Справа № 22ц- 4180/2010 Головуючий у першій інстанції Хандога В.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Горобець Т.В.
РІШЕННЯ
Іменем України
09 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
у складі:
головуючого – судді: Хромець Н.С.
суддів: Горобець Т.В., Страшного М.М.
при секретарі: Вареник О.М.
за участю: представника позивачки ОСОБА_2, прокурора Козакової І.М., представників відповідачів Уткіної О.О., Руденок Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами Ніжинського міжрайонного прокурора, Ніжинської об’єднаної податкової інспекції Чернігівської області та Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 08 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області та ОСОБА_6 про відшкодування шкоди державою, -
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2010 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, ГУ Державного казначейства України в Чернігівській області в якому, на підставі ст. 41 Конституції України, ст. 1166, 1173,1192 ЦК України просила у відшкодування шкоди, завданої їй неправомірними діями Ніжинської об”єднаної державної податкової інспекції (далі – ОДПІ), стягнути з Державного бюджету України дійсну, тобто, станом на час розгляду справи, вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 МПС в м. Ніжині Чернігівської області – 363290 грн. ОСОБА_6 залучена до участі у справі в якості співвідповідача за ухвалою суду з ініціативи представника позивачки. Неправомірність дій ОДПІ позивачка вбачала в тому, що Ніжинська ДПІ неякісно підготувала до суду позов про передачу у власність державі спірної квартири. Позов було задоволено та ухвалене незаконне судове рішення. ОДПІ цю квартиру продала ОСОБА_6, а остання продала її ОСОБА_5. Проте, рішення про передачу квартири у власність державі скасоване, як незаконне, квартира повернута у власність в порядку спадкування ОСОБА_8, а позивачка, повернувши за рішенням суду квартиру, являючись добросовісним набувачем, втратила 32 000 грн., сплачених за квартиру ОСОБА_6 Розмір шкоди у 363 290 грн. позивачка визначила виходячи з ринкової вартості квартири на момент розгляду справи у суді.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 08.07.2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, зобов’язано ГУ ДК України в Чернігівської області повернути з державного бюджету м. Ніжина ОСОБА_5 363 290 грн. у відшкодування вартості придбаної нею у ОСОБА_6 трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , МПС.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Ніжинський міжрайонний прокурор, який вступив у розгляд справи в інтересах держави з власної ініціативи та Ніжинська об’єднана податкова інспекція Чернігівської області в апеляційних скаргах просили скасувати вищевказане рішення та ухвалити рішення про відмову у позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Головне управління Державного казначейства України Чернігівській області просять апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Доводи апеляційних скарг всіх трьох апелянтів зводяться до того, що суд невірно визначив характер спірних правовідносин, визнав спірні правовідносини такими, що випливають із спричинення шкоди та застосував закон, який не підлягав застосуванню, зокрема, ст. 1166, 1173 ЦК України. Крім того, прокурор та ГУ Держказначейства України Чернігівській області зазначають, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено відповідальність Державного казначейства України за шкоду, завдану посадовими особами інших державних органів. Вказані апелянти вважають, оскільки вирішувалось питання відшкодування коштів з державного бюджету, до спірних правовідносин слід застосовувати норми бюджетного законодавства, в тому числі ст. 29 Закону України „ Про Державний бюджет України на 2010 рік”, в якому обмежено розмір списання коштів з державного бюджету, Постанову Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.1998 р. „ Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави і розпорядження ним „ ( далі Постанова № 1340), Також ці апелянти звертають увагу суду на те, що позивач не перебувала у будь яких правовідносинах як з державою, так і з ГУ Держказначейства України у Чернігівській області та з ОДПІ. ГУ Держказначейства України в Чернігівській області посилається крім того у своїй апеляційній скарзі на порушення судом п.п.4,5 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року. Зазначають, що відповідно до названої Постанови, яка має бути застосована до спірних правовідносин, з державного бюджету може бути у безспірному порядку списана за рішенням суду сума лише за рахунок коштів, які надійшли до бюджету від реалізації цієї квартири.
Ніжинська ОДПІ в апеляційній скарзі, посилаючись на положення та зміст ст.1166,1173 ,1174 ЦК України , зазначає, що зазначені норми закону для настання деліктної відповідальності передбачають наявність трьох складових: шкода, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою. В конкретному випадку, як вважає апелянт, зазначена складова повністю відсутня, що виключає можливість задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню апеляційним судом, якщо буде встановлено, що воно ухвалене при неповному з”ясуванні обставин, які мають значення для справи; при недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд вважав встановленими; при невідповідності висновків суду обставинам справи та при порушенні чи неправильному застосуванню закону норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що в результаті розгляду заяви Ніжинської ОДПІ, рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 17.11.2005 року ( а.с.13), квартиру АДРЕСА_1 було передано у власність держави (а.с.14), а 22.12.2005 року було відчужено ОСОБА_6 (а.с. 70,зворот). За придбану квартиру ОСОБА_6 перерахувала до державного бюджету 14 912,65 грн. ( а.с.69) та, в подальшому, 30.05.2007 року продала вказане майно позивачці ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу з визначеною вартістю предмету договору, що складала 32 645 грн. 00 коп. (а.с.6). Рішення суду районного суду 17.11.2005 р. було скасоване ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 27.09.2006 року( а.с.65-67).
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 13.03.2008 року, частково зміненим рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 24.09.2009 року, за ОСОБА_9 визнано право власності, на квартиру АДРЕСА_1, що належала на праві власності його матері ОСОБА_10, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 та його брату ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов’язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_8 вищевказану квартиру (а.с. 36-39). Питання відшкодування сплачених ОСОБА_5 коштів за цю квартиру не вирішувалось.
Виходячи з встановленого, суд першої інстанції визнав, що Ніжинська ОДПІ неправомірно здійснила відчудження квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 Доказами неправомірності дій зазначено ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27.09.2006 року( а.с. 65-67), яким скасовано рішення Ніжинського міськрайонного суду про припинення права власності на спірну квартиру за померлим у 2003 році ОСОБА_8 та передано цю квартиру у власність держави , а також, окрему ухвалу апеляційного суду від 27.09.2006 р. ( а.с.67,68) , в якій зазначено що, ДПІ неякісно підготувала позов до суду, не зібрала достатніх доказів на обґрунтування свого позову.
Проте, з такими висновками повністю не може погодитись апеляційний суд.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 ні як покупець, ні як власник спірної квартири, у жодних правовідносинах з ОДПІ не перебувала. Вини ОДПІ в тому, що ОСОБА_5 понесла втрати у вигляді сплачених нею ОСОБА_6 коштів за квартиру, яку повернула власнику, апеляційним судом не встановлено. Встановлено, що продавець ОСОБА_6 як особа, яка на момент вчинення відчуження квартири( 22.05.2007 року), вже з березня 2007 року ( а.с.36) приймала участь у розгляді справи в якості відповідача у спорі щодо визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_8, надала недостовірну інформацію ОСОБА_5 та нотаріусу, що квартира в спорі не перебуває і відносно даної квартири в судах спори не розглядаються. ( а.с.6) Отже, правовідносини, в результаті яких ОСОБА_5, спочатку придбала квартиру, що перебувала в спорі, сплативши кошти ОСОБА_6, а потім, за рішенням суду повернула її ОСОБА_8, виникли між позивачкою, ОСОБА_6 та ОСОБА_8
З викладених у позові обставин не вбачається , а також матеріали справи не містять жодних доказів тому, що саме незаконними діями відповідача, як те визначено ст.1173 ЦК України, та якою передбачено відшкодування державою шкоди в повному обсязі незалежно від вини, позивачці завдано матеріальну шкоду у вигляді сплачених коштів за квартиру.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_5 придбала квартиру у ОСОБА_6 Крім того, апеляційним судом встановлено, що на час вчинення договору відчуження квартири, ДПІ , як законний власник , право власності якого набуте на підставі рішення суду та зареєстроване у встановленому порядку (а.с.14) діяла правомірно. Ця обставина встановлена також рішенням апеляційного суду від 24.09.2009 р.( а.с.38).
Встановлено, що до державного бюджету від продажу квартири від ОСОБА_6 надійшло 14 912,65 грн.( а.с.69).
Встановлено, що згідно експертного висновку на момент ухвалення рішення судом першої інстанції дійсна вартість спірної квартири становила 363290 грн (.а.с. 46-49).
Встановлено, що рішення суду про передачу у власність державі спірної квартири скасоване ухвалою апеляційного суду, як незаконне ( а.с. 65,66 ).
Саме внаслідок скасування рішення суду, яким квартира була передана у власність держави, а потім перейшла за договором купівлі - продажу ОСОБА_6, а від ОСОБА_6 – позивачці ОСОБА_5, а в подальшому повернута позивачкою на підставі судового рішення ОСОБА_8, відбулося поновлення прав останнього, але кошти, сплачені позивачкою продавцю ОСОБА_6 їй не повернуто. .
Отже, висновки суду першої інстанції про те, що саме між Ніжинською ОДПІ та ОСОБА_5. виникли правовідносини , які випливають із спричинення шкоди, що шкода завдана саме неправомірними діями ОДПІ, не ґрунтуються на наявних у справі доказах , а рішення про задоволення позову суперечить закону, який регулює спірні правовідносини.
Враховуючи, що суд першої інстанції не з”ясував належним чином характер спірних правовідносин між сторонами, невірно визначив закон, що підлягає застосуванню до цих правовідносин, визнав встановленими обставини, які не підтверджені належними доказами, апеляційний суд приходить до висновку, що таке рішення не може бути визнане законним та обґрунтованим, в зв”язку з чим, відповідно до правил ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
При постановленні рішення суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Ст.1166 ЦК України визначено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду та передбачається, що матеріальна шкода відшкодовується при встановленні неправомірних дій відповідача та за наявності його вини.
Ст.1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди не залежно від вини, якщо шкода завдана державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень в результаті незаконних рішень, дій чи бездіяльності цих органів.
При цьому, правова норма ст.1173 ЦК України відносно того, що шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, не виключає дії спеціального правила ч.6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої, шкода , завдана фізичній особі внаслідок інших ( ніж передбачені ч.1 ст.1176 ЦК України) незаконних дій або бездіяльності чи незаконного рішення суду , відшкодовуються на загальних підставах, тобто тільки за наявності вини.
Враховуючи наведене та виходячи з того, що з встановлених обставин справи не вбачається наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідачів - Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області та шкодою, завданою ОСОБА_5 внаслідок укладення зі ОСОБА_6 договору купівлі-продажу квартири та не встановлено вини відповідачів, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, ч. 1 п. 4 313, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційні скарги Ніжинського міжрайонного прокурора, Ніжинської об’єднаної податкової інспекції Чернігівської області та Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області задовольнити.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 08 липня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: