Справа 2-3732

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2010 року              

                                              Хмельницький міськрайонний суд в складі:

                              головуючого-судді               Вітюка В.Ж.,

                              при секретарі                        Боднар А.П.,

                                                                      з участю позивача                ОСОБА_1,

                                                                      представника позивача        ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_3 про  стягнення коштів за договором позики,

встановив:

  В березні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовом до ОСОБА_3 про  повернення  694442 грн.,  мотивуючи тим, що  14 серпня 2009 року  позичив  відповідачу   81000 доларів США, про що було складено відповідну розписку. Позичену  суму коштів  відповідач  мав  повернути  до 14 листопада 2009 року.  Однак, добровільно повертати грошові  кошти відмовляється. В зв’язку  з чим позивач  просить  стягнути  її в судовому  порядку та відшкодувати понесені  ним судови  витрати по  справі.

            В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову  підтримали  та  просили їх задоволити.

    Відповідач та його представник позов не визнали,  зазначивши, що відповідачем було повернуто всю суму і боргу  не існує, що можуть підтвердити свідки.          

           Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню  в силу  наступних підстав.

             Судом об’єктивно встановлено, що 14 серпня 2009 року позивач  передав ОСОБА_3 81000 доларів США, яку останній  мав  повернути до 14 листопада 2009 року. Дані  обставини підтверджуються  розпискою написаною відповідачем  14 серпня 2009 року.

            Згідно ст.. 1046 ЦК України за договором позики одна  сторона (позикодавець) передає у  власність другій  стороні (позичальникові) грошові  кошти або інші  речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та  такої ж якості.

            Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

            Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору  позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший  документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості  речей.

          Статтею 625  ЦК України визначено, що боржник, який  прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора  зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а  також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором або законом.  

          Відповідно  до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів  від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання  процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлено розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

          Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом  мають бути  підтверджені  певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

            Враховуючи, що відповідач ухиляється від повернення  позиченої  суми в розмірі 647700 грн. ( 81000 доларів США х 7.99 грн.), а з врахуванням індексу  інфляції (103.8 %) та   10.25 % відсотків  річних на рівні облікової ставки встановленої Національним банком України, сума заборгованості складає  694442 грн. 67 коп., а  його посилання  на свідків до уваги судом не приймаються, вимоги позивача   є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

            Судові витрати розподіляються відповідно до ст.. 88 ЦПК України.

    Керуючись ст.ст.10,11, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд

вирішив:

         Позов задовольнити.

         Стягнути з ОСОБА_3  на користь ОСОБА_1 694442 грн. 67 коп. заборгованості по позиці та 1820 грн.  судових витрат, а  всього 696262 грн. 67 коп.

          На рішення, через суд першої інстанції, який його ухвалив, може бути  подана апеляційна  скарга протягом  десяти днів  з дня проголошення рішення.

            Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 Суддя: