2-1083/2010

                                                                          копія              

Рішення  

Іменем  України

10 вересня 2010 року                  Козельщинський районний суд Полтавської області                              в складі: головуючого - судді  - Самосьонок В.М.

                         при секретарі – Шуліка Л.Г.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду смт. Козельщині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро- технологія» «Про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та виплату завданих збитків», -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в районний суд з позовом до відповідача ТОВ «Агро- технологія» і прохав зобов’язати товариство повернути йому згідно Державних актів на право власності на землю самовільно зайняті земельні ділянки кадастрові №№5321082000:00:001:014 і 5322082000:00:001:0143, розташовані на території Михайликівської сільської ради Козельщинського району по акту прийому-передачі і стягнути на його користь матеріальні збитки в сумі 5% від ціни позову в сумі 7948,80 грн.

В позові зазначав, що йому на праві власності належить дві земельні ділянки (пай) розмірами відповідно 4,74 га і 4,74 га.

В зв’язку з отриманням ним Державних актів відповідач повинен був переукласти з ним договори оренди відповідно з пунктом 2.3  Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Держкомітету України по земельним ресурсам від 17.01.2000 року за №5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.02.2000 року за №111/4322 після виділення земельної ділянки в натурі. Поскільки відповідач не переклав договір, то попередній договір припинив свою дію 4 березня 2009 року. Попередній договір відповідно строку вказаного в  його акті закінчився 14.01.10 року. Він – позивач звернувся з вимогою до відповідача по поверненню земельних ділянок 23 лютого 2010 року, але виконавчий директор відмовився підписувати акт прийому-передачі земельної ділянки. Його земельні ділянки були засіяні відповідачем  восени 2009 року пшеницею, і таким чином вважає, що відповідач самовільно засіяв його земельні ділянки. Він, як власник,  має право самостійно господарювати на землі відповідно до ст.90 «б» ЗК України. Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного  користування ними з поверненням незібраного врожаю без відшкодування затрат.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримував і пояснив, що договір оренди землі укладався з його матір’ю згідно сертифікатів в 2005 році строком на п’ять років.

В 2006 році його мати померла  і після її смерті він прийняв спадщину як спадкоємець, а в березні 2009 році він виготовив два Державні акти на право власності на землю.

В лютому 2010 року він звернувся до відповідача з вимогою повернути його земельні ділянки, однак земельні ділянки йому не було повернуто. Поскільки відповідач сплачує іншим орендодавцям 5% від нормативно-грошової оцінки землі, тому вважає, що йому завдано матеріальні збитки в розмірі 5% від ціни позову.

Відповідач – представник ТОВ «Агротехнологія» позов не визнав і пояснив, що договір оренди з позивачем не укладався, укладено було договір з  його матір’ю, згідно договору оренди землі орендна плата складала 1,5 % від нормативно-грошової оцінки землі і відповідач після смерті матері отримував орендну плату в даному розмірі. З позивачем не укладалось договору і восени 2009 року його земельні ділянки були засіяні пшеницею, а  вимогу про повернення земельної ділянки позивач пред’явив  в лютому 2010 році, тому самовільного захвату не існує. Позивач  не навів доводів і доказів завданих йому  матеріальних збитків тому відповідач прохав в позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Із Державних актів на право власності на земельну ділянку вбачається, що позивач отримав їх 4 березня 2009 року.

Із довідки про визнання нормативно-грошової оцінки земельних ділянок вартість кожної із них становить 79488 грн.

Згідно договору оренди земельної частки (паю) укладеному 14.01.05 року між ТОВ «Агро- технологія» і ОСОБА_3 вбачається, що він укладений строком на п’ять років з орендною платою 1,5% від вартістю паю.

Із листа – повідомлення вбачається, що позивач ОСОБА_1 23.02.10 року повідомив відповідача про небажання укладати з ним договір оренди.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставі своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі.

Як встановлено в суді, позивач повідомив відповідача про небажання укладати договір оренди земельної ділянки в лютому 2010 року, а також не заперечував і підтвердив в суді що поле на якому перебувають його земельні ділянки були засіяні восени 2009 року, тобто до пред’явлення ним вимоги.

Судом також встановлено і не заперечували сторони в суді, що позивачем до 2009 року отримувалась орендна плата за землю в розмірах, визначених договором оренди укладеному з його матір’ю ОСОБА_1. Будь-які зміни в договір оренди не вносились і з відповідачем не укладався договір оренди землі після отримання ним актів на право власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст.212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

 Самовільним зайняттям є заволодіння земельною ділянкою, що не спирається на закон і відбувається з порушенням визначеного порядку надання земельних ділянок, здійснюване без відведення землі в натурі й одержання документа, що засвідчує право на землю.

Судом встановлено, що відповідач використовував земельні ділянки на підставі  договору оренди укладеному з ОСОБА_3 після її смерті не ставив питання про розірвання договору, крім того після смерті матері отримував орендну плату за землю до 2009 року, що не заперечував  в судовому засіданні. При таких обставинах позивач не довів в суді, що з боку відповідача мав місце самовільний захват земельних ділянок.

Позивач також не надав суду доказів і розрахунку завданих збитків.

З урахуванням вказаних обставин і здобутих доказів суд вважає, що в позові повинно бути відмовлено.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.90. 212 ЗУ України, ст.ст.10, 15, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехнологія» «Про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та виплату завданих збитків» відмовити.

 Рішення може бути оскаржене в строк 10 днів в апеляційний суд Полтавської області через Козельщинський районний суд.  

Суддя:                     підпис

Суддя  Козельщинського

        районного  суду:                                      В.М.Самосьонок.