджується відповідною розпискою, при цьому обов’язкового нотаріального посвідчення даний тип договору не вимагає. Враховуючи те, що даний правочин є правомірним, мають місце наслідки, які настають, зокрема зобов'язання повернути позикодавцеві позику, в звязку з чим є всі підстави для задоволення позову в даній частині. Крім того оскільки відповідач вказане зобов’язання у встановлений сторонами строк не виконав, а так як зобов’язання є грошовим, тому суд вважає за можливе задовольнити позов й в частині сплати трьох процентів річних від простроченої суми.  

Вирішуючи питання про судові витрати по справі, суд вважає за необхідне керуючись вимогами ст. 88 ЦПК їх покласти на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 204, 207, 208, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,88,130,209,212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки                          м. Котовськ Одеської області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в сумі 50 000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 1125 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 державне мито, яке нею було внесено на користь держави при подачі   позовної  заяви,   в   розмірі 512  гривень 00 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  в розмірі   30 гривень 00 копійок, витрати за публікацію оголошення в газеті „Чорноморські новини” в розмірі 80 гривень 00 копійок, витрати за публікацію оголошення в газеті „Урядовий кур’єр” в розмірі 630 гривень 00 копійок, а всього 1252 гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

           Головуючий суддя:                                                                                                         М. І. Скуртов