апеляційний суд автономної республіки крим
у м. Феодосії
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Кателіна В.П.,
Мамасуєвої Л.О.,
при секретарі: Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим про стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою Прокуратури Автономної Республіки Крим на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від ЗО березня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до прокуратури АР Крим та Відділення Державного казначейства України у Ленінському районі про стягнення моральної шкоди, який мотивує тим, що 26 квітня 2000 р. за фактом вбивства її сина -ОСОБА_2. прокуратурою Ленінського району АР Крим була порушена кримінальна справа, однак, 10 червня 2003 р. досудове слідство по вказаній справі було призупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України. Розслідування по даній кримінальній справі проводиться вже протягом більш ніж 5-ти років і за цей час працівниками прокуратури Ленінського району АР Крим були втрачені речові докази по справі, що унеможливлює подальше проведення досудового слідства, зокрема проведення експертизи ДНК. Позивачка вважає, що такими діями працівників прокуратури АР Крим їй була заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює у суму 15000 грн., яку просить стягнути з Відділення Державного казначейства України у Ленінському районі, як з центрального органу, здійснюючого фінансування видатків державного бюджету.
Згодом, позивачка уточнила свою позовну заяву, заявивши вимоги щодо стягнення суми моральної шкоди тільки з прокуратури АР Крим, виключивши з числа відповідачів Відділення Державного казначейства України в Ленінському районі.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від ЗО березня 2006 р. позов ОСОБА_1. був задоволений частково: стягнуто з прокуратури АР Крим на користь позивачки 10000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та 100 грн. судового збору; в решті позову ОСОБА_1. на суму 5000 грн. було відмовлено.
Прокуратура АР Крим не погодилася з таким рішення суду і подала апеляційну
скаргу, зі змісту якої вбачаються вимоги щодо скасування рішення суду першої
інстанції з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Справа № 22-ц-1441-Ф/06р. Головуючий у першій інстанції
Українець Л.І. Суддя-доповідач Іщенко В.І.
Вимоги апеляційної скарги відповідача мотивовані тим, що рішення судом першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права без урахування суттєвих обставин по справі. Так, апелянт в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що судом не був прийнятий до уваги ЗУ „Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 р., яким передбачені підстави для відшкодування подібної шкоди; крім того, судом не прийнято до уваги що кримінальна справа за фактом вбивства ОСОБА_2. знаходиться у провадженні прокуратури Ленінського району, у справі проводяться слідчі та оперативні заходи, хоча рішення ще не прийнято, а також судом не враховано, що втрачені речові докази не мали суттєвого значення, оскільки по слідах крові на них була вже проведена експертиза.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Прокуратури АР Крим підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що у провадженні прокуратури Ленінського району знаходиться кримінальна справа за ст. 115 ч.1 КК України за фактом вбивства ОСОБА_2., який є сином позивачки; постановою слідчого прокуратури Ленінського району провадження по вказаній кримінальній справі зупинено до встановлення особи, яка підлягає притягненню у якості обвинуваченого. Судом першої інстанції встановлено, що бездіяльність слідчого прокуратури Ленінського району ОСОБА_3. щодо збереження речових доказів по справі призвело до їх втрати, що унеможливлює подальше встановлення осіб, причетних до скоєння злочину; вказана обставина підтверджується матеріалами справи. Оскільки прокуратура Ленінського району фінансується Прокуратурою АР Крим, то суму збитку, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_1., необхідно стягнути саме з Прокуратури АР Крим, що не позбавляє останню звернутися з регресним позовом до особи, винної у втраті речових доказів по справі.
З такими висновками суду не погоджується колегія суддів, оскільки судом не були ретельно досліджені докази по справі, а дослідженим доказам не була надана належна правова оцінка. Судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлене рішення, не можна визнати таким, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції при вирішенні спору за позовом ОСОБА_1. не були враховані вимоги ст. 35 ЦПК України щодо притягнення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог відносно предмету спору у випадку, якщо рішення по справі може вплинути на їх права та обов'язки по відношенню до однієї зі сторін.
З матеріалів справи вбачається, що кримінальна справа за фактом вбивства ОСОБА_2. знаходилася у провадженні прокуратури Ленінського району, працівники якої проводили під час досудового слідства всі процесуальні дії, передбачені вимогами КПК України, однак, суд не залучив до участі у справі прокуратуру Ленінського району, а також слідчого прокуратури Ленінського району ОСОБА_3., лише зазначивши, що відповідач вправі звернутися до останнього з регресним позовом.
Зі ст.4 ч.1 ЗУ „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 р. № 266/94-ВР вбачається, що відшкодування шкоди, заподіяної діями прокуратури відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, а відповідно до Указу Президента „Про Державне казначейство України" від 27 квітня 1995 р. № 355/95 систему Державного казначейства України становлять його відділення у районах, які є юридичними особами, і до їх завдань входить фінансування видатків Державного
бюджету України. Таким чином, суду першої інстанції слід було вирішити питання про залучення до участі у справі Державне казначейство України.
Представники прокуратури Ленінського району та відділення Державного казначейства України у Ленінському районі приймали участь у судовому засідання або висловлювали свою думку відносно позову ОСОБА_1., однак, судом першої інстанції не був визначений їх правовий статус, що є порушенням норм процесуального права і заважає суду апеляційної інстанції вирішити спір за апеляційною скаргою Прокуратури АР Крим.
Крім того, суд першої інстанції, вирішуючи спір посилається, як на підставу його вирішення на ст. 1167 та ст. 1174 ЦК України, які за змістом виключають застосування їх у даній справі, оскільки регулюють різний склад правовідносин, а також посилаються на різні суб'єкти з питань відшкодування шкоди.
Також з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не була досліджена кримінальна справа за фактом вбивства ОСОБА_2., що призвело до неповного з'ясування обставин по справі, які мають суттєве значення.
Таким чином, рішення Ленінського районного суду АР Крим від ЗО березня 2006 р. не можна визнати правильним, оскільки воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального законодавства і тому апеляційна скарга Прокуратури АР Крим підлягає частковому задоволенню, а рішення - скасуванню з поверненням справи до того ж суду на новий розгляд.
На підставі наведеного і, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу прокуратури Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Автономної Республіки Крим про стягнення моральної шкоди - скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до суду касаційної інстанції.