АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
У м. Феодосії
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 18 дня Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі Головуючого судді Іщенка В.І.
Суддів Кателіна В.П.
Полянської В.О.
при серетарі: Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосіі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення грошової суми, мотивуючи свої вимоги тим, що в березні 2002 року вона передала синові 4000 доларів США на будівництво домоволодіння за місцем розташування домоволодіння, що належить відповідачці, нерухомості: столової, душевої, літньої кухні. На ці гроші було забетоновано двір, побудовано кам'яний забір, встановлено металеві ворота, закуплено необхідне електрообладнання та інше. Це необхідно було для організації відпочинку та розміщення відпочиваючих для спільного користування. Але 07.11.2003 року її син помер і після його смерті відповідач прийняла спадщину та повинна відшкодувати його борг. Оскільки її гроші пішли на поліпшення і збільшення нерухомості, що знаходиться на присадибній ділянці відповідачки, просить стягнути з неї 21296 гривень.
Рішенням Феодосійського міського суду від 15 травня 2006року в задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати і постановити нове рішення по суті, яким задовольнити її позовні вимоги, стягнути з відповідачки на її користь 21200 гривень, а також судові витрати. Апелянт вказав, що вона до суду надала розписку, яка підтверджує її доводи відносно того, що її 4000 доларів США були вкладені в будівництво нерухомості, зареєстровані на ім.'я відповідачки, за адресою АДРЕСА_1, не безоплатно, а також те, що до 2005 року ці гроші її син ОСОБА_3. повинен був їй повернути. Висновок суду, що розписка, на яку вона посилається , відповідно до вимог статтей 1046-1049 ЦК України не може підтверджувати договір займу між нею та сином, протирічить висновку зробленому раніше апеляційним судом від 07.11.2005 року, в якому сказано, що розписка свідчить про договір займу і як би ця сума не називалась, вона витрачена на поліпшення домоволодіння, яким користується відповідачка. Суд не звернув уваги, що річ йде про обов'язки спадкоємців, а не обов'язків за договором позики.
Справа № 22-ц-1416-Ф/06 Головуючий у першій інстанції Кисельова О .М.
_____________ Суддя-доповідач Іщенко В.І.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача і представників сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2. на праві власності належить будинок № АДРЕСА_1 м.Феодосії. В 2002 році у дворі будинку було збудовано господарські споруди. Як вбачається з позову, позивачка давала гроші для будівництва нерухомості за місцем розташуванням домоволодіння, що належить відповідачці, для подальшого загального використання, а також встановлено рішенням суду від 25.06.2005 року, яке набрало законної сили, що позивачкою здійснювалась грошова допомога сину, яка була безоплатною і лише в подальшому, при погіршенні їх відносин, вона вимагала їх повернення, але не у власника будинку-відповідачки, а у її сина. В обґрунтування своїх доводів позивачка посилається на розписку, про те, що вона дала своєму сину ОСОБА_3. 4000 доларів США на благоустрій домоволодіння в АДРЕСА_2 та в зв'язку з певними обставинами вимагала їх повернення. І тепер відповідачка, як спадкоємець, повинна їх повернути як борг за померлого ОСОБА_3. Враховуючи ці обставини, відповідно до вимог статтей 1046,1047,1049 ЦК України розписка , на яку посилається позивачка не може бути підтвердженням укладеного між нею та ОСОБА_3. договору займу.
Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам процесуального закону.
Відповідно до статті 205 частини 1 пункту 2 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Феодосійського міського суду від
25.06.2005 року, яке набрало законної сили з 07.11.2005 року, і яке ухвалено з приводу спору
між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в позові Бондар ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про стягнення суми 4000 американських доларів, що становило 21200
гривень на день розгляду справи, відмовлено(а.с.23-24,26-27).
При таких обставинах рішення Феодосійського міського суду АР Крим від
15.05.2006 року неможна визнати законним і воно підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.
Керуючись ст.205, 303, 304, 307, 310, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми скасувати і закрити провадження по справі.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак
може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду
касаційної інстанції.