Справа № 2-2017/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2010 року.

    Червоногвардійський районний суд м. Макіївки Донецької області  у складі:

головуючого судді                    Кулик Т.Г.

при секретарі              Дорогань К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі  м. Макіївки про визнання бездіяльність неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги «Дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі м. Макіївки про  визнання бездіяльність неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги «Дітям війни».  

В обґрунтування позову зазначає, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01 січня 2006 року, має право на щомісячне підвищення пенсії на 30 %. У добровільному порядку відповідач не виплачує соціальну допомогу дітям війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, при цьому посилаючись на постанову КМУ №530 від 28.05.2008 року. Позивачка просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язати відповідача зробити їй перерахунок соціальної допомоги дітям війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 30 червня 2010 року, зобов’язавши відповідача провести виплату підвищення до пенсії за вказані часи у розмірі 4881,91 гривень, зобов’язати відповідача у подальшому виплачувати їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позивачка у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, тому суд вважає можливим розглядати справу у відсутність позивачки.

Відповідач до судового засідання не з’явився, про дату та місце судового розгляду повідомлявся в порядку, встановленому законодавством, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, за наявними у справі доказами, та постановити заочне рішення у справі, проти чого не заперечує  Позивач.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивачки до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі  м. Макіївки про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» підлягають частковому задоволенню  з наступних підстав.  

Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, 1938 року народження, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в  Червоногвардійському районі м. Макіївки та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією посвідчення «Дитини війни», що знаходиться у матеріалах даної справи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обов’язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505–4 від 25 березня 2005 року, що діє з  31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року («Урядовий кур’єр» від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 387 гривень, з 1 жовтня – 395 гривень.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з  28 березня 2007 року («Урядовий кур’єр» та «Голос України» від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 гривень, з 1 квітня – 406 гривень, з 1 жовтня – 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

Крім того, підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107-17 внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до  01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.

28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з  22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Таким чином,  з огляду на зазначене, керуючись принципами верховенства права і закону, суд приходить до висновку, що протягом 2007-2008 років позивачка мала право на отримання  підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року №835-6 передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154-VI передбачено надання права Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Але, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», «Про Державний бюджет України на 2010 рік» не передбачають право Кабінету Міністрів України у 2009-2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії, тобто, суд вважає, що  при сплаті соціальних виплат «Дітям війни» у 2009-2010 роках, у зв’язку з вищевикладеним, необхідно застосовувати саме норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Що стосується вимоги позовної заяви про зобов’язання відповідача здійснювати нарахування щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату в майбутньому,- суд не може передбачити наявність підстав для задоволення цієї вимоги на майбутній час,- тому приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині не обґрунтовані й не підлягають задоволенню.  

Враховуючи викладене суд визнає, що вимоги позивачки про виплату їй підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в статті шостій Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої компенсації в конкретній сумі, оскільки визначення обґрунтованого розміру компенсації належить компетенції пенсійного фонду після проведення відповідного розрахунку.  

За таких, підстав суд частково задовольняє позовні вимоги.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов’язані із зверненням до суду і розглядом справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 88, 169 ч. 4, 213-215, 224, 226  ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі  м. Макіївки про визнання бездіяльність неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги «Дітям війни»  задовольнити частково.  

Визнати відмову відповідача у нарахуванні й виплаті ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,- протиправною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Червоногвардійському районі міста Макіївки провести ОСОБА_1 нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішення Конституційного Суду України   № 6-рп-2007 від 09.07.2007 року, рішення Конституційного Суду України  № 10-рп-2008 від 22.05.2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року , та забезпечити її виплату.  

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі а пеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя: