Справа № 2-146/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

31 серпня  2010 р.                    Печенізький районний суд Харківської області

у складі: головуючого – судді – Цвірюка Д.В.

                  при секретарі           - Шевченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги  цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-тя особа: ВГІРФО Печенізького РВ ГУМВС У в Харківській області  про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням

                                                 в  с  т  а  н  о  в  и  в:

        ОСОБА_1 та ОСОБА_2  звернулися  до суду з позовною заявою  до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням , посилаючись на те, що  згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Чугуївської державної нотаріальної контори 05.10.1990 року, за реєстровим №2-2877, вони- позивачі являються власниками житлового будинку за АДРЕСА_1

    В їхньому будинку, разом з їхнім сином, ОСОБА_4, проживала і його колишня дружина ОСОБА_3, яка була зареєстрована у 10.03.1998 році. Їхній син, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер. З липня місяця 2002 року відповідач в їхньому житловому будинку  не проживає. В теперішній час відповідач проживає в шлюбі з іншим чоловіком і за іншою адресою. Зараз позивачі на пенсії, часто хворіють, знаходяться в тяжкому матеріальному становищі, але із-за того, що в їхньому будинку зареєстрований відповідач і добровільно анулювати  реєстрацію відмовляється,  позивачі не мають можливості користуватися пільгами чи оформити субсидію.

В  судовому засіданні  позивачі  підтримали   свої позовні вимоги та просили суд визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач  надала письмові заперечення, в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона дійсно не мешкала у вищезазначеному житловому приміщенні з 2002 року тому, що позивачі обмежили її в користуванні житловим приміщенням.

           Вислухавши  позивача,  заслухавши свідків, дослідивши надані позивачем та відповідачем  письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, не протиречать закону та підлягають задоволенню.

            До такого висновку суд прийшов виходячи з наступного.

            Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом 05.10.1990 р. за № 2-2877 (а.с. 8), а відповідач  не проживає у вказаній квартирі більше шести місяців. Відповідач не заперечує того факту, що з 2002 року він за вищезазначеною адресою не проживає, а з 2002 року мешкає по АДРЕСА_2 Наведені обставини також підтверджується актом депутата Печенізької селищної ради від 29.06.2010 р. (а.с. 7) та довідкою виконкому Печенізької селищної ради № 2083 від 01.07.2010 р.,  згідно якої відповідач дійсно зареєстрований за вищезазначеною адресою, але не мешкає з 2002 року. (а.с. 6)

           Отже відповідач не користується житловим приміщенням, де він зареєстрований, більше ніж шість місяців – з  2002 року. Не проживає в житловому будинку  без поважних причин. За  комунальні послуги не сплачує.

Той факт, що позивачі обмежують в користуванні житловим приміщенням відповідача не знайшло своє підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивач не надав ніяких доказів на підтвердження цього факту та навіть чітко не визначив у чому полягало саме обмеження у користуванні житловим приміщенням.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що відповідач дійсно з 2002 року за адресою: АДРЕСА_1 не мешкає, факти обмеження відповідача у користуванні ним житловим приміщенням за вищезазначеною адресою їм невідомі.

Визнання відповідача особою, яка втратила право на користування жилим приміщенням необхідно позивачам для зняття його з реєстраційного обліку, оскільки позивачі не мають можливості користуватися пільгами чи оформити субсідію.

            Згідно ст.71 ЖК України, при відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Разом з тим, як вказувалось вище, відповідач не проживає в указаній квартирі без поважних причин понад шість місяців, що є підставою для визнання його таким, що втратив право на користування вказаним жилим приміщенням.  

      У відповідності ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.    

            З огляду на встановлене суд констатує, що позивачі обґрунтовано та правомірно ставлять вимоги до відповідача, про визнання  його таким, що втратив право на користування житлом в їх будинку, так як останній відповідно до ст. ст. 71, 163 ЖК України втратив право на користування жилим приміщеннями в будинку позивачів.

Керуючись ст.ст. 4-8, 10,11,60, 88, 209,212,214, 215 ЦПК  України, ст.ст.71,72,163  ЖК України ,суд-

В   И  Р  І  Ш  И  В  :

 Позовну заяву   ОСОБА_1, ОСОБА_2  задовольнити у повному обсязі.

          Визнати  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:підпис:

Копія вірна:Суддя:                                                              Цвірюк Д.В