АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ у м. Феодосії
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року липня місяця 18 дня Колегія судців судової палати у цивільних справах Апелляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі Головуючого судді Іщенка В.І..
Суддів Полянської В.О.
Кателіна В.П.
при секретарі: Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосіі цивільну справу за позовом прокурора м.Керчі в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим, Республіканський дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч», Міністерство охорони здоров'я в АР Крим до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням та виселення з домоволодіння ОСОБА_2, за апеляційними скаргами прокурора м.Керчі та Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію «Керч» на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
Прокурор м.Керчі звернувся до суду з позовом до відповідачів в чкому просить витребувати домоволодіння № НОМЕР_1 в м.Керчі з чужого незаконного володіння у ОСОБА_1., зобов'язати його передати вказаний будинок державі в особі Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію «Керч», виселити ОСОБА_2 з домоволодіння № НОМЕР_1 в м.Керчі. 25.01.2006 року прокурор уточнив позов в якому просить по підставах ст..391 ЦК України зобов'язати ОСОБА_1. усунути перешкоди в користуванні домоволодінням та виселити ОСОБА_2 з вказаного домоволодіння по підставаї ст.. 109 Житлового кодексу України. Вимоги мотивовані тим, що в травні 2001 року прокурор звернувся з позовом про визнання недійсним прилюдних торгів проведених 24.07.1998 року, рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 03.09.2003 року позов прокурора було задоволено та визнано недійсними акти прилюдних торгів від 24.07.1998 року згідно якого ОСОБА_3. продана будівля котеджу з сараєм літер «Б» по вул. АДРЕСА_2 в м.Керчі, а ОСОБА_1. продано котедж «А», адміністративну будівлю «Б» та підсобні приміщення «В», «Г», «Е», «Д» по вул. НОМЕР_1: в м.Керчі. Також визнав недійсним всі подальші угоди по відчуженню вищевказаного майна та зобов'язав сторони повернути майно державі в особі Міністерства охорони здоров'я АР Крим. 18.08.2005 року було відкрито виконавче провадження, однак ОСОБА_1. ухиляється від виконання рішення Феодосійського міського суду та відмовляється підписувати акт прийому-передачі. В даний час в домоволодінні проживає ОСОБА_2, який відмовляється виселитись та добровільно передати будівлю державі в особі протитуберкульозного санаторію «Керч».
Справа №22-ц-1422-Ф/06 Суддя у першій інстанції Сміла А.В.
Суддя-доповідач Іщенко В.І.
Рішенням Керченського міського суду від 31 березня 2006року у задоволенні позову
прокурора м.Керчі відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду прокурор м.Керчі та Республіканський дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч» подали апеляційну скаргу, в якій просять вказане рішення скасувати і постановити нове рішення по суті, яким позов задовольнити Апелянти вважають, що рішення суду є незаконним, постановленим з порушенням матеріальних та процесуальних норм права, так як у відповідності до статтей 391 ЦК України та 48 Закону України «Про власність», власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном. Рішенням Феодосійського міського суду від 03.09.2003 року та ухвалою Верховного Суду України було встановлено, що відповідно до ст..128ЦК України, право власності набувача майна виникає з моменту передачі майна, якщо інше не передбачено законом чи договором а спірні приміщення на момент їх продажу знаходилися у користуванні і володінні дитячого санаторію та стали його власністю та власністю держави в особі Міністерства охорони здоров я. Згідно виконавчого листа Куреньова зобов'язано передати спірне майно державі тобто підписати акт прийому-передачі, однак він від цього ухиляється і прокурором поставлено питання про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження власником своїм майном. В частині виселення ОСОБА_2 суд не в повній мірі з ясував обставини, що мають значення для справи, так як він використовує адміністративну будівлю як житловий будинок, без законних підстав, а тому має бути виселений з житлового приміщення. Крім того, виселення громадян проводиться тільки по рішенню суду та передбачено лише Житловим кодексом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, Пояснення представників позивачів, представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні справи суд першої інстанції виходив з того, що рішенням від 03.09;2003 року Феодосійський міський суд АР Крим задовольнив позов прокурора м Керчі і зобов' язав ОСОБА_1. повернути спірні будівлі. Для виконання вказаноо рішення суду Республіканський дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч» 15.08.2005 року звернувся до Керченського відділу ДВС із заявою про примусове виконання рішення Постановою державного виконавця від 18.08.2005 року було відкрито виконавче провадження, однак 02.02.2006 року виконавче провадження закрито у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду. Постанова відділу ДВС прокурором не оскаржувалась і прокурор пред'явив цей позов, який по суті в частині вимог до ОСОБА_1. зводиться до виконання раніше ухваленого рішення Феодосійського міського суду від 03.09.2003 року, хоча перешкод для повторного пред'явлення виконавчого документа до ДВС у позивача ' немає, а так як вимога прокурора являється аналогічною то задоволенню не підлягає. В частині виселення ОСОБА_2 прокурор просив застосувати ст.391 ЦК України, регламентуючу захист прав власника, однак документу, підтверджуючого права власності позивачів на спірне майно не надав і на момент розгляду справи в суді власника спірних будівель не встановлено. Крім цього, прокурор посилається на ст. 109 ЖК України, яка регулює правовідносини ров'язані з виселенням осіб з житлових приміщень. Однак, відповідач ОСОБА_2 проживає в адміністративній будівлі яка не є жилою, тому застосування норм Житлового законодавства є необгрунтованим. Інші підстави для виселення ОСОБА_2 в позовній заяві не вказані, тому за межі позовних вимог суд не може виходити згідно до ст.11 ЦПК України
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом вірно встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від
03.09,2003 року, відповідно до якого було зобов'язано ОСОБА_1. повернути державі в особі Міністерства охорони здоров'я АР Крим комплексу будівель по вул. Петрухіна в м.Керчі(а.с.З-4) і яке набрало законної сили захищено права позивачів, і прокурор безпідставно звернувся повторно з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Також колегія суддів погоджується з висновками суду в частині відмови в задоволенні вимог про виселення ОСОБА_2. на підставі статті 109 Житлового кодексу України, так як вона передбачає виселення із займаного приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду лише з підстав, установлених законом, а прокурор та позивачі не надали доказів, що спірна будівля віднесена до жилого фонду і норми Житлового кодексу України на спірні правовідносини не можуть бути застосовані. Крім того при розгляді справи в суді апеляційної інстанції представники позивачів і відповідача вказали, що ОСОБА_2 не проживає в спірній будівлі, так як він утримується під вартою за підозрою в скоєнні злочину.
Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є вірним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.303, 304,307,308, 313, 314,315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу прокурора м.Керчі Автономної Республіки Крим та Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію «Керч» - відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2006 року по цивільній справі за позовом прокурора м.Керчі в інтересах держави в особі Фонду майна Автономної Республіки Крим, Республіканського дитячого протитуберкульозного санаторію «Керч», Міністерства охорони здоров'я в АР Крим до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні домоволодінням та виселенні з домоволодіння ОСОБА_2 залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.