апеляційний суд автономної республіки крим

у м. Феодосії

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року липня місяця 25 дня Колегія судців судової палати у цивільних справах Апелляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі Головуючого судді    Іщенка В.І..

Суддів      Кателіна В.П.

Мамасуєвої Л.О.

при секретарі:   Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосіі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби в м.Керчі про визнання постанови про арешт майна недійсною, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання постанови державного виконавця Крицької С.А. від 24.02.2006 року про арешт майна боржника(1/4 частини квартири № АДРЕСА_1 в м.Керчі та оголошення заборони на його відчуження недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що в листопаді 2001 року він був засуджений Керченським міським судом до позбавлення волі, а також був зобов'язаний відшкодувати матеріальні збитки. 03.03.2006 року він отримав постанову виконавчої служби в м.Керчі про арешт 1/4 частини квартири, яка належить йому на праві власності. Поскільки законодавством встановлено строк пред'явлення виконавчих документів три роки, то державний виконавець порушив вимоги закону і його постанову не можна визнати законною.

Постановою Керченського міського суду від 12 квітня 2006року в позові ОСОБА_1. відмовлено.

Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати і постановити нове рішення по суті, задовольнивши його вимоги, вказавши, що стягувачі пропустили строк на пред'явлення виконавчих листів на виконання, а державний виконавець, ухвалюючи постанову про арешт майна боржника, порушив вимоги ст.23 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець діяв відповідно до ст.21 ЗУ «Про виконавче провадження», так як відповідно з вироком суду від 26.11.2001 року, 12.04.2002 року було відкрито виконавче провадження, що не припинялося аж до повернення позивача з місць позбавлення волі на підставі постанови про застосування амністії від 04.07.2005 року. Тому підстав вважати, що встановлений ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» 3-х річний строк пропущений підстав немає, і в задоволенні позову необхідно відмовити.

Справа № 22-а-1197-Ф/06     Головуючий у першій інстанції Бєлоусов Е.Ф.

Суддя-доповідач                           Іщенко В.І.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції не обґрунтованими, оскільки вони зроблені на підставі досліджених доказів, яким надана неналежна правова оцінка. Судом встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.

Згідно ст.21 ч.1 п.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Керченського міського суду від 26.11.2001 року позивач ОСОБА_1. був засуджений до позбавлення волі і 12.04.2002 року були видані виконавчі листи на відшкодування шкоди потерпілим і в серпні 2002 року відкрито виконавче провадження(а.с.9,10). Постановою державного виконавця Керченського міського відділу державної виконавчої служби від 14.12.2002 року виконавчий лист повернено стягувачу(а.с.11). Постановою державного виконавця Керченського міського відділу державної виконавчої служби від 24.02.2006 року був накладений арешт на 1/4 частину квартири № АДРЕСА_1 м.Керчі(а.с.4). Однак в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження, а з моменту повернення виконавчого документу 14.12.2002 року пройшло більш ніж три роки, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу в задоволенні позову. Крім того позивач в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що в місцях позбавлення волі шкода з нього не стягувалась, так як не надходив виконавчий лист. Дані пояснення не спростовуються матеріалами справи, так як даних про направлення виконавчого листа до місць позбавлення волі де відбував покарання позивач немає.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не може бути визнана законною і обґрунтованою, так як вона постановлена з порушенням вимог матеріального і процесуального закону і підлягає скасуванню з ухвалою нової постанови в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, якою позов необхідно задовольнити.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 квітня 2006 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби в м.Керчі про визнання постанови про арешт майна недійсною задовольнити, визнавши постанову державного виконавця Державної виконавчої служби в м.Керчі Крицької С.А. від 24.02.2006 року про арешт майна ОСОБА_1.(1/4 частини квартири № АДРЕСА_1 в м.Керчі) та оголошення заборони на його відчуження недійсним.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.