КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
23.07.10 Справа № 19/250-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Майданевич А.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Гаврилюк О.М
за участю представників:
згідно із протоколом судового засідання від 23.07.2010 року,
розглядаючи апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року
по справі № 19/250-09 (суддя Карпечкін Т.П.)
за позовом дочірнього підприємства «Кюне і Нагель», смт. Гостомель
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: товариство з обмеженою відповідальністю «Даталюкс Дистрибьюшн», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний підприємець Полянецький Василь Валентинович, м. Дніпропетровськ
про стягнення 109 138,12 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 08.04.2010 року у справі № 19/250-09 відмовлено в задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ТОВ «Даталюкс Дистрибьюшн»та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення 109 138,12 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, дочірнє підприємство «Кюне і Нагель»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 08.04.2010 року у справі № 19/250-09 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідач на підставі ст. 96 ГПК України надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ДП «Кюне і Нагель»на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року у справі № 19/250-09 відмовити повністю, рішення суду залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені позивачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»- без задоволення.
В судове засідання представники третіх осіб не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Проте, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасники судового процесу, які не з’явилися в судове засідання, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2007 року між дочірнім підприємством «Кюне і Нагель»та товариством з обмеженою відповідальністю «Даталюкс Дистрибьюшн»укладено договір транспортного експедирування № КН-513 РС, на підставі якого та відповідно до узгоджених сторонами заявок позивач зобов’язався надавати третій особі-1 транспортно-експедиційні послуги, зокрема добір перевізників, агентів, інших третіх осіб, укладення угод від імені та за рахунок ТОВ «Даталюкс Дистрибьюшн», інше.
За заявкою № 20-8502-811-091 від 17.11.2008 року (а.с. 72) ТОВ «Даталюкс Дистрибьюшн»та з метою виконання взятих на себе зобов’язань позивачем укладено з відповідачем разовий договір № 20-8502-811-091 від 18.11.2008 року (а.с. 6), яким сторони погодили перевезення оргтехніки автотранспортом по маршруту Київ-Запоріжжя, транспортний засіб д/н НОМЕР_1, водій - ОСОБА_3, строк доставки вантажу: 19.11.2008 року на 09:00 год.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується пояснення представників сторін в судовому засіданні, що відповідач для виконання умов разового договору № 20-8502-811-091 та здійснення перевезення вантажу залучив приватного підприємця ОСОБА_2, з яким перебував у трудових відносинах водій ОСОБА_3.
Таким чином, відповідач у відносинах, що виникли з позивачем, сам фактично виступив як експедитор, залучивши при цьому для виконання послуг з перевезення вантажу третю особу - ПП ОСОБА_2, який має відповідну ліцензію серії НОМЕР_2 від 05.04.2006 року, шляхом укладення з ним договору-заявки від 18.11.2008 року.
Згідно з товарно-транспортною накладною 02 АБИ № 841388 від 18.11.2008 року вантажовідправник - ТОВ «Даталюкс Дистрибьюшн»передав, а водій-експедитор ОСОБА_3 прийняв для перевезення вантаж у кількості 327 місць (а.с. 7).
19.11.2008 року у м. Запоріжжя при прийомні товару з транспортного засобу д/н НОМЕР_1 комісія в складі: керівника складу ОСОБА_4, комплектувальників ОСОБА_5, ОСОБА_6 та водія-експедитора ОСОБА_3 виявила недостачу товару. Про факт недостачі товару було складено відповідний акт від 19.11.2008 року за участю представника перевізника, а саме: водія-експедитора ОСОБА_3, згідно якого загальна вартість недостачі склала 109 138,12 грн.
23.04.2009 року позивач платіжним дорученням № 3241-1 від 23.04.2009 року перерахував ТОВ «Даталюкс Дистрибьюшн»109 138,12 грн. вартість втраченого перевізником вантажу.
Підставою звернення до суду з даним позовом стало те, що, на думку позивача, оскільки він оплатив претензію ТОВ «Даталюкс Дистрибьюшн»за втрачений вантаж у сумі 109 138,12 грн., то згідно приписів ст. 228 ГК України має право стягнути суму відшкодування в порядку регресу з відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Згідно з частинами 1-5 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами. Суб’єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснює, зокрема, автомобільний вантажний транспорт. Допоміжним видом діяльності, пов’язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Абзацом другим частини першої статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 929 Цивільного кодексу України, умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 932 Цивільного кодексу України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом достовірно встановлено та досліджено той факт, що відповідач є експедитором у відносинах, що виникли з позивачем, залучивши для виконання послуг з перевезення вантажу третю особу - ПП ОСОБА_2, який має відповідну ліцензію серії НОМЕР_2 від 05.04.2006 року та уклав з останнім договір-заявку від 18.11.2008 року.
Згідно із частиною 1 статті 173 ГК України зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов’язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Згідно ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність», експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
За невиконання або неналежне виконання обов’язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Згідно з ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).
У відповідності з вимогами п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що стягненню підлягають не будь-які витрати кредитора, а тільки такі корисні витрати, які були використані кредитором в силу правопорушення боржника, або у вигляді додаткових витрат, зроблених ним у зв’язку з правопорушенням.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Доведення даних обставин, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Відповідно до п. 3.5.1-3.5.2 Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, у випадках, коли вантажовідправник до товарного розділу додає спеціалізовані форми товарних накладних, графи 1, 2, 4, 5 - 7 розділу «Відомості про вантаж», а також рядок «Всього відпущено на суму»не заповнює, і у вільних рядках вказаних граф ТТН записує назви спеціалізованих форм товарних накладних, їх номери і дати виписки.
Після прибуття автомобіля і навантаження товарно-матеріальних цінностей вантажовідправник у відповідних рядках заголовку ТТН на підставі наданого водієм подорожнього листа записує номер подорожнього листа, до якого додається ТТН, найменування перевізника, що виконує перевезення вантажу, прізвище і ініціали водія, марки і державні номери відповідно автомобіля і причепів, що прибули під навантаження.
У розділі «Відомості про вантаж»вантажовідправник записує:
- у графі 8 «З вантажем слідують документи»- найменування і номери документів, прикладених до ТТН (товарних, залізничних накладних, сертифікатів, посвідчень, свідоцтв і т. п.). Вказані документи водій-експедитор приймає і передає разом з вантажем вантажоодержувачу;
- у графі 9 «Вид пакування»записує вид пакування, в якому перевозиться вантаж (скорочено: «ящ.», «корз.», «боч.», «пак.»і т. д.). При пред’явленні до перевезення неупакованого вантажу вказується скорочено «н/у»;
- у графі 10 «Кількість місць»вказує кількість місць по кожному з приведених у графі 1 найменуванню вантажу і кожному виду упакування. При перевезенні вантажу пакетами на піддонах указує кількість пакетів, при перевезенні вантажу навалом, насипом або наливом вносить відповідний запис і кількість місць не указує.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з товарно-транспортної накладної 02 АБИ № 841388 від 18.11.2008 року не вбачається, який вид пакування і відповідно в чому проведено відлік кількості місць.
У своїх доводах позивач посилається на внутрішню накладну № 14412 та замовлення № 1326903 від 17.11.2008 року, згідно з якими товар було упаковано в 279 коробок, які зайняли 327 місць та при розвантаженні в місці призначення товар приймався за кількістю та найменуванням згідно внутрішньої накладної.
Проте, у товарно-транспортній накладній 02 АБИ № 841388 від 18.11.2008 року особа, яка приймала товар, зазначила, що приймаються коробки в кількості 270 штук, при цьому кількість місць при прийнятті товару у накладній не зазначена. Отже, нестача складала 57 коробок. Натомість, відповідно до внутрішньої накладної № 14412 не вистачає товару у кількості 67 штук, а згідно акта нестачі - не вистачає товару у кількості 87 штук. Таким чином, дійти достовірного висновку про кількість втраченого вантажу неможливо.
Окрім цього, судом першої інстанції правомірно встановлено, що оплата послуг за разовим договором № 20-8502-811-091 від 18.11.2008 року позивачем не здійснювалась, акт прийому-передачі виконаних робіт не складався та товаротранспортні документи відповідачем не передавались.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Позивачем –дочірнім підприємством «Кюне і Нагель»не подано будь-яких доказів щодо наявність вини відповідача та не доведено причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) останнього та виникненням збитків, а також документально не підтверджено розмір понесених збитків
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року, прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»на рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року у справі № 19/250-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 08.04.2010 року у справі № 19/250-09 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 19/250-09 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Майданевич А. Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Мальченко А.О.
Дата відправки 27.07.10