АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2006 року колегія судців судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

Головуючого, судді: Моісеєнко Т.І.

судців: Мамасуєвої Л.О. Кателіна В.П..

при секретарі: Апостолові О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики, відшкодування моральної шкоди, визнання права власності на автомобіль, за апеляційною скаргою позивача на рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про повернення боргу у сумі 1000 гривен, відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 гривен та визнання права власності на автомобіль ГАЗ -24 держномер НОМЕР_1.

Позов мотивований тим, що 10.12.2002 року, між позивачем і відповідачем був

укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2. отримав в борг від ОСОБА_1

1000 гривен строком до 10.01.2003 року. Крім того, в забезпечення належного та

своєчасного виконання обов'язків по вказаному договору  позики,       10.12.2002 р. між

ними був укладений договір застави, згідно з яким автомобіль ГАЗ -24 держномер НОМЕР_1 є предметом застави і у випадку, якщо борг не буде повернуто в строк, цей автомобіль передається у власність ОСОБА_1

ОСОБА_2. зобов'язань не виконав, борг за договором позики позивачу не повернув. Позивач вважає, що не належним виконанням відповідачем умов цього договору, йому спричинена моральна шкода, оскільки він вимушений буд неодноразово звертатися до відповідача, звертатися за правовою допомогою і до суду за захистом своїх прав.

Позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2. 1000 гривен боргу, у відшкодування моральної шкоди 1000 гривен, а також визнати за ним права власності на автомобіль ГАЗ -24 держномер НОМЕР_1.

Рішенням суду від 08 грудня 2005 року позов задоволеній частково. З ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1 було стягнуто 1000 гривен боргу за договором позики, 101 гривен судових витрат. У задоволені інших позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем не виконані зобов'язання за договором позики, у зв'язку с чим сума боргу з нього має бути стягнута.

Відмовляючи у задоволені вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов до висновку, що позивач не надав належних доказів її спричинення. Суд першої інстанції також дійшов до висновку, що   позовні вимоги про визнання права власності на

Справа № 22-ц-932- ф/2006                          Головуючий в першій інстанції

суддя Бердієва Б.А.,

суддя-доповідач Моісеєнко Т.І

автомобіль ГАЗ-24 не підлягають задоволенню, оскільки автомобіль був предметом залогу у випадку невиконання ОСОБА_2 обов'язків за договором позики. За договором позики судом ухвалене рішення про задоволення позову, в зв'язку з чим правових підстав для визнання права власності на автомобіль не має.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що судом при ухваленні рішення були неповно з'ясовані обставини справи, що привело до порушення норм матеріального та процесуального законодавства. Апелянт вказує, що суд неправомірно відмовив у частини позовних вимог про визнання права власності на автомобіль, відшкодування моральної шкоди та невірно порахував судові витрати по справі в частині сплаті послуг адвоката.

Апелянт просить скасувати рішення Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2005 року, в частині, якою відмовлено у задоволені позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а також стягнути на його користь витрати пов'язані з наданням правової допомоги адвокатом..

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом було встановлено, що 10.12.2002 року між позивачем і відповідачем був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2. отримав в борг від ОСОБА_1 1000 гривен строком до 10.01.2003 року. В забезпечення належного та своєчасного виконання обов'язків по цьому договору, 10.12.2002 р. між ними був укладений договір застави, згідно з яким автомобіль ГАЗ -24 держномер НОМЕР_1 є предметом застави і у випадку, якщо борг не буде повернуто в строк, цей автомобіль передається у власність ОСОБА_1

ОСОБА_2. зобов'язань по договору позики не виконав, борг позивачу у встановлений строк не повернув, однак з вимогами про виконання договору застави , в частині передачі йому автомобіля ГАЗ-24, ОСОБА_1. не звертався.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, сума боргу з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. була стягнута судовим рішенням. Стягнута судом сума була перерахована ОСОБА_2 поштовим переводом на користь позивача, отримана позивачем, що підтверджено поштовою квитанцією від 10.01.2006 року і проти чого не заперечував ОСОБА_1. в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, правовідносини сторін по договору позики були завершені шляхом повернення боргу.

Колегія суддів погоджується, з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на автомобіль. Згідно статті 20 Закону України „Про заставу", звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, якщо обов'язки, в забезпечення яких була прийнята застава, не виконані. Оскільки суд стягнув з відповідача суму у виконання договір позики , підстав для звернення стягнення на заставлене майно по договору застави від 10.12.2002 року не було.

Судова колегія згодна з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є необгрунтованими, оскільки під час укладення договору позики сторони не обговорювали між собою зобов'язання про стягнення моральної шкоди внаслідок несвоєчасного повернення боргу.

Крім того, позивач не довів суду доказів спричинення йому діями чи бездіяльністю відповідача моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. звернувся в суді з позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу у липні 2004 року. Ухвалою суду від 30.09.2004 року провадження   по   справі   було  зупинено  до  розгляду  кримінальної  справи   відносно

ОСОБА_1., який був звинувачений у розукомплектовані автомобілю ГАЗ-24, що належав відповідачу, і був предметом застави (а.с.30)

Таким чином,   позивач   не довів   суду, що справа тривалий час не розглядалась з

вини ОСОБА_2.

Довід апелянта про те,що судом не вірно пораховані витрати позивача на послуги адвоката , судова колегія вважає не обгрунтованими., оскільки з квитанції, яка є у матеріалах справи, не вбачається, по якій справі була сплачена позивачем адвокату сума в розмірі 2000 грв. і за надання якої .правової допомоги (а.с.52). Зі справи вбачається, що адвокат приймав участь у розгляді справи 16.09.2004 р.,14.11.2005 р. і 08.12.2005 року. Позовні вимоги ОСОБА_1. під час розгляду справи були   задоволені частково.

Виходячи з наведеного суд визначив суму , яка підлягає стягненню з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. за надання останньому   послуг з боку адвоката.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального та матеріального законодавства. Підстав до скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303,308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія судців судової палати по цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити. Рішення Кіровського районного суду   Автономної Республіки Крим від 08 грудня

2005 року - залишити без зміни.

Ухвала набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржена в касаційному

порядку протягом 2 місяців.