Справа № 1-151/2010р.

В И Р О К

Іменем України

1 вересня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого:     Сливи Ю.М.,

при секретарі:     Гордієнко І.С., Боголей О.І.,                            

з участю прокурорів:                           Слизькоухої О.В., Ющенко М.А., Оніщенко П.В.,

потерпілих:     ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілої     ОСОБА_4

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпіні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, працюючого приватним підприємцем, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно інформації Ірпінського міського центру зайнятості, ФОП ОСОБА_5 не зареєстрований як платник до Фонду загальнообов'язкового соціального страхування на випадок безробіття, відповідно, трудові договори між ним та найманими працівниками в Ірпінському міському центрі зайнятості не реєструвалися.

09.01.2008 року гр. ОСОБА_6 (колишня дружина ОСОБА_5.) зареєстрована як фізична особа-підприємець, згідно свідоцтва про державну реєстрацію фізичної-особи підприємця НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом Бучанської міської ради.

28.11.2008 року ФОП ОСОБА_6 виконавчим комітетом Бучанської міської ради замінено свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2, у зв'язку із зміною останньою прізвища на «Дехтяренко».

07.02.2008 року ФОП ОСОБА_6 отримала свідоцтво про сплату єдиного податку НОМЕР_3, у якому зазначено вид діяльності ФОП ОСОБА_6 - діяльність їдалень, постачання готової їжі.

20.02.2008 року ФОП ОСОБА_6 видала наказ №1 про призначення директором її підприємства - гр. ОСОБА_5 з правом виконання організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності по наданню послуг з діяльності їдалень, постачання готової їжі, в т.ч. підбір та прийом на роботу працівників.

ОСОБА_5, будучи уповноваженою особою ФОП ОСОБА_6, відповідно до наказу №1 від 20.02.2008 року, залучив до роботи по наданню послуг з приготування обідів в орендованому приміщенні їдальні ДП «Бучанський тарний завод» за адресою: м. Буча, вул. Тургенєва, 1, найманих працівників - ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що виконували роботу кухарів без укладення з ними письмових трудових договорів.

Таким чином, ОСОБА_5, будучи уповноваженою особою ФОП ОСОБА_6, згідно наказу №1 від 20.02.2008 року, організувавши діяльність по наданню послуг з приготування готових обідів в їдальні ДП «Бучанський тарний завод» за адресою: м. Буча, вул. Тургенєва, 1, та маючи право найму працівників, грубо порушив законодавство про працю, а саме, вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України про обов'язкове додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою, оскільки, в період часу з 13.05.2008 року по 07.07.2008 року використовував працю ОСОБА_2, з 01.08.2008 року по 01.09.2009 року використовував працю гр. ОСОБА_3, та в період часу з 15.04.2008 року по 01.09.2008 року використовував працю ОСОБА_1, як кухарів, в орендованому приміщенні їдальні ДП «Бучанський тарний завод» за адресою: м. Буча, вул. Тургенєва, 1, без укладення з ними письмових трудових договорів.

01.09.2008 року ОСОБА_5, отримавши свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця №370674, виданого 01.09.2008 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, будучи фізичною особою - підприємцем, маючи право найму працівників, продовжуючи діяльність по наданню послуг з приготування готових обідів в їдальні ДП «Бучанський тарний завод» за адресою: м. Буча, вул. Тургенева, 1, грубо порушив законодавство про працю, а саме, вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України про обов'язкове додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою. Оскільки, у період часу з 01.09.2008 року по 23.11.2008 року продовжував використовувати найману працю ОСОБА_3 та в період часу з 01.09.2008 року по 26.02.2009 року продовжував використовувати найману працю ОСОБА_1 без належного оформлення з ними трудових відносин, а саме, без укладення письмових трудових договорів.

Не дотримавши письмової форми трудового договору, ОСОБА_5 порушив права працівників ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, передбачені ст. 2 КЗпПУ, а саме: право на відпочинок, відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні відпустки, право на здорові та безпечні умови праці, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів, чим вчинив грубе порушення законодавства про працю.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину в скоєному злочині, а також цивільний позов, визнав повністю та показав, що він дійсно відкрив підприємницьку діяльність, оформивши її на свою дружину. При цьому найняв на роботу потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Вказані особи працювали у нього неофіційно, оскільки тоді він не знав особливості ведення підприємництва. Так, ОСОБА_1 з 15.04.2008 року по 26.02.2009 р.; ОСОБА_2 з 13.05.2008 р. по 07.07.2008 р.; ОСОБА_3 з 01.08.2008 р. по 01.09.2009 р.  Розуміє, що це не звільняє його від відповідальності, а тому визнає повністю свою вину. Вказує, що кається у вчиненому та більше ніколи не стане на злочинний шлях. Просив його суворо не карати.

Окрім визнання підсудним своєї вини, його вина у вчиненні вказаного злочину підтверджується:

- показами потерпілої ОСОБА_1, яка у судовому засіданні показала, що у кінці лютого 2008 року їй зателефонував ОСОБА_5 та запропонував працювати у нього поваром, оскільки він відкрив підприємницьку діяльність. Вона погодилась і з 01.03.2008 року приступила до праці. Працювала вона у ОСОБА_5 до кінця лютого 2009 року. Офіційно ОСОБА_5 її на роботу не оформляв, і на початку роботи заробітну плату платив із затримками. Всього на нього працювала 10 поварів, кожний день варили обіди, які продавались і були гроші. Однак згодом підсудний взагалі припинив виплачувати заробітну плату, і працівники розійшлись. Спочатку ОСОБА_5 обіцяв виплатити їй заробітну плату, але просив почекати, пояснюючи, що він виплачує кредит та витрачає багато коштів на свою маленьку дитину. Згодом вона зустріла дружину ОСОБА_5, яка пояснила, що ніякої допомоги від підсудного вона не має. Вона перестала ходити на роботу до ОСОБА_5, але той обіцяв їй виплатити заборгованість у розмірі 5 000 гривень. Згодом ОСОБА_5 почав надсилати їй на мобільний телефон смс про те, що він працює у прокуратурі, а тому нічого не боїться і грошей вона не отримає. ЇЇ дуже вразило таке відношення ОСОБА_5, оскільки вона йому вірила, працювала на нього, а він її обманув.

- показами потерпілої ОСОБА_2, яка у судовому засіданні показала, що за пропозицією ОСОБА_5 вона погодилась працювати на його фірмі кухарем. Підсудний обіцяв їй 2000 гривень на місяць та зручний графік роботи. З травня по липень 2008 року вона працювала у нього. При цьому офіційно він її не оформив. Вона кілька разів нагадувала йому про оформлення, але він відповідав, що оформить її офіційно пізніше. За весь час роботи ОСОБА_5 заплатив їй тільки 500 гривень. Оскільки її не влаштовували умови праці, вона перестала ходити на роботу. Однак ОСОБА_5 її не розрахував. Вона по телефону нагадувала йому про заборгованість і спочатку він обіцяв її погасити, але згодом відмовився. У зв’язку з цим вона повністю підтримує свій позов та просить його задоволити.

- оголошеними та дослідженими в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_3, яка під час досудового слідства показала, що в середині липня 2008 року вона побачила оголошення про пошук кухарів. Зателефонувавши ОСОБА_5, вона зустрілась з ним, і останній пояснив про умови праці. Будь-яких документів про свою підприємницьку діяльність ОСОБА_5 не пред’являв, але сумнівів у тому, що він організовує громадське харчування у неї не було. ОСОБА_5 запропонував їй заробітну плату у розмірі 2500 гривень у місяць. Її це влаштувало і з 01.08.2008 року вона приступила до роботи у цеху за адресою: м. Буча, вул. Тургенівська, 1. Крім неї там працювали і інші дівчата. Офіційно її ОСОБА_5 на роботу не оформляв, але обіцяв, що зробить це пізніше. До листопада 2008 р. заробітну плату вона отримувала, але в листопаді підсудний їй заробітну плату не заплатив. У зв’язку з цим вона припинила працювати. Вважає, що її право на працю було порушене ОСОБА_5, оскільки він її не оформив офіційно на роботу, внаслідок чого вона втратила право на соціальне забезпечення.    

- показами свідка ОСОБА_7, яка в судовому засіданні показала, що її колишній чоловік ОСОБА_5 оформив на неї підприємницьку діяльність, оскільки сам був зареєстрований у м. Одеса. Вона наказом уповноважила підсудного виконувати всі обов’язки по здійсненню підприємницької діяльності та сама нічим не займалась. В обов’язки ОСОБА_5, поряд з іншим, входило також прийом та звільнення працівників. Їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали у ОСОБА_5, інших вона не знає. Однак як останній оформляв своїх працівників їй не відомо.

- показами свідка ОСОБА_8, який у судовому засіданні показав, що взимку 2008 року за пропозицією ОСОБА_5 він працював у останнього водієм. Вся підприємницька діяльність була оформлена на дружину підсудного, однак вона нічим не займалась, а керував всім ОСОБА_5 Офіційно його на роботу не оформляли, а працював він у ОСОБА_5 за усною домовленістю. У той час у підсудного працювали поварами також всі потерпілі по справі. Згодом його не влаштувала заробітна плата і він перестав працювати. Однак претензій до ОСОБА_5 не має.

- показами свідка ОСОБА_9, який у судовому засіданні показав, що він працює директором Бучанського тарного заводу. У 2008 році ОСОБА_5 знімав у нього на заводі в оренду приміщення. Він займався виготовленням обідів. Договір оренди був оформлений на його дружину, однак її він там не бачив, всім займався підсудний. Платив він наперед та регулярно. Потім санстанція перевірила приміщення та склала припис. ОСОБА_5 закрився на ремонт, але закінчити його не зміг за браком коштів. Через деякий час ОСОБА_5 перестав з’являтись у нього на заводі, і він у односторонньому порядку розірвав договір оренди. На даний час те приміщення орендує інший підприємець. Йому відомо, що у ОСОБА_5 постійно працювали 2-3 дівчини та варили смачні обіди.  

- листами з Ірпінського міського центру зайнятості №171 від 27.03.3009 року, №238 від 28.04.2009 року, відповідно до яких ФОП ОСОБА_5 не зареєстрований у Ірпінському міському центрі зайнятості як платник до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. Трудовий договір між ФОП ОСОБА_5 або ОСОБА_7 та найманим працівником ОСОБА_2 або іншими працівниками в Ірпінському міському центрі зайнятості не реєструвались.

(а.с. 29, 39-40);

- листом з Ірпінського об’єднаної державної податкової інспекції Київської області №851/9/171 від 29.04.3009 року відповідно до якого ФОП ОСОБА_5 на обліку в Ірпінській ОДПІ не перебуває. Дозволів, патентів на проведення господарської діяльності зазначеному суб’єкту господарювання не видавались. З 10.01.2008 року на обліку в Ірпінській ОДПІ перебуває ОСОБА_7

(а.с. 31, 33);

- свідоцтвами про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, ОСОБА_7 від 09.01.2008 року.

(а.с. 45, 46);

-  свідоцтвом про сплату єдиного податку на ім’я ОСОБА_6

(а.с. 47);

    - наказом №1 від 20.02.2008 року про призначення на посаду директора підприємства «ФОП ОСОБА_6.» гр. ОСОБА_5 та покладення на нього обов’язків у тому числі і відносно прийому працівників на роботу.

(а.с. 48);

    - договором суборенди майна №50 від 15.04.2008 року згідно з яким Бучанський тарний завод надав у оренду ФОП ОСОБА_6 приміщення.

(а.с. 50-56);

-   іншими матеріалами справи.

Аналізуючи в сукупності зібрані по справі докази, суд вважає, що вони повністю підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні вказаного злочину.

Дії підсудного ОСОБА_5 правильно кваліфіковано за ст. 172 ч. 1 КК України, як вчинення грубого порушення законодавства про працю .

При обранні міри покарання суд враховує, що підсудний скоїв злочин який відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Підсудний ОСОБА_5 на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, працює, позитивно характеризується за місцем проживання, має малолітню дитину.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного суд знаходить: щире каяття в скоєнні злочину, часткове усунення заподіяної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного суд по справі не знаходить.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, а тому можливо, призначити підсудному покарання у вигляді штрафу.

Також по справі заявлений цивільний позов потерпілою по справі ОСОБА_2 про стягнення з підсудного ОСОБА_5 на її користь 3 000 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_4 зменшила на 100 гривень розмір матеріальної шкоди, враховуючи, що цю суму підсудний відшкодував.

Оскільки у судовому засіданні підсудний пояснив, що незважаючи на те, що потерпіла не надала доказів по всім витратам (відносно матеріальної шкоди), він позов визнає в цілому та не заперечує проти його задоволення, суд вважає, що позов знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, а тому підлягає до задоволення.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст.ст. 1166, 1168 ЦК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 172 ч. 1 КК України та призначити йому покарання по цій статті у виді штрафу в сумі 850 (вісімсот п’ятдесят) гривень.

          Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_5 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_5  на користь ОСОБА_2 3 (три тисячі) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди та 2900 (дві тисячі дев’ятсот) гривень – матеріальної, а всього 5900 (п’ять тисяч дев’ятсот гривень).

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд може бути подано апеляцію на протязі 15 діб із моменту проголошення вироку.

Суддя                                                                                                    Ю.М. Слива