ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Цивільна справа № 2 - 7149/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
при секретарі с/з Костюк У. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, стягнення коштів, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, стягнення коштів, посилаючись на те, що вона має статус дитини війни і згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком, однак у зв'язку з тим, що п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинена. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" про зупинення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано неконституційним. Крім цього п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" про зупинення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано неконституційним. У зв’язку з тим, що відповідач безпідставно не в повному обсязі здійснював нарахування та виплати щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, позивач просить стягнути з відповідача кошти та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй підвищенням до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно з дня звернення до суду і довічно.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги уточнив та просить з мотивів викладених у позовній заяві зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому підвищенням до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком щомісячно з 09.07.2007р. до 31.12.2007р., з 22.05.2008 р. до винесення судом рішенням з урахуванням виплачених сум.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, однак подав письмові заперечення, згідно яких просить справу розглядати без участі їх представника та просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного Фонду України, тому твердження про те, що на виконання рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, Управління Пенсійного фонду України було зобов'язане перерахувати та виплатити позивачу пенсію, суперечить чинному законодавству. Крім того, абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується винятково для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а для перерахунків або підвищень пенсій, не застосовується. Отже, законом не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Також із змісту ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата пенсій. Відтак, відсутні підстави щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі провести перерахунки пенсії і забезпечити її виплату.
Заслухавши пояснення позивача та оглянувши заперечення відповідача, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Позивач ОСОБА_2, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Тернополі і отримує пенсію за вислугу років та надбавку дітям війни, що стверджується довідкою №4557 від 13.07.2010 р. та пенсійне посвідчення.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-VI, дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Позивачу на час закінчення війни виповнилось – 4 роки, а тому останній правомірно присвоєно статус "дитини війни".
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", від 18.11.2004 р. № 2195-IV в редакції від 19.12.2006 р., передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Конституції та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Частиною 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином позивач мав право на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п.12 ст.71 вказаного закону.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - п. 41 розділу ІІ закону.
Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 2 п 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, ч.2 ст.73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.
Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», п.41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто, з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Як встановлено судом, у 2007 році виплата підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу не проводилась, у січні-березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні-червні 2008 року - 48грн. 10 коп., липні-вересні 2008 року - 48 грн. 20 коп., жовтні-грудні 2008 року - 49 грн. 80 коп.
У 2009 та 2010 році виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни здійснювалась органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.
З огляду на викладене, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів у пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки ч. 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами, пенсії та інші види соціальних виплат що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум", прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" вказаний мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", суд вважає за можливе та належне застосування для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", а іншого мінімального розміру пенсії законодавством не передбачено. У зв’язку з чим, суд вважає безпідставним та необґрунтованим протилежні доводи відповідача в цій частині.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус "Дитини війни". Оскільки відповідно до п. 7, п. 2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Крім того посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийняте судом до уваги, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 18 серпня 2010 року включно.
Частиною 1 статті 1 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У відповідності до зазначеної норми Закону, забезпечуючи захист порушених прав позивача, враховуючи, що згідно вище вказаного законодавства, перерахунок пенсії належить до обов’язків компетентних органів Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку, про необхідність зобов’язати відповідача самостійно здійснити щомісячне нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за відповідні періоди.
Позивач ОСОБА_2 ухвалою суду від 26.07.2010 р. у відповідності до ст. 82 ЦПК України відстрочено сплату судових витрат до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до п. 34 ч. 4 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито» встановлено, що Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита.
Керуючись ст. ст. 1, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212 - 215, 217, 218, 223, 294 - 296 ЦПК України, ст. ст. 22, 64, 152 ч.2 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 р. №2195-IV, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489- V, п.п. 2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. та №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 р., Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 р., суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі про зобов’язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни - задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням проведених виплат за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 18 серпня 2010 включно.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в місті Тернополі в користь держави, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 37,00 грн. (тридцять сім гривень 00 копійок).
Судові витрати по оплаті судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заяву про апеляційне оскарження чи апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду і подання після заяви про апеляційне оскарження протягом двадцяти днів апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий – суддя Вийванко О. М.