КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
21.07.10 Справа № 5/049-10
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майданевича А.Г. (доповідач по справі),
суддів: Гаврилюка О.М.,
Мальченко А.О.,
за участю представників:
згідно з протоколом судового засідання від 21.07.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт»на рішення господарського суду Київської області від 16.03.2010 року
по справі № 5/049-10 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт», м. Васильків,
про стягнення 150 708,77 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 16.03.2010 року у справі № 5/049-10 задоволено позовні вимоги фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт» про стягнення 150 708,77 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 16.03.2010 року у справі № 5/049-10 і прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з’явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 22.09.2008 року між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт»укладено договір купівлі-продажу № 2209-05 (далі –договір), відповідно до умов якого, позивач зобов’язався передати у власність, а покупець зобов’язався прийняти і оплатити побутову техніку та інші товари народного споживання на умовах даного договору, в асортименті, кількості і номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід’ємною частиною договору (а.с. 7-8).
Відповідно до п. 2.1 договору від 22.09.2008 року сторонами визначено, що позивач передає відповідачу товар по договірній ціні, вказаній в рахунку на оплату кожної партії товару.
У відповідності до п. 2.2 договору загальна сума платежів по договору визначається на підставі сум, вказаних в рахунках на оплату товару.
Пунктом п. 3.2 договору передбачено, що оплата за товар, який поставляється по договору, здійснюється протягом 20-ти календарних днів з моменту поставки кожної партії товару по накладній.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2009 року, але в любому випадку до повного завершення всіх розрахунків між сторонами (п. 7.1 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач по видатковій накладній № Б-00000015767 від 22.09.2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 125 436 грн., проте відповідач свої зобов’язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.
22.12.2009 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія від 11.12.2009 року № 111209-3 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар.
Про факт надіслання зазначеної вище претензії свідчить чек «Укрпошти»та опис вкладення у цінний лист віл 22.12.2009 року, якій міститься в матеріалах справи.
Однак, відповідач вказану претензію залишив без відповіді та задоволення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до ст. ст. 193, 199 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст.691 ЦК України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Приписами ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Проте, всупереч згаданих приписів Закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань щодо проведення повного розрахунку за поставлений товар, у зв’язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 125 436 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 125 436 грн. заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов’язання щодо здійснення оплати поставленого товару в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних з простроченої суми грошового зобов’язання.
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає арифметично вірним здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, що складають 20 751,50 грн. і 3% з простроченої суми, що складають суму 4 701,27 грн.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 125 436 грн. основного боргу, 20 751,50 грн. інфляційних втрат та 4 701,27 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 16.03.2010 року, прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт»на рішення господарського суду Київської області від 16.03.2010 року слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Єврокомфорт»на рішення господарського суду Київської області від 16.03.2010 року у справі № 5/049-10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 16.03.2010 року у справі № 5/049-10 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5/049-10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Майданевич А. Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Мальченко А.О.
Дата відправки 27.07.10