Справа №2-а-1752/10

                                               П О С Т А Н О В А

                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року суддя Авдіївського міського суду Донецької області Соболєва І.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни,  суд,-

                                                             В С Т А Н О В И В:

Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому  просила зобов"язати відповідача  здійснити нарахування та виплатити  їй  державну  соціальну підтримку  дітям війни   за 2007-2009 роки. В обгрунтування позову зазначила,  що вона  має статус "діти війни" і, відповідно до ст. 6  Закону України "Про  соціальний захист дітей війни" ( далі по тексту Закон України  -  Закон),   їй надається державна  соціальна підтримка  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,  що згідно ст. 28 ЗУ "Про  загальнообов"язкове державне пенсійне  страхування" становить в розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Не зважаючи на рішення Конституційного Суду України за 2007 рік, яким визнано неконституційними обмеження соціальних гарантій держави дітям війни, відповідач відмовляється зробити перерахунок допомоги за 2007-2009 роки у відповідності до ст.6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, що діяла в 2007 році). Звернулася з позовом до суду після того, як дізналася про свої порушені права щодо отримання  щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком з засобів масової інформації.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи у її відсутність,  підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву про слухання справи у його відсутність. В письмових запереченнях вимоги позовної заяви не визнав. Зазначив, в 2007 році позивачка отримувала щомісячну державну допомогу  як дитина війни відповідно до п.12 ст.71, ст.111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.  Після визнання п.12 ст.71  Закону України ”Про  Державний бюджет України на 2007 рік”  неконституційною, ПФУ в м.Авдіївка не були надані додаткові кошти для нарахування та виплати дітям війни 30% підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. В 2008 році позивачці проводилися виплати допомоги відповідно до змін, внесених до Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Ці зміни були внесені пп.2 п.41 роз.ІІ ЗУ “Про Державний бюджет на 2008 рік”, які також були визнані неконституційними. Після чого відповідач проводив позивачці виплати відповідно до постанови КМУ №530.  В 2009 році позивачка отримувала щомісячну державну допомогу  як дитина війни відповідно до постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян.Тому відсутні законні підстави для проведення нарахування та виплати  щомісячної державної допомоги позивачці як дитині війни за 2007-2009 роки.

Також просив застусувати ст.100 КАС України та відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачка  пропустила річний строк для звернення до суду з позовом відповідно до ст.99 КАС України.

Оскільки позивачка та представник відповідача надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.  

Позивачка відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, що підтверджується  записом у  її пенсійному посвідченні.

За Положенням про управління  Пенсійного фонду  України в районах, містах і районах у містах, затвердженого  постановою Правління ПФУ  від  25.02.08 за №5-5,  міське управління  є юридичною особою,  до компетенції якого  віднесено призначення ( перерахунок) пенсій.  

                  Згідно ст.6 вказаного Закону ( в редакції, що діяла в 2007 році) дітям війни пенсія або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

                 Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України  на 2007 рік” дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена.

                Рішенням  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункт 12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, який втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

                Відповідно до п.5 Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

                  Виходячи з наведеного, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  позивачка, як дитина війни, мала право на отримання підвищення пенсії  на 30% мінімальної пенсії за віком.

                 Тому дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті щомісячної державної допомоги  за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, в редакції, яка діяла на той період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                 Згідно п.41 пп.2 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” редакція статті 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни”, що існувала до 01.01.2008 року втратила свою чинність.

Відповідно до нової редакціїї статті 6 Закону дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої  для учасників війни, тобто в розмірі 10% прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатної категорії громадян.

               Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп  визнано такими, що невідповідають Конституції (є некоституційними) положення, зокрема, пункту 41 підпункту 2 розділу ІІ  Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

                Відповідно до п.6 наведеного Рішення визначено про те, що Рішення Конституційцного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень Закону “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними.

                 В зв'язку з вказаним Рішенням втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, внаслідок чого відновлена попередня редакція закону, згідно якої діти війни мають право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                Постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, встановлено, що дітям війни до пенсії підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 - 48,10 грн., з 01.07.2008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Вказані суми відповідачем виплачені позивачці у повному обсязі.

                Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8,9 КАС України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.

Тому  суд приходить до висновку , що дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті щомісячної державної допомоги  за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком .

Статтею 28 Закону "Про загальнообов"язкове державне пенсійне  страхування" від  09.07.03р. за № 1058-1У із змінами визначено, що  мінімальний  розмір  пенсії за віком  за наявності у чоловіків -25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ст. 58 Закону  "Про  Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"." від  28.12.2007р.  прожитковий мінімум для осіб що втратили працездатність  становив з  1 січня  - 470грн.; з 1 квітня - 481грн.; з 1 липня -482грн.; з 1 жовтня - 498грн.

В  2009 році  відповідно  до  ст. 54  Закону "Про Державний бюджет України на 2009 рік " від 26.12.08  його розмір  було визначено на рівні  грудня  місяця 2008 року.

Оскільки відновлена попередня редакція ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, тому розмір щомісячного підвищення пенсії  дітям війни у 2009 році підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтєю 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право в 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Тобто вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розміри тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється   на пенсійні правовідносини, оскільки їх розмір відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.6 Закону України  “Про соціальний захист дітей війни” в редакції, що діяла до 01.01.2008 року з огляду на Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р., а не Постанова КМ України від 28.05.2008 року №530.

Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Тому  суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачці у виплаті щомісячної державної допомоги з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними й відповідач повинен здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року   відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії з урахуванням фактично виплачених сум.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропущення позивачкою строків звернення до суду  для захисту порушеного права з наступних підстав.

Стаття 99 КАС України передбачає річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який обчислюється  з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права і інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Воловік проти України” (заява №15123/03 від 06 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за законом “Про пенсійне забезпечення” є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому, зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами ст.8 Конституції Уураїни та вимог ч.3 ст.99 КАС України, при розгляді справ за Законом України “Про соціальний захист дітей війни” пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови в позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом.

Оскільки позивачка просила відновити пропущений строк для звернення до суду з захистом  порушених прав за відповідні періоди 2007-2008 роки, тому підлягає поновленню позивачці пропущенний строк для звернення до суду  за відповідні періоди.

Суд вважає, що слід відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги за періоди з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, оскільки в цей період до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст.111 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії  відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”)  у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Норма вказаної статті прийнята пізніше в часі, в зв'язку з чим мала пріоритет порявняно зі спеціальною нормою - ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

З аналогічних підстав за період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року  до спірних правовідносин підлягали застосуванню приписи Закону України “ Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, тому позивачці також слід відмовити в задоволенні позовних вимог за вказаний період.

Суд приходить до висновку, що на підставі ст.21 ч.2 КАС України треба вийти за межі позову та визнати дії відповідача неправомірними щодо  відмови здійснити позивачці нарахування та виплату підвищення до пенсії як “дитині війни” за період з 09.07.2007 по 31.12.2007р.р., та з 22.05.2008 по 31.12.2008р.р., та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

У відповідності з ч.3 ст.94 КАС України підлягає стягненню з державного бюджета на користь позивачки судовий збір у розмірі 3,40 гривень.

                 На підставі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  Рішення  Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі №1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян),  Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп, ст.8 Конституції України, керуючись ст.ст.8,9,11,-71,99,94,159-163,167 Кодекса адміністративного судочинства України, суд,-

                                                          ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1  до  Управління Пенсійного фонду України у місті Авдіївка про зобов'язання здійснити нарахування та виплату  щомісячної державної допомоги дітям війни- задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1  строк для звернення до суду з захистом  порушених прав як “дитини війни” за відповідні періоди 2007-2008 років.

Визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонту України у місті Авдіївка щодо відмови у нарахунку і виплаті щомісячної державної допомоги дітям війни ОСОБА_1  відповідно до ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року.

Зобов'язати Управління  пенсійного фонду України у місті Авдіївка здійснити  нарахування та виплату щомісячної державної допомоги дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1  відповідно до вимог ст.6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  у редакції, що діяла за відповідний час за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В решті позовних вимог ОСОБА_1  - відмовити.

Стягнути з державного бюджета на користь ОСОБА_1  3,40 гривень сплаченого судового збору.

                  Постанова може бути оскаржена  до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

                  Заяву про апеляційне оскарження  постанови суду може бути подано протягом десяти днів  з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

               Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в  строк десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя: