ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

26.07.06                                                                                           Справа  № 2/60-39А

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Городечна М.І.

суддів                                                    Юркевича М.В.

                                                              Кузя В.Л.

у м.Львові

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство” б/н від 22.05.2006 року (вх. № 377 від 06.06.2006 року)

на постанову господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року у справі № 2/60-39А

за позовом Держаної інспекції з контролю за цінами  в Волинській області, м.Луцьк.

до Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство”, смт.Ратне, Волинська область.

про стягнення 12710,43 грн. економічних санкцій.

за участю представників сторін: не з‘явились.

       

Апеляційна скарга Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство” б/н від 22.05.2006 року подана на постанову господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року у справі № 2/60-39А, якою задоволено позов Держаної інспекції з контролю за цінами  в Волинській області до Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство”: стягнено з останнього 4236,81 грн. необгрунтовано одержаної виручки та 8473,62 грн. штрафу, всього 12710,43 грн.

В апеляційній скарзі Державне підприємство “Ратнівське лісомисливське господарство” (надалі Підприємство) вважає постанову господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2006 року у справі № А-6/302 прийнятою за неправильного застосування норм матеріального права.

В обгрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що при прийнятті постанови судом першої інстанції не враховано, що реалізація дров паливних в період грудень 2004 року –квітень 2005 року проводилась по цінах вищих, ніж передбачено розпорядженням Волинської ОДА від 23.01.2003 року № 29 з метою недопущення збитковості господарської діяльності Підприємства в зв‘язку зі збільшенням собівартості заготівлі знеособленої деревини через підвищення цін в даний період на паливно-мастильні матеріали, витрат на трелювання та вивіз лісу до пунктів продажу, збільшення рівня заробітньої плати, що призвели до додаткових витрат Підприємства, які не були враховані на час прийняття даного розпорядження Волинської ОДА.

Враховуючи зазначені доводи, апелянт просить постанову господарського суду Івано-Франківської області від 26.04.2006 року у справі № А-6/302 скасувати.

Державна інспекція з контролю за цінами в Волинській
області (Позивач у справі, надалі Інспекція) вимоги апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу № 01-12/423 від 23.06.2006 року (вх. № 6169 від 29.06.2006 року) та просить рішення місцевого суду залишити без змін.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили. Позивач в запереченні на апеляційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Апелянт причин зазначеного суду не повідомив, клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження не заявляв.

Апеляційний суд, оцінивши матеріали справи, враховуючи повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи, положення ст.ст. 6, 11, 195, 196 КАС України, дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги та здійснення апеляційного перегляду в судовому засіданні постанови господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року у справі № 2/60-39А.

Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, в порядку ст.ст. 195-196 КАС України, встановила наступне.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Волинській області проведено перевірку дотримання граничних цін при реалізації населенню дров паливних відповідно до вимог розпорядження Волинської ОДА № 29 від 23.12.2003 року ”Про затвердження цін на дрова паливні” в Державному підприємстві “Ратнівське лісомисливське господарство” за період з 01.06.2004 року по 01.05.2005 року, якою встановлено, що Підприємством під час реалізації дров паливних для населення застосовано ціни понад граничний рівень, встановлений розпорядженням Волинської ОДА № 29 від 23.12.2003 року, зокрема по Поступельському лісництві за період грудень 2004 року - квітень 2005 року, внаслідок чого неправомірно отримано виручки на суму 3661,43 грн., по Кортелівському лісництві за період січень-квітень 2005 року,  внаслідок чого неправомірно отримано виручки на суму 575,38 грн., про що 25.05.2005 року складено відповідний акт (а.с. 5-14).

За результатами перевірки начальником Державної інспекції з контролю за цінами в Волинській області прийнято рішення від 16.06.2005 року № 46-Б, яким до відповідача застосовано економічні санкції у вигляді вилучення у нього в дохід Державного бюджету України 4236,81 грн. безпідставно одержаної виручки та 8473,62 грн. штрафу.

На виконання даного Рішення, 30.03.2006 року Інспекція звернулось з  позовною заявою в господарський суд Волинської області про стягнення з Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство” 12710,43 грн. економічних санкцій.

Постановою господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року у справі № 2/60-39А, якою задоволено позов Держаної інспекції з контролю за цінами  в Волинській області до Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство”: стягнено з останнього 4236,81 грн. необгрунтовано одержаної виручки та 8473,62 грн. штрафу, всього 12710,43 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про ціни та ціноутворення” (надалі Закон) вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно з ст. 8 Закону, державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, відповідно до ст. 4 цього ж Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Крім цього, даний орган виконавчої влади визначає також повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів) та щодо контролю за цінами.

Зокрема, пунктом 12 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)”, в редакції постанови від 11.02.2002 року № 273, чинної в періоді за який проводилась перевірка, надано Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністраціїї повноваження по регулюванню (встановленню) ціни на паливно-енергетичні ресурси (вугілля, вугільні брикети, паливо пічне побутове, гас освітлювальний, торф паливний кусковий, дрова, торф'яні брикети, газ скраплений), що відпускаються населенню для побутових потреб.

У відповідності з наданими постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 повноваженнями, розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 23.01.2003 року № 29 “Про затвердження цін на дрова паливні”, зареєстроване в Волинському обласному управлінню юстиції 29.01.2003 року за № 4/635, встановлено граничні роздрібні ціни на дрова паливні, що реалізуються населенню на умовах “франко-верхній склад”, згідно з додатком, а саме: хвойних порід –18,25, м‘яколистяних порід –16,67, твердолистяних порід –21.29 грн. за 1 куб метр (без ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту перевірки, довідки про реалізацію дров Відповідачем з посиланням на відповідні накладні по яких здійснювалась така реалізація (а.с. 10), розрахунку суми необгрунтовано отриманої виручки (а.с. 11-14), пояснень самого відповідача, викладених у відповіді на претензію № 145 від 24.06.2005 року (а.с. 18), поясненнях на позовну заяву № 284 від 10.05.2006 року, самій апеляційній скарзі, Відповідачем при реалізації дров паливних населенню  допущено порушення державної дисципліни цін, а саме застосовано граничну торгівельну надбавку, що перевищує встановлену розпорядженням Волинської ОДА № 29 від 23.12.2003 року.

Доводи апелянта про те, що місцевим судом не враховано, що реалізація дров паливних в період грудень 2004 року –квітень 2005 року проводилась по цінах вищих, ніж передбачено розпорядженням Волинської ОДА від 23.01.2003 року № 29 з метою недопущення збитковості господарської діяльності Підприємства в зв‘язку зі збільшенням собівартості заготівлі знеособленої деревини через підвищення цін в даний період на паливно-мастильні матеріали, витрат на трелювання та вивіз лісу до пунктів продажу, збільшення рівня заробітньої плати, що призвели до додаткових витрат Підприємства, які не були враховані на час прийняття даного розпорядження Волинської ОДА, апеляційний суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки передбачена ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” відповідальність настає незалежно від причин порушення суб‘єктом господарювання державної дисципліни цін, враховуючи що згідно ст. 10 даного Закону зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється лише в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи), в даному випадку –Волинська ОДА, і в жодному випадку не суб‘єктом господарювання.  Також слід зазначити, що відповідачем не подано суду доказів того, що розпорядження Волинської ОДА № 29 від 23.12.2003 року було скасовано в порядку зазначеному в ст. 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” або визнано недійсним судом. Доказів протилежного, відповідачем не представлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Таким чином, Інспекцією підставного застосовано до Відповідача передбачені ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” економічні санкції в розмірі 12710,43 грн. за порушення останнім державної дисципліни цін, а тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що Державна інспекція з контролю за цінами в Волинській області правомірно звернулась з позовом про стягнення застосованих до відповідача економічних санкцій і судом першої інстанції підставно задоволено позов Інспекції.

Оскаржуване рішення місцевого суду відповідно до ст. 195 КАС України переглянуте в межах апеляційної скарги, так як судом апеляційної інстанції під час здійснення апеляційного провадження не встановлено порушень, які призвели до неправильного вирішення справи.

Таким чином, постанова господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року у справі № 2/60-39А є законною та обгрунтованою, оскільки місцевим судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а  тому відсутні встановленні ст.ст. 201-204 КАС України підстави для його скасування чи зміни.

Відповідно до ст.ст. 87, 94, 206 КАС України судові витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 94, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 254, ч.ч. 1, 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,  Львівський апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Ратнівське лісомисливське господарство” залишити без задоволення.

2.  Постанову господарського суду Волинської області від 15.05.2006 року у справі     № 2/60-39А залишити без змін.

3.  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4.  Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі. Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

5.  Справу повернути в Господарський суд Волинської області.

     Головуючий-суддя                                             Городечна М.І.

      Судді                                                                    Юркевич М.В.

                                Кузь В.Л.