копія    

7/2«А» - 3687/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про стягнення допомоги на оздоровлення,

встановив:

    позивач в листопаді 2009 році звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права передбачені Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум на оздоровлення не виплатив, а тому зазначене є підставою до їх стягнення в розмірі 13 171 грн. 50 коп.  у період за 2000 – 2008 роки.

    У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Представник відповідача проти позову заперечила й просила розглянути справу за її відсутності.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області та ОСОБА_3 з приводу розміру виплат щорічної допомоги на оздоровлення.

      Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Вирішуючи цю справу, суд застосовує положення Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” /далі Закон № 3054-ІІІ/ та Конституцію України.

    Судом установлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії,  а отже – суб’єктом визначеним у  ст. 48 Закону № 3054-ІІІ, якому передбачено виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

    Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.

    У період за 2000 – 2008 роки Управління виплатило позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2000 – 2004 роки в розмірі 26 грн. 70 коп. за рік та за 2005 – 2008 роки в розмірі 100 грн., установленому постановами Кабінету Міністрів України №/№ 836 і 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 26 липня 1996 року та «Про щорічну допомогу на оздоровлення на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 року.

      Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру мінімальної заробітної плати, що встановлена Законами України „Про державний бюджет України” та «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки, не відповідають.

    Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.

    Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Згаданими постановами №/№863 і 562 усупереч Закону № 3054-ІІІ установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії по 26 грн. 70 коп. та  100  грн. у відповідні роки.

      Між тим, з моменту прийняття даних  постанов №/№ 863 і 562, встановлені ними розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишилися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

      Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 3054-ІІІ та відповідні статті Законів України «Про державний бюджет».  

      Разом з тим ч.2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

В судовому засідання не встановлено даних щодо пропущення позивачем цього строку з поважних причин, як і не встановлено підстав для поновлення цього строку.

Враховує суд і те, що п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 2008 року згадану редакцію ст. 48 Закону № 3054 – ІІІ змінено, і такі зміни втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року, а тому звернення позивача межам строку встановленого ст. 99 КАС України відповідати не може.  

Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений  позов частковому задоволенню, в межах річного строку з часу його подачі до суду.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    адміністративний позов задовольнити частково.

Дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області стосовно виплати ОСОБА_3   щорічну допомогу  на оздоровлення визнати неправомірними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_3 відповідно до вимог і в розмірі передбаченому  ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи» за період з 27 листопада 2008 року  по 27 листопада  2009 року.

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя