ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "15" червня 2006 р.                                                                   Справа № 12/101

Суддя господарського суду Чернівецької області Бутирський Андрій Анатолійович

розглядаючи справу

за позовом   Приватний підприємець ОСОБА_1

до відповідача Регіональне управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів  у Чернівецькій області

про неправомірні дії та про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій № 240232 від 27.03.06р.

за участю представників:

позивача:  ОСОБА_2

відповідача:  Руснак А.Г.

СУТЬ СПОРУ:

Приватний підприємець ОСОБА_1 АДРЕСА_1 звернулася з позовом до Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернівецькій області про визнання недійсним рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 240232 від 27.03.2006 року. Також позивач просить визнати неправомірними дії працівників РУ ДААК ДПАУ в Чернівецькій області ст. ДПРІ Підвисоцької Л.І. та ДПІ Ярової Л.С.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на наступне:

- перевірка проведена з порушення норм статті 111 Закону України "Про Державну податкову службу";

- перевіряючі не надали під розписку направлення на перевірку та копію наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки;

- чинне законодавство не передбачає право відповідача проводити контрольні закупки;

- гр. ОСОБА_3, яка підписала акт перевірки та надала письмові пояснення, не є найманим працівником позивача і, відповідно, не мала права на такі дії.

Ухвалою від 29.05.2006 року прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог, а відтак вирішується спір про визнання нечинним рішення відповідача про застосування фінансових санкцій № 240232 від 27.03.2006 року.

Відповідач проти позову заперечує, виходячи з такого.

Гр. ОСОБА_3, яка є продавцем позивача, ознайомлена з направленням на перевірку, про що власноручно розписалась, а тому вважає відповідач, перевірка проведена з дотриманням норм чинного законодавства. Перевіркою виявлено факт роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від встановлених виробником чи імпортером максимальних роздрібних цін на такі тютюнові вироби, що є порушенням ст.6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір" (сигарети марки ”Астра” реалізовувались по ціні 0,70 грн. при вказаній ціні на пачці 0,60 грн., а сигарет марки ”Верховина” реалізовувались по ціні 0,70 грн. при вказаній ціні на пачці 0,60 грн.).

Дане порушення, продовжує відповідач, підтверджується поясненням продавця гр. ОСОБА_3, яке власноручно нею написано.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд 

ВСТАНОВИВ:

22.03.2006 року позивачем проведено перевірку магазину, що розташований по вул. Головна, 53, с.Грозинці, Хотинського району, Чернівецької області і який належить відповідачу.

Перевірка проводилась на підставі наказу № 74 від 22.03.2006 року та відповідних посвідчень, тобто з дотриманням норм Закону України "Про Державну податкову службу".

Перевіркою зокрема встановлено, що у роздрібній торговельній мережі велася реалізація тютюнових виробів з перевищенням максимальних роздрібних цін, а саме: сигарети ”Верховина” ВАТ ”Українська тютюнова фабрика” реалізовувались за ціною 0,70 грн. за пачку, тоді як максимальна роздрібна ціна - 0,60 грн. за пачку, сигарети ”Астра” ВАТ ”Українська тютюнова фабрика” реалізовувались за ціною 0,70 грн. за пачку, тоді як максимальна роздрібна ціна - 0,60 грн. за пачку.

Акт перевірки підписаний гр. ОСОБА_3, яка у пояснювальній записці повідомила, що ціни на сигарети встановила позивач.  Пізніше, гр. ОСОБА_3 надала суду пояснення (а.с. 23), в яких повідомила, що вона не працювала продавцем у магазині позивача у березні 2006 року. Від всіх своїх попередніх пояснень згадана громадянка відмовилась і просить вважати свій підпис на акті перевірки недійсним.

Згідно довідок Хотинського районного центру зайнятості та Грозинецької сільської ради (а.с. 24-25) гр. ОСОБА_3 у березні 2006 року не працювала продавцем у магазині позивача.

Будь-яких інших доказів реалізації тютюнових виробів з перевищенням максимальних роздрібних цін, крім акту перевірки та пояснень гр. ОСОБА_3, відповідачем не представлено.

27.03.2006 року відповідачем прийнято рішення № 240232 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 1000,00 грн. з посиланням на абзац 12 частини другої статті 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від встановлених максимальних роздрібних цін.

Із листа Державної податкової адміністрації України від 01.03.2006 року вбачається, що максимальні роздрібні ціни на сигарети ”Астра” та ”Верховина” становлять 0,60 грн.

За таких обставин справи, позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Стаття 17 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначає відповідальність за порушення норм цього Закону. Так, абзацом 12 частини другої статті 17 згаданого Закону передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів за роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.

Однак, відповідач не представив суду жодних доказів того, що позивач відпускав сигарети по цінах вищих від максимальних роздрібних цін. Акт перевірки від 22.03.2005 року таким доказом бути не може, оскільки він підписаний працівниками відповідача та гр. ОСОБА_3, яка не перебувала на момент проведення перевірки у трудових відносинах з позивачем та не уповноважувалась останнім на підписання акту перевірки та дачу пояснень.

Правовий аналіз змісту частини другої статті 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту; алкогольних напоїв та тютюнових виробів” дозволяє суду зробити висновок, що штраф до господарюючого суб'єкта може бути застосований лише за умови роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, а, як уже було зазначено, факт продажу позивачем сигарети ”Астра” та ”Верховина” по завищених цінах відповідач не довів.

Доводи відповідача не беруться до уваги судом, оскільки, як зазначалося вище, він не довів факту роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін.

Керуючись статтями 71, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним рішення Регіонального управління департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Чернівецькій області про застосування фінансових санкцій № 240232 від 27.03.2006 року.

3.          Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п'ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             А.А. Бутирський