7/2 «А» - 662/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 квітня 2009 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Мухоїд Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі про зобов’язання виплати недоотриманих сум щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіологічного контролю,

встановив:

    позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідачем порушено його права, передбачені ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який всіх належних сум щомісячної доплати не виплатив, а тому просить зобов’язати відповідача їх виплатити за період з 1999  по квітень 2009 років у розмірі 31 426  грн. 20 коп.  

    У судовому засіданні позивач просив про задоволення позову з викладених у ньому підстав.

    Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила.

    Заслухавши сторони і дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

    З матеріалів справи, вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням пенсійного фонду України в Вишгородському районі Київської області та ОСОБА_3 розміру щомісячної доплати пенсіонерам, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю.

    Згідно зі статтями 8 і 19 Конституції України та ст. 9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    При вирішенні цієї справи суд застосовує Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і зокрема зміни до цього закону в редакції від 6 червня 1996 року № 230/96 (далі Закону), що були чинними на час виникнення спірних правовідносин і є чинними на час розгляду справи, та Конституцію України.

    Судом установлено, що позивач є пенсіонером і постійно проживає  на території Вишгородського району – тобто в зоні посиленого радіологічного контролю, про що йдеться в Постанові Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року № 106, а тому згідно ст. 39 Закону має право на щомісячну доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

    Разом з тим, виплата Управлінням такої доплати позивачеві в розмірі 5 грн. 20 коп., визначених Постановою Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року № 836, зазначеним вимогам Закону не відповідає.

      Згідно ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для певних видів державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.

    Натомість, усупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, позивачу щомісячна доплата виплачувалася в розмірах установлених урядовими нормативними актами й без дотримання вимог даного Закону, який за загальними засадами є пріоритетним при визначені питань розрахункової величини певних соціальних виплат, і тому підлягає застосуванню в цій справі, як правовий акт, який  має вищу юридичну силу.  

    Зазначені виплати на момент їх здійснення, розміру однієї мінімальної заробітної плати не відповідають, яка у відповідні періоди з 1999 по квітень 2009 роки становила від 74 грн. до 605 грн. згідно Законів України „Про державний бюджет України” на відповідні роки.

    Ураховує суд і те, що відповідно до статей 21 і 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.

    Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи на отримання допомоги у вказаний вище спосіб.

      Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року, № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року) пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать й пенсіонери, які проживають в зоні посиленого радіологічного контролю, яким провадиться щомісячна доплата за спеціальним законом.

    Тим самим, суд вважає наявними порушення прав позивача, які підлягають захистові, а пред’явлений позов задоволенню.

    З урахуванням наведеного, поданий позивачем розрахунок сум заборгованості є вірним, ґрунтується на вимогах закону і сумнівів у суду не викликає.

    Враховує суд і те, що п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» від 28 грудня 208 року згадану редакцію ст. 39 Закону змінено, і такі зміни втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп від 22 травня 2008 року.    

    Позивач звернувся до суду після прийняття Конституційним Судом України даного рішення, зі змісту якого дізнався про порушення своїх прав, що відповідає межам строку встановленого ст. 99 КАС України.

    На підставі викладеного та керуючись статтями 160-163 КАС України,

постановив:

    адміністративний позов задовольнити.

    Дії Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі  Київської області стосовно виплати ОСОБА_3 щомісячно доплати в розмірах менших від однієї мінімальної заробітної плати визнати неправомірними.

    Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Вишгородському районі  Київської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_3 31 426 грн. 20 коп. щомісячну доплату непрацюючому пенсіонеру  за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю за період 1999 по квітень 2009 років.  

    Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 днів з дня складання постанови у повному обсязі, шляхом подання заяви про її оскарження та протягом 20 днів після цього апеляційної скарги або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя