Справа №22ц-5467/2010     Головуючий в суді 1 інстанції Литвин О.В.

                                                                                           Доповідач в суді 2 інстанції Хопта С.Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     13 вересня 2010 року                                                                                                           м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

      головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів: Гуль В.В., Сліпченко О.І.,

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді Рокитнянського районного суду Київської області від 11 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання дійсним договору    купівлі-продажу,

встановила:

          У квітні 2010 року позивач звернувся з зазначеним позовом, в якому просив визнати дійсним договір купівлі продажу спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що 3 квітня 2005 року вони з відповідачем уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2178 га., що знаходиться по вул. Жовтнева, 66 в с. Синява Рокитнянського району, він передав відповідачу кошти, але відповідач відмовився від нотаріального посвідчення договору.

          В порядку забезпечення позову просив накласти арешт на спірну земельну ділянку.

          У хвалою судді Рокитнянського районного суду Київської області від 11 травня 2010 року в порядку забезпечення позову накладено арешт н спірну земельну ділянку.

         В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати ухвалу, посилаючись на її незаконність.

          Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

          Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

         З метою однакового й правильного застосування чинного законодавства щодо забезпечення позову Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" звернув увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

          Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

          Вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті.

            Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

           Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач в заяві вказав причини для забезпечення позову, вид забезпечення позову, тобто виконав вимоги, передбачені ст. 151 ЦПК України.

          За наведених обставин, оскільки між сторонами виник спір щодо права на спірну земельну ділянку, суддя обґрунтовано задовольнив заяву про забезпечення позову про накладення арешту на нерухоме майно - земельну ділянку, яка є предметом спору.

          Доводи апелянта про незаконність ухвали спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що судом вжиті заходи забезпечення позову на підставі заяви позивача та відповідно до вимог ст.151 ЦПК України.

           Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає постановлену судом першої інстанції з додержанням вимог закону ухвалу суду без змін.

          Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

          Ухвалу судді Рокитнянського районного суду Київської області від 11 травня 2010 року залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК України не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

           Головуючий

           Судді: