Справа №2-977/2010

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

11 червня 2010 року     Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                                                             Безрук Т.В.

при секретарі                                                               Собецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управлінні Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити  перерахунок та виплату пенсії  та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника, -

В С Т А Н О В И В :

01.04.2010 року представник позивача, який діє на підставі довіреності (а.с.14), звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області, в якому просить визнати дії відповідача неправомірними з зобов'язанням здійснити його довірителю перерахунок вже призначеної пенсії та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що його довіритель є дружиною (вдовою) померлого годувальника ОСОБА_2, інваліда 2-ої групи по захворюванню, яке пов‘язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії. Вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області та отримує пенсію по втраті годувальника, яка їй призначена з 09.02.2010 року у розмірі 787 грн. 34 коп. Вважаючи, що вона має право на перерахунок пенсії, звернулася до відповідача з цим питанням, в чому їй було відмовлено. Просила визнати  неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області щодо відмови в перерахунку та виплаті  пенсії та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника  та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок і виплату пенсії у розмірі 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, з розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника - інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов‘язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до ст. ст. 49, 52, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.02.2010 року.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з’явилися, надали суду клопотання, в якому просять розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без участі представника УПФУ в Новоазовському районі Донецької області та надав заперечення проти позову, у яких зазначив, що позивач дійсно знаходиться на обліку в УПФУ в Новоазовському районі Донецької області та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року. Відповідно до ст.49 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Розміри пенсій визначені статтею 54 зазначеного Закону, яка передбачає, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. При цьому частиною 4 цієї статті встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2 групі – 8 мінімальних пенсій за віком; мінімальні пенсії у разі втрати годувальника не передбачені. Постановою КМУ №530 від 28.05.2008 року передбачено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою і пенсій у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не може бути нижче на одного непрацездатного члена сім’ї – 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника. Згідно до ст..ст.52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» позивачу встановлена пенсія в розмірі 787,34 грн.. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначаються згідно зі ст.54 Закону №796-ХІІ від 28.02.91 р. Частина перша цієї статті передбачає, що пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Частиною 4 ст.54 встановлено мінімальні розміри пенсій по інвалідності, мінімальні пенсії у разі втрати годувальника не передбачені. Положення щодо мінімальних пенсій у разі втрати годувальника ст..54 містила тільки в період з 01.01.2008 до 22.05.2008 р. З 01.01.2008 р. відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» стаття 54 Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. була викладена в новій редакції і містила правову норму щодо призначення пенсії у разі втрати годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї – 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100% пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею. Мінімальні розміри пенсій по інвалідності з 01.01.2008 р. також були змінені і складали від 70 до 220 процентів в залежності від періоду участі в ліквідації аварії на ЧАЕС та групи інвалідності. З 22.05.2008 р. рішенням Конституційного Суду України зміни, що внесені до ст.54, визнані неконституційними. Відповідно до п.6 постанови КМУ №530 від 28.05.2008 р. що є чинною з 22.05.2008 р., розміри пенсій у зв’язку з втратою годувальника не можуть бути нижче: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100% пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно з цим пунктом. Мінімальні розміри пенсій по інвалідності згідно з цим пунктом складають від 340 грн. до 1060 грн. в залежності від періоду участі в ліквідації аварії на ЧАЕС та групи інвалідності. Враховуючи конституційну норму щодо обов’язкового виконання постанов КМУ управлінням Пенсійного фонду України в Ново азовському районі при визначенні позивачу ОСОБА_1 розміру пенсії було правомірно застосовано вказану вище постанову КМУ. Згідно матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 не має статусу дружини інваліда війни, нею не надано посвідчення дружини інваліда війни, тому підвищення до пенсії, передбачене ст.15 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», їй не нараховано. Таким чином позивачу, ОСОБА_1, встановлена пенсія у зв’язку з втратою годувальника в розмірі 787,34 грн., що відповідає діючому законодавству. Просили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1  уклали шлюб 31.07.1971 року, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 31.07.1971року, виданого Новоазовським райбюро РАЦС Донецької області (а.с.9).

ОСОБА_2 мав статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та був визнаний інвалідом 2 групи захворювання, яке було пов’язано з ліквідацією наслідків на ЧАЕС, що підтверджується випискою із акту огляду МСЕК № 072125  від 17.12.2008 року (а.с.12).

З копії свідоцтва про смерть на а.с.10 вбачається, що ОСОБА_2 помер 18.11.2009 року.

З копії експертного висновку від 25.12.2009 року №237 вбачається, що захворювання, яке призвело до смерті чоловіка позивачки, пов'язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.11).

ОСОБА_1 має статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, категорії 1, смерть якого пов’язана з Чорнобильською катастрофою, про що ій видано посвідчення  НОМЕР_2 с від 13.01.2010 року (а.с.8) .

З 09.02.2010 року вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області та отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 787 грн. 34 коп., що підтверджується листом УПФУ №377/032 від 03.03.2010 року (а.с.13).

Судом також встановлено, що на підставі Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 позивачу призначена пенсія, розмір якої відповідач визначив згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 року.

Суд вважає, що вказані дії відповідача є протиправними з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991 року.

Частиною третьою статті 54 вказаного Закону визначено, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника  внаслідок   Чорнобильської катастрофи   із заробітку  за  межами  зони відчуження  пр овадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Частина четверта ст. 54 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по IІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

 Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ віл 30.05.1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно до ст.37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п енсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного  члена  сім'ї - 50  відсотків пенсії за  віком  померлого  годувальника;  на  двох  та  більше непрацездатних членів  сім'ї  -  100  відсотків  пенсії  за  віком померлого   годувальника,   що  розподіляється  між  ними  рівними частками.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, що при нарахуванні пенсії позивачу, вони керувалися нормами визначеними в постановах КМУ, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Застосування відповідачем зазначених постанов КМУ   до спірних відносин обмежує конституційне право позивача на соціальний захист, суперечить п. 1-4 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України та приписам п. 1,6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Дії управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян

Статтею 54 Закону України №796-ХП від 28.02.1991 року визначено, що при нарахуванні розміру пенсії за основу береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень дає закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-ХІV, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст.1 прожитковий мінімум використовується для визначення у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про прожитковий мінімум" (в редакції Закону №2505-ІV від 25.03.2005 року) передбачено, що  прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі України про Державний бюджет України.  

Законом України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI, згідно до якого встановлені розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з  1  квітня  - 706 гривень,  з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року N 2154-VI, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить:  з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня  -  706  гривень,  з 1 липня - 709 гривень,  з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Статтею 52 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року встановлена щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка визначається в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, тобто поряд з основним розміром пенсії за втрату годувальника, встановленим статтею 54 Закону, додатково виплачується вказана компенсація, право на отримання якої має позивачка.

При цьому статтею 53 Закону визначено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Зідно до ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV,  у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність,  визначеного законом,  підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму .

Законом України № 231-V від 05 жовтня 2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 року були внесені зміни до частини третьої статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(аналогічні з частиною 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV)   в якій саме зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, що положення ст.ст.50,52,54,67 Закону України № 796-ХП від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року втратили чинність з посиланням на норми Закону України № 107-У1 від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року по справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, зміни до законодавчих актів, які були внесені Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», а саме до статей Закону  Ук раїни «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними.

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст.49,50,52,54 Закону України № 796-ХГІ від 28.02.1991 року в редакції до 01.01.2008 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є неправомірними, а тому необхідно зобов'язати відповідача провести їй перерахунок пенсії, в межах заявлених позовних вимог з 09.02.2010 року.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», громадяни, віднесені до першої та другої категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору. Відповідно до п. п. 3 п. 3 ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи. Таким чином, позивач звільнений від сплати судових витрат.

За правилами ч.3 ст.81 ЦПК України суд стягує з відповідача витрати з ІТЗ у сумі 37 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, 52, 53, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28, 37, ч.3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 10, 60, 82, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області  про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити  перерахунок та виплату пенсії  та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника задовольнити.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії  виходячи із розміру 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, яка розраховується у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника - інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов‘язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до ст.ст.49, 52, 53, ч. 4 ст. 54, ч. 3 ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.02.2010 року.  

Зобов‘язати Управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії у розмірі 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника, яка розраховується у розмірі - 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок і виплату щомісячної компенсації в разі втрати годувальника в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, як вдові померлого годувальника - інваліда 2 групи по захворюванню, яке пов‘язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відповідно до ст.ст.49,52,53, ч.4 ст.54, ч.3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 09.02.2010 року.

Стягнути з УПФУ в Новоазовському районі витрати з ІТЗ у розмірі 37 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, вказану заяву може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.    

 Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.  

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя