Справа № 22-6067/10 Головуючий в 1-й інстанції Коваленко І.В.
Доповідач Горелкіна Н.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
« 16 » вересня 2010 р. Апеляційний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Горелкіної Н.А.
суддів - Штелик С.П.,Ратнікової В.М.
при секретарі - Пасинок В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Медлайф» про стягнення безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги за договором від 30 серпня 2001 року,-
В С Т А Н О В И В:
12.01.2009р. позивачка звернулася до суду з заявою, в якій зазначала, що 30 серпня 2001 року між нею та приватним підприємством «Медлайф» в особі директора ОСОБА_5. був укладений договір безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п.1 цього договору вона- позикодавець надає позичальнику (ПП «Медлайф») безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу у сумі 200000,00 грн. частинами на протязі трьох років, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей у порядку і в строки, визначені в цьому договорі.
Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму фактично наданої останнім безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги у строк до 5 років з моменту надання, а саме - не пізніше 30 вересня 2006 року (п. 3 Договору).
Як передбачено п.6 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту фактичного передання Позикодавцем суми безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги і діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Вона виконала свої обов»язки за договором, а відповідач отримані ним кошти в сумі 200000 грн. не повернув.
Посилаючись на наведене, позивачка просила суд стягнути з відповідача безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу в розмірі 200000 грн., а також пеню в розмірі 87823,5 грн. на підставі ст. ст.611,1049,1050 ЦК України.
Пізніше позивачка уточнювала свої вимоги та просила суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 148042,32 грн. та пеню в розмірі 20 366, 93 грн. (а.с. 143-146,164 т.2 ).
Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, оскільки воно суперечить вимогам матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд правильно виходив з того, що він не доведений.
При цьому суд правильно взяв до уваги, що 30 серпня 2001 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Медлайф», в особі директора ОСОБА_5 укладено договір (без номера) безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до п.1 цього договору позикодавець (ОСОБА_2) надає позичальнику (ПП «Медлайф») безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу у сумі 200000,00 грн. частинами на протязі трьох років, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошей у порядку і в строки, визначені в цьому договорі.
Позичальник зобов'язується повернути позикодавцю суму фактично наданої останнім безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги у строк до 5 років з моменту надання, а саме - не пізніше 30 вересня 2006 року. (п. 3 Договору)
П.6 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності з моменту фактичного передання Позикодавцем суми безвідсоткової тимчасової поворотної фінансової допомоги і діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Таким чином, згідно з умовами укладеного сторонами договору ОСОБА_2повинна була внести 200000,00 грн. на рахунок ПП«Медлайф»до 30 серпня 2004 року.
Достовірних доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 за договором безвідсоткової тимчасової поворотної допомоги від 30 серпня 2001р. надала ПП «Медлайф» безвідсоткову тимчасову поворотну фінансову допомогу у сумі 200000,00 грн. частинами на протязі трьох років немає.
Так, ОСОБА_2 не надала суду жодного оригіналу прибуткового касового ордеру про внесення коштів поворотної фінансової допомоги до каси відповідача або до каси уповноваженого банку.
Посилання в скарзі позивачки на те, що в період з серпня 2001 р. по квітень 2003р. вона надала відповідачеві позику в сумі 46380 грн., суд не може прийняти до уваги, оскільки виписка АКБ «Правекс-Банк» не свідчить про надання позивачкою безвідсоткової тимчасової поворотної допомоги відповідачеві за договором від 30 серпня 2001р. (а.с.57-297 т.1).
Про відсутність тимчасової поворотної допомоги від позивачки в 2001-2004р.р., яка в зазначено в довідці ПП «Медлайф» від 17 листопада 2009 року за № (а.с. 153 т. 2). Цю обставину підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Не може служити підставою для скасування рішення суду посилання в скарзі на те, що відповідач визнав позов, зазначивши в довідці №72 від 17 листопада 2009р. про отримання від позивачки в касу підприємства фінансової допомоги в розмірі 308632,0 грн., оскільки в зазначеній довідці не зазначено, що ця фінансова допомога була надана за договором безвідсоткової тимчасової поворотної допомоги від 30 серпня 2001р., за яким заявлено позов. В довідці зазначено про надання в касу підприємства позивачкою за період 2005-2008р.р. фінансової допомоги в розмірі 308632 грн. та повернення їй 307405,05 грн.
Посилання на те, що суд повинен був вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів на підставі ст.1212 ЦК України , безпідставні, оскільки такі вимоги позивачкою не заявлялись, про що свідчить заява про уточнення позовної вимоги від 23.12.2009р. (а.с.164 т.2), де не йдеться про зміну підстави позову, відсутні посилання на зазначену норму закону.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1,308,315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – представника ОСОБА_2 відхилити, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді