АПЕЛЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня місяця 08 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосії в складі: Головуючого, судді - Моісеєнко Т.І.
Суддів - Кателіна В.П.,Мамасуєвої Л.О..
При секретарі- Апостолові О.О., розглянувши в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом виселення, зустрічному ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконкому Кіровської селищної ради, Кіровської МДПІ,Феодосійському МБТІ, приватному нотаріусу Кіровського нотаріального округу ОСОБА_4., про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового. будинку, свідоцтва про право власності на будинок і визнання права власності на будинок, додатковому позову ОСОБА_2. до Державного казначейства України, виконкому Кіровської селищної ради, Кіровської МДПІ, 3 особи ОСОБА_1 про стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_2.. на рішення Кіровського районного суду АР Крим від 29 серпня 2005 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суді з позовом до ОСОБА_2., ОСОБА_3. про усунення перешкод у користуванні домоволодінням №АДРЕСА_1 смт.Кіровське, шляхом виселення
Позовні вимоги мотивовані тим, що від є власником вказаного будинку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29.04.2004 року з Кіровськой МДПІ, має свідоцтво про право власності на будинок, однак не має можливості ним користуватись, оскільки в будинку мешкає родина ОСОБА_6, які перешкоджають йому у користуванні власністю.
ОСОБА_2. звернувся в суді з зустрічним позовом до ОСОБА_1, виконкому Кіровської селищної ради, Кіровської МДПІ,Феодосійського МБТІ, приватному нотаріусу Кіровського нотаріального округу ОСОБА_4. про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку №АДРЕСА_1 смт.Кіровське, укладеного 29.04.2004 між ОСОБА_1 на Кіровською МДПІ, свідоцтва про право власності на вказаний будинок, наданого ОСОБА_1 і визнання за ним права власності на будинок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з серпня 1999 року він з родиною мешкає у спірному будинку, в який поселився зі згоди сусідки колишнього власника ОСОБА_5 Під час проживання в будинку він за власні кошти і власними силами .ї виконав ремонтно-будівельні роботи у будинку, в зв'язку з чим будинок став відповідати санітарно-технічним нормам. Вважає, що за такими обставинами право власності на будинок необхідно було оформити на його ім..я, а не визнавати будинок бесхозним і продавати його ОСОБА_1 Просив визнати незаконним і скасувати рішення Кіровської селищної ради №НОМЕР_1 від 28.02.2003 року про оформлення права власності на будинок за державою, свідоцтва про право власності ОСОБА_1
Справа № 22ц -882 ф/2006р. Головуючий в першій інстанції
суддя Бердієва Б.А.
суддя-доповідач Моісеєнко Т.І
На основании ст. 155 УПК Украины мера пресечения в виде заключения под стражу применяется по делам о преступлениях, за которые предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок более трех лет.
Как видно из материалов и постановления суда, ОСОБА_7 обвиняется в совершении преступления, предусмотренного ст. 263 ч. 1 УК Украины, за которое предусмотрено наказание свыше 3-х лет; по месту жительства он характеризуется отрицательно, состоит на учете у психиатра с диагнозом «шизофрения параноидной формы», ранее совершал общественно опасные деяния; цель избрания данной меры пресечения продиктована и тем, что ОСОБА_7 после обнаружения у него дома самодельного огнестрельного оружия пытался скрыться от следствия и суда.
При таких обстоятельствах оснований для отмены постановления суда не имеется.
Руководствуясь ст. 165-2, 366, 382 УПК Украины, коллегия судей,
ОПРЕДЕЛИЛА:
Апелляционную жалобу обвиняемого ОСОБА_7 оставить без удовлетворения.
Постановление Нижнегорского районного суда АРК от 13.07.2006г. об избранииОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1г. рождения, меры пресечения в виде заключения под стражу оставить без изменения.
на домоволодіння, договір-купівлі-продажу домоволодіння, укладений між Кіровського МДПІ і ОСОБА_1., і визнати за ним переважне право на покупку і реєстрацію вказаного домоволодіння.
У додатковому позові . до Державного казначейства України виконкому Юровської селищної ради, Юровської МДПІ, 3 особи ОСОБА_1., ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів 20328 грв., тобто суму його витрат на ремонт будинку №АДРЕСА_1 смт.Юровське.
Вказані вимоги мотивовані тим, що ' у квітні 2001 року він повідомив Кіровську селищну раду про те, що ремонтує за власні кошти спірний будинок, який непридатний для постійного проживання. Вважає, що при оформленні документів на будинок у 2002-2003 році відповідачі придбали у власність поліпшене ним майно, в зв'язку з чим повинні повернути йому витрати , пов'язані з ремонтом вказаного будинку.
Рішенням Кіровського районного суду від 29 серпня 2005 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. було відмовлено в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_1 по усунення перешкод у користуванні власністю задоволені. ОСОБА_2.,ОСОБА_3. разом з дітьми ОСОБА_8,1990 р.н. і ОСОБА_9.,1987 р.н. виселені з будинку №АДРЕСА_1 смт..Юровське.
Суд дійшов висновку про те, що родина ОСОБА_2. поселилася у спірному будинку самочинно, ім. не була надана земельна ділянка на будівництво або обслуговування вказаного житлового будинку, під час їх вселення в будинок він не був відбудований, правовстановлюючі документи на будинок були відсутні, в зв'язку з чим він не міг бути предметом договору купівлі продажу. Крім того, суд вказав, що мешканці смт.Кіровське, які не були власниками вказаного будинку, не мали можливості ним розпоряджатися і надавати дозвіл на вселення у будинок. На підставі наведеного суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2. про стягнення грошових коштів, витрачених на ремонт будинку, оскільки ОСОБА_6 робив вказані витрати самочинно, без дозволу виконкому місцевої ради, в зв'язку з чим його право не підлягає захисту.
Суд також визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1, який у встановленому законом порядку придбав право власності на спірний будинок, але не має можливості реалізувати своє право, оскільки відповідачі перешкоджають йому користуватися власним майном..
На ухвалене судом рішення ОСОБА_2. приніс апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд. Апелянт вважає, що на протязі 5 років він з родиною мешкав у спірному будинку, про що було відомо Кіровській селищній раді, проводив ремонт будинку. Однак його не повідомили про те, що майно визнано безхозним і не запропонували йому викупити це майно у держави за мінусом його внеску у ремонт будинку. Вважає вказані обставини порушенням своїх прав.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що у 1980 роках ОСОБА_10. була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою ул.АДРЕСА_1 смт.Кіровське. Під час його смерті у 1985 році будинок не був відбудований і не був зданий до експлуатації, спадкова справа не відкривалася. У 1999 році у вказаний будинок самочинно поселився ОСОБА_2. З родиною і почав проводити будівельні роботи на земельній ділянці без правовстановлюючих документів і дозволу виконкому. Рішенням виконкому Юровської селищної ради №НОМЕР_2 від 25.04.2001 року ОСОБА_2. було відмовлено в наданні земельної ділянки за адресою вул..АДРЕСА_1 смт.Кіровське ( а.с.24), а рішенням виконкому №НОМЕР_3 від 30.01.2002 року домоволодіння по вул..АДРЕСА_1 смт Кіровське було визнано бесхозним ( а.с.25).
Вказані рішення виконкому ОСОБА_2. не оскаржувались і набрали чинності. На
підставі вказаних рішень, 28.02.2003 року було прийняте рішення виконкому Юровської селищної ради №НОМЕР_1 про оформлення права загальнодержавної власності на вказане домоволодіння в цілому і вирішене питання про надання свідоцтва про право власності на майно за державою ( а.с.26). Реєстрація права власності на майно була проведена в органах БТІ ( а.с.22,107). Надалі, у листопаді 2003 року , лютому і квітні 2004 року проводився аукціон по реалізації вказаного нерухомого майна, яке було загальнодержавною власністю, переможцем на аукціоні
на домоволодіння, договір-купівлі-продажу домоволодіння, укладений між Кіровського МДПІ і ОСОБА_1., і визнати за ним переважне право на покупку і реєстрацію вказаного домоволодіння.
У додатковому позові . до Державного казначейства України виконкому Юровської селищної ради, Юровської МДПІ, 3 особи ОСОБА_1., ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів 20328 грв., тобто суму його витрат на ремонт будинку №АДРЕСА_1 смт.Юровське.
Вказані вимоги мотивовані тим, що ' у квітні 2001 року він повідомив Кіровську селищну раду про те, що ремонтує за власні кошти спірний будинок, який непридатний для постійного проживання. Вважає, що при оформленні документів на будинок у 2002-2003 році відповідачі придбали у власність поліпшене ним майно, в зв'язку з чим повинні повернути йому витрати , пов'язані з ремонтом вказаного будинку.
Рішенням Кіровського районного суду від 29 серпня 2005 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2. було відмовлено в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_1 по усунення перешкод у користуванні власністю задоволені. ОСОБА_2.,ОСОБА_3. разом з дітьми ОСОБА_8,1990 р.н. і ОСОБА_9.,1987 р.н. виселені з будинку №АДРЕСА_1 смт..Юровське.
Суд дійшов висновку про те, що родина ОСОБА_2. поселилася у спірному будинку самочинно, ім. не була надана земельна ділянка на будівництво або обслуговування вказаного житлового будинку, під час їх вселення в будинок він не був відбудований, правовстановлюючі документи на будинок були відсутні, в зв'язку з чим він не міг бути предметом договору купівлі продажу. Крім того, суд вказав, що мешканці смт.Кіровське, які не були власниками вказаного будинку, не мали можливості ним розпоряджатися і надавати дозвіл на вселення у будинок. На підставі наведеного суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2. про стягнення грошових коштів, витрачених на ремонт будинку, оскільки ОСОБА_2 робив вказані витрати самочинно, без дозволу виконкому місцевої ради, в зв'язку з чим його право не підлягає захисту.
Суд також визнав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1, який у встановленому законом порядку придбав право власності на спірний будинок, але не має можливості реалізувати своє право, оскільки відповідачі перешкоджають йому користуватися власним майном..
На ухвалене судом рішення ОСОБА_2. приніс апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд. Апелянт вважає, що на протязі 5 років він з родиною мешкав у спірному будинку, про що було відомо Кіровській селищній раді, проводив ремонт будинку. Однак його не повідомили про те, що майно визнано безхозним і не запропонували йому викупити це майно у держави за мінусом його внеску у ремонт будинку. Вважає вказані обставини порушенням своїх прав.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що у 1980 роках ОСОБА_10. була надана земельна ділянка для будівництва житлового будинку за адресою ул.АДРЕСА_1 смт.Кіровське. Під час його смерті у 1985 році будинок не був відбудований і не був зданий до експлуатації, спадкова справа не відкривалася. У 1999 році у вказаний будинок самочинно поселився ОСОБА_2. З родиною і почав проводити будівельні роботи на земельній ділянці без правовстановлюючих документів і дозволу виконкому. Рішенням виконкому Юровської селищної ради №НОМЕР_2 від 25.04.2001 року ОСОБА_2. було відмовлено в наданні земельної ділянки за адресою вул..АДРЕСА_1 смт.Кіровське ( а.с.24), а рішенням виконкому №НОМЕР_3 від 30.01.2002 року домоволодіння по вул..АДРЕСА_1 смт Кіровське було визнано бесхозним ( а.с.25).
Вказані рішення виконкому ОСОБА_2 не оскаржувались і набрали чинності. На
підставі вказаних рішень, 28.02.2003 року було прийняте рішення виконкому Юровської селищної ради №НОМЕР_1 про оформлення права загальнодержавної власності на вказане домоволодіння в цілому і вирішене питання про надання свідоцтва про право власності на майно за державою ( а.с.26). Реєстрація права власності на майно була проведена в органах БТІ ( а.с.22,107). Надалі, у листопаді 2003 року , лютому і квітні 2004 року проводився аукціон по реалізації вказаного нерухомого майна, яке було загальнодержавною власністю, переможцем на аукціоні
став ОСОБА_1., з яким був 29.04. 2004 року укладений договір купівлі-продажу домоволодіння №АДРЕСА_1, смт.Кіровське (а.с. 108-110,8)
З матеріалів справи вбачається,що відповідачам ОСОБА_6 було відомо про проведення аукціону з реалізації будинку, де вони мешкали, однак вони участі в аукціоні не приймали, оскільки їм не підходила вартість, по який будинок був виставлений на аукціон ( а.с.49 -протокол с\з від 01.10.2004, а\с 66 - протокол с\з від 03.12.2004 р, а.с. 119).
За такими обставинами, суд дійшов обґрунтованому висновку про те,що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки він є належним власником будинку і правомірно вимагає усунення перешкод у користуванні власністю зі сторони відповідачів .
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спірний будинок і договору купівлі продажу вказаного будинку, оскільки він не є користувачем земельної ділянки за адресою вул.АДРЕСА_1 смт.Кіровське, проводив будівельні і ремонтні роботи по вказаному будинку самочинно, без належного дозволу. Згідно ч.2 ст.376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього. В зв.язку з тим, що ОСОБА_2. не має і не може мати право власності на спірне домоволодіння, його вимоги про визнання недійсними правовстановлюючих документів на будинок і договору купівлі-продажу вказаного будинку не засновані на законі.
За тими ж обставинами не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_2 про стягнення грошових сум, вкладених в ремонт домоволодіння по вул..АДРЕСА_1 смт.Кіровське, оскільки ОСОБА_2. діяв на власний ризик, вкладав кошти в неналежне йому майно, без дозволу власника. Крім того, деякий час він користувався неналежним йому майном безкоштовно, мешкав в будинку разом з родиною після проведення ремонтних робіт, тобто, використовував витрачені кошти для власних цілей.
Доводи апеляційної скарги не містять доказів, які свідчать про неправомірність висновків суду першої інстанції.
Підстав до скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Керуючись статтями 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити. Рішення Кіровського районного суду АРК від 29.08.2005 року - залишити без змін Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 2 місяців.