Справа №2 -3917/10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді -            Нежури В.А.,

при секретарі -                     Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м. Києві про неправомірні дії відповідачів по нарахуванню та виплаті пенсій,  -

В С Т А Н О В И В

      ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом  про зобов’язання УПФ в Голосіївському районі м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат усунути порушення, здійснити з 22.05.2008 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 75 % мінімальної пенсії за віком,  та усунути порушення й провести з 22.05.2008 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманої  суми державної  пенсії, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком, зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення усунути порушення і провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  мінімальних заробітних плат за 2007-2009 рік, зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат усунути порушення і провести виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з  2007-2009 року.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та зазначив, що перебуває на обліку в управлінні ПФУ в м. Києві. Також має посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, Категорія 1. Йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії Чорнобильській АЕС з 1986 року, а тепер особи, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинні були робити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р.

Вважає, що дії відповідача щодо перерахунку його підвищення пенсії, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" від 3 січня 2002 року № 1,   в значно меншому розмірі ніж це передбачено   статтями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" є такими, що   суперечать вимогам зазначеного Закону України та Конституції України,   та   порушують його право, гарантоване Конституцією України та Законами України.

Представники УПФ та Управління праці та соціального захисту населення в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в їх задоволенні.

У письмових запереченнях на позов Управління ПФУ  посилається на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон N 107-VI)  були внесені зміни до ст. 51 Закону №796-XII та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При обчисленні пенсії позивачу враховані положення постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».  

    Представник Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з’явився, надавши до суду заперечення.

Дослідивши матеріали  справи, вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

ОСОБА_1  є інвалідом ІI групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії  I осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію.  

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону N 796-XII, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії I, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж вісім мінімальних пенсій за віком.

Отже, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. N 1058-IV  встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону N 1058-IV  не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.

Таким чином, позовні вимоги в частині перерахування, нарахування та виплати державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 22 травня 2008 року є законними та обґрунтованими.

Позивачу згідно ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,  у розмірі  75%  мінімальної пенсії за віком.

Проте ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Mіністрів  України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат  окремим категоріям  пенсіонерів,  фінансування  яких  здійснюється  за  рахунок коштів  державного бюджету».

Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової  пeнcії  за шкоду, заподіяну  здоров'ю, яка має бути виплачена відповідачем відповідно до мінімальної пенсії  за віком,  розмір якої передбачений  ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування»,  а не  Постановою КМУ.

Відповідно до частини другої  статті 19 Конституції України органи державної  влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у cпociб,  що  передбачені  Конституцією  та законами України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверга статті 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Miніcтpiв України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат  окремим категоріям  пенсіонерів,  фінансування  яких  здійснюється  за  рахунок коштів  державного бюджету»,  яка icтoтно звужує обсяг встановлених законом прав.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI були внесені зміни до статей 50 та 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом викладення їx  змісту у новій редакції,  а саме: згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, i які визнані інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну  здоров'ю,  у  розмірі  75 % процентів мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Kpім того,  згідно зi змінами,  внесеними до ст. 54 цього ж Закону, було визначено, що в ycix випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з  Чорнобильською  катастрофою  не можуть бути нижчими по II  групі інвалідності - 200 % прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили  працездатність.

При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для ocіб, які втратили працездатність визначається на момент виплати пенсії  згідно із законом про Державний бюджет України i не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами (ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)

Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п.п., 15 п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 pік  та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»  щодо внесення змін до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим  на  території  України,  остаточним i не може бути оскаржене.

Згідно ст. 152 Конституції України  закони,  підзаконні  правові акти або їx окремі положення,  що визнані  не конституційними,   втрачають  чинність  з  дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їx неконституційність,  що  також  визначено  в п.  3  Рішення Конституційного Суду України  від  09.07.2007 року № 6-рп.

Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп; рішення Конституційного  Суду України має преюдиціальне  значення для судів  загальної  юрисдикції  при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Управління пенсійного фонду України в Голосіївському  районі м. Києва у відмові у проведенні позивачу перерахунку додаткової пенсії є протиправними  з моменту ухвалення  рішення  Конституційним  Судом України.

Згідно зі  ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік" у 2009 poці встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних i демографічних груп населення, в poзміpax,  що діяли  у грудні   2008 року.

Суд вважає, що позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. № 10-рп/08 були визнані неконституційними положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, що призупинили на 2008р. окремі положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  а саме щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення.

Пунктом 7 ч.1   ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

            Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги на оздоровлення засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, оскільки виникли при здійсненні Управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської  районної у місті Києві державної адміністрації  владних управлінських функцій на основі законодавства.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р.                      №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, на підставі викладеного, суд вважає, що нарахування компенсації позивачу має здійснюватися виходячи із розміру, передбаченого Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Разом з тим, суд вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що стаття 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлює лише право постраждалим громадянам на щорічну допомогу на оздоровлення, а стаття 62 Закону регламентує, що порядок застосування цього закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання, констатуючи наступне.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачений конкретний розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії    5 мінімальних заробітних плат, а статтею 62 даного Закону встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Тобто в даному випадку мова йде саме про роз’яснення порядку застосування закону, а не про визначення такого порядку. Під застосуванням закону суд розуміє механізм здійснення передбачених даною статтею сум виплат. Таким чином на Кабінет Міністрів України статтею 62 зазначеного Закону покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових сум щорічної допомоги на оздоровлення.

З огляду на викладене   суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги в частині  нарахування та виплати позивачу  за 2007-2009 рік щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розмірів мінімальної заробітної плати, що діяли на момент належної виплати є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України , суд -

 В И Р І Ш И В

Позов задовольнити.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення та  здійснити ОСОБА_1 з 22.05.2008 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 75 % мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення та  здійснити ОСОБА_1 з 22.05.2008 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманої  суми державної  пенсії, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м. Києві усунути порушення і провести перерахунок ОСОБА_1  щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  5 мінімальних заробітних плат за 2007-2009 рік.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат усунути порушення і провести ОСОБА_1 виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту здійснення правопорушення за 2007-2009 роки.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається  протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: