ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
03.08.06 Справа № 13/154-2616
УХВАЛА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Городечної М.І.
суддів Юркевича М.В.
Кузя В.Л.
у м.Львові
розглянувши апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області № 31 від 19.01.2006 року (вх. № 82 від 08.02.2006 року) та Тернопільського районного споживчого товариства № 19 від 18.01.2006 року (вх. № 84 від 08.02.2006 року)
на постанову господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року
у справі № 13/154-2616
за позовом Тернопільського районного споживчого товариства, м.Тернопіль.
до Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області
про визнання недійсною вимоги № Ю-173 від 08.08.2005 року про сплату боргу в сумі 5888,78 грн.
за участю представників:
від позивача: Чемера Л.М., голова правління, Помазанська С.І., довіреність № 411 від 30.12.2005 року.
від відповідача: не з‘явився.
Присутнім в судовому засіданні представникам сторін роз‘яснено, що відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 1, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) апеляційне провадження здійснюється в порядку, встановленому даним Кодексом.
Представникам сторін також роз‘яснено права і обов‘язки передбачені ст.ст. 27, 29, 49, 51, 59 КАС України.
Постановою господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 частково задоволено позов Тернопільського районного споживчого товариства: визнано нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області № Ю-173 від 08.08.2005 року в частині нарахованих 4262,80 грн. В решті позову відмовлено. Також стягнено з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області на користь Тернопільського районного споживчого товариства 50 грн. витрат по сплаті державного мита, та постановлено повернути з ДП “Судовий інформаційний центр” 118 грн. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з даною постановою місцевого господарського суду, обидві сторони оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Тернопільське районне споживче товариство просить постанову господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким поданий ним позов задоволити повністю.
В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом допущено порушення норм матеріального права, зокрема, не враховано, що оскаржувана вимога не відповідає фактичній сплаті страхових внесків і суперечить Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування”. Судом не дано й оцінки тому факту, що відповідач довідкою № 307 від 11.03.2004 року підтвердив відсутність заборгованості позивача по страхових внесках.
За наведеного, позивач просить постанову господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити поданий ним позов.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області просить постанову господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 скасувати.
В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що ним дотримано вимог п.п. 8.2.б п. 8.2, п. 8.9 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003 року № 21-1 та зареєстрованої в Мінюсті 16.01.2004 року за № 128/2004, а тому враховуючи документальне підтвердження наявності боргу, правомірно виставлено позивачу вимогу № Ю-173 від 08.08.2005 року.
За наведеного, відповідач просить постанову господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 скасувати в частині нарахування 4262,80 грн. боргу і припинити провадження по справі в цій частині позову.
Заслухавши пояснення представникІв сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення другої сторони, дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних скарг. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.
08.08.2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області прийнято вимогу про сплату боргу № Ю-173, якою вимагається з Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області сплатити 5888,78 грн. боргу по витратам на виплату та доставку пільгових пенсій.
Дана вимога, як вбачається з корінця вимоги, відправлена позивачу 08.08.2005 року.
Позивач оспорив дану вимогу, подавши 15.09.2005 року позовну заяву в господарський суд Тернопільської області, посилаючись на невідповідність даної вимоги ст. 106 Закону України “Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування” та відсутність заборгованості згідно довідок відповідача від 11.03.2004 року № 307 та від 17.02.2005 року № 166.
Місцевий господарський суд оскаржуваною обома сторонами постановою, визнав нечинною вимогу Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області № Ю-173 від 08.08.2005 року в частині нарахованих 4262,80 грн, а в решті позову відмовив.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду.
Відповідно до ст.ст. 67.68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов‘язкове державне пенсійне страхування” до страхових внесків відносяться й фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до до пунктів “б”- “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач мав заборгованість по відшкодуванню витрат на доставку і виплату пільгових пенсій.
За наведеного, апеляційний суд вважає, що місцевим судом правильно не взято до уваги довідки Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області № 307 від 11.03.2004 року та № 166 від 17.02.2005 року, оскільки в даному випадку йдеться не про заборгованість по страховому збору, а по страховому внеску, що полягав у відшкодуванні фактичних витратах на виплату і доставку пенсій.
В той же час, судом першої інстанції підставно встановлено, що відсутні підстави для стягнення оспорюваною позивачем вимогою 4262,80 грн., як таких, що вже стягувана вимогою № Ю-173У від 11.01.2005 року, законість якої підтверджено рішенням господарського суду Тернопільської області від 10.05.2005 року у справі № 5/50-685.
Крім цього, при нарахуванні вищезазначеної суми в осопрюваній вимозі, відповідачем порушено вимоги п.п 8.9 розділу 8 “Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов‘язкове пенсійне страхування до Пенсійного фонду України”, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, та зареєстрованої в Мін‘юсті України 16.01.2004 року за № 128/2004, що визнав і сам відповідач в поданій ним апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.
Таким чином, постанова господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для його скасування чи зміни.
Відповідно до ст.ст. 87, 94, 206 КАС України судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В :
1. В задоволенні апеляційних скарг Управління Пенсійного фонду України в Тернопільському районі Тернопільської області та Тернопільського районного споживчого товариства відмовити.
2. Постанову господарського суду Тернопільської області від 16.12.2005 року у справі за № 13/154-2616 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
4. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.
5. Справу повернути в господарський суд Тернопільської області.
Головуючий-суддя Городечна М.І.
Судді Юркевич М.В.
Кузь В.Л.