Справа № 1-216                                                                  

                                                                                             2010 рік    

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    09 вересня 2010  року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

    головуючого - судді                                     Осіпової Л.О.,

    при секретарі                                    Довгань Я.С., Гегельському І.О.,

                                                                           Сухіні Н.В., Мельник І.В.,

    з участю прокурора                          Левко В.Б., Колнишевої М.Г.,                                

                                                                        ОСОБА_3, ОСОБА_4,

    адвоката                                                         ОСОБА_5,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в :

18 червня 2009 року приблизно о 02 год. підсудний ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № 72 по вул. Щербакова в м. Києві, з метою відкритого викрадення чужого майна наздогнав гр. ОСОБА_7, наніс їй удар рукою в потилицю, від чого остання впала на землю, після чого вирвав з рук останньої належне їй майно, а саме сумку, в якій знаходились:

мобільний телефон «Нокіа 7260» вартістю 600 грн. з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якого знаходилось 10 грн.,

мобільний телефон «Нокіа 7360» вартістю 700 грн. з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Лайф» вартістю 30 грн., на рахунку якого знаходилось 20 грн.,

шкіряний гаманець вартістю 150 грн. з грошима в розмірі 300 грн.,

всього майно загальною вартістю 1835 грн.

З викраденим майном підсудний ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вищезазначеного злочину визнав частково та суду показав, що дійсно 18 червня 2009 року приблизно в 00 год. 10 хв. проходив по вул. Щербакова в м. Києві, де побачив дівчину, яка перебувала в стані алкогольного сп’яніння та сиділа на газоні. Він підійшов до дівчини, присів біля неї та став з нею розмовляти. Біля дівчини лежала сумка. Через деякий час дівчина між собою та ним, підсудним, поклала свій телефон, сказала, що їй необхідно в туалет, та відійшла в сторону. Скориставшись відсутністю дівчини, він взяв її телефон та поклав собі в кишеню. Дівчина повернулась, вони пересіли на лавочку. Хвилин через 10 дівчина знову відійшла, залишивши свою сумку. Скориставшись цим, він відкрив її сумку, звідки викрав другий телефон. Коли дівчина повернулась, він повідомив їй, що йде за сигаретами, після чого залишив місце вчинення злочину. Викрадені ним телефони він продав за 300 грн.

При цьому підсудний ОСОБА_6 наполягав на тому, що фізичного насильства до потерпілої не застосовував, гаманець з грошима у неї не викрадав, а визнавальні показання щодо відкритого заволодіння майном в ході досудового слідства давав в результаті застосування до нього фізичного насильства працівниками міліції, які затримали його 26 червня 2009 року.

Не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_6, його вина у вчиненні вищезазначеного злочину підтверджується показаннями потерпілої, свідків, іншими доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала свої показання, дані нею в ході досудового слідства, та суду показала, що 18 червня 2009 року приблизно о 1 годині ночі вона, повертаючись додому, проходила біля будинку № 72 по вул. Щербакова в м. Києві, та почула, що ззаду до неї хтось наближається. В цей же час їй було нанесено удар кулаком в область потилиці, від чого вона упала на асфальт. Оглянувшись,  вона побачила, що нападником був підсудний ОСОБА_6, якого вона раніше не знала. ОСОБА_6 вирвав з її рук сумку та побіг з місця вчинення злочину. Пройшовши декілька метрів, вона виявила свою сумку, яку у неї викрав підсудний. При цьому в сумці було відсутнє належне їй майно: мобільний телефон «Нокіа 7250» ІМЕІ НОМЕР_1 вартістю 600 грн. з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Київстар» вартістю 25 грн., на рахунку якого знаходились грошові кошти в розмірі 10 грн.; мобільний телефон «Нокіа 7360» ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 700 грн. з сім-картою оператора мобільного зв’язку «Лайф» вартістю 30 грн., на рахунку якого знаходились грошові кошти в розмірі 20 грн., шкіряний гаманець вартістю 150 грн., в якому знаходились грошові кошти в розмірі 300 грн., всього майно загальною вартістю 1835 грн.

При цьому потерпіла ОСОБА_7 наполягала, що злочин відносно неї вчинив підсудний ОСОБА_6, якого вона запам’ятала.

У суду немає підстав ставити під сумнів показання потерпілої ОСОБА_7, оскільки її показання як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні були послідовними, обставини щодо вчинення відносно неї злочину потерпіла підтвердила при проведенні очної ставки з підсудним ОСОБА_6 в ході досудового слідства, наполягаючи, що саме він 18 червня 2009 року ударив її в область потилиці, від чого вона упала, та вирвав з її рук сумку з майном (т.1, а.с. 37-43).

Крім того, зазначені показання потерпілої ОСОБА_7 об’єктивно підтверджуються іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що в ніч з 17 на 18 червня 2009 року підсудний ОСОБА_6 знаходився у нього за місцем проживання, після чого вони пішли прогулятися. Пройшовши по вул. Стеценка, вони помітили дівчину, ОСОБА_6 направився в сторону дівчини, а він, свідок, пішов по своїм справам. Тієї ж ночі приблизно о 3-4 год. підсудний ОСОБА_6 знову прийшов за його, свідка, місцем проживання, при собі ОСОБА_6 мав два мобільні телефони.  

З показань свідка ОСОБА_9, даних нею в ході досудового слідства та оголошених в судовому засіданні (т.1, а.с. 47-50), вбачається, що 18 червня 2009 року приблизно о 16 год. підсудний ОСОБА_6 звернувся до неї з проханням надати йому сім-карту оператора «Лайф» з її мобільного телефону з НОМЕР_3, на що вона погодилась. Вона передала ОСОБА_6 свою сім-карту, яку останній  вставив в телефон марки «Нокіа» темно-коричневого кольору, який дістав з кишені, та здійснив з цього телефону за допомогою належної їй картки телефонний дзвінок.

З протоколу виявлення, огляду та вилучення від 27 червня 2009 року (т.1, а.с. 27) вбачається, що у свідка ОСОБА_9 було вилучено сім-карту оператора «Лайф» з НОМЕР_3, яку остання передавала ОСОБА_6 для здійснення дзвінка з телефону марки «Нокіа».

Крім того, в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 не заперечував, що зустрічався з потерпілою ОСОБА_7 18 червня 2009 року та викрав належні їй мобільні телефони марки «Нокіа», які в подальшому приніс за місцем проживання свідка ОСОБА_8

Доводи підсудного ОСОБА_6 щодо застосування до нього фізичного насильства працівниками міліції не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що 27.06.2009 року приймав участь у затриманні підсудного ОСОБА_6, працюючи оперуповноваженим ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України. При затриманні, відібранні у ОСОБА_6 пояснень до підсудного будь-якого тиску з боку працівників міліції не застосовувалось.

В ході проведеної прокуратурою Шевченківського району м. Києва перевірки за заявою ОСОБА_6 щодо неправомірних дій відносно нього працівниками Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві будь-яких об’єктивних даних, які б вказували на отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень від працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві отримано не було, і постановою помічника прокурора Шевченківського району м. Києва від 04.12.2009 року, яка є чинною, в порушенні кримінальної справи відносно працівників Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві за фактом вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365, 367 КК України, відмовлено.

Доводи підсудного ОСОБА_6 про його затримання 26 червня 2009 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, згідно рапорту оперуповноваженого ВКР Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві та протоколу затримання ОСОБА_6 було затримано 27 червня 2009 року (т.1, а.с. 7, 111-120).

Дату затримання ОСОБА_6 – 27.06.2009р. підтвердив в судовому засіданні у свідок ОСОБА_10

Вказана дата затримання підсудного ОСОБА_6 підтверджується і витягом з книги обліку доставлених осіб чергової частини ТВМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві (т.2, а.с. 158-159).

Показання ж свідка ОСОБА_8 про те, що він бачив затримання ОСОБА_6 через неділю після зустрічі з останнім, яка мала місце 18 червня 2010 року, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами. Крім того, свідок ОСОБА_8 повідомив, що зателефонував ОСОБА_6 з пропозицією зустрітися після спілкування з працівниками міліції, яке відбулось приблизно о 23 год., та їхав на зустріч з останнім, коли на вулиці було вже темно. В той же час, підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні наполягав на тому, що його було затримано приблизно о 20 год. 50 хв. Про час затримання приблизно о 20 год. 30 хв. підсудний ОСОБА_6 повідомляв і при проведенні відносно нього судово-медичного дослідження (т.1, а.с. 99-100).

Оцінюючи всі досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд знаходить повністю доведеною вину підсудного ОСОБА_11 у вчиненні вищезазначеного злочину.

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 186 КК України є правильною, оскільки він із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілої, відкрито викрав чуже майно.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки ним скоєного, всі дані, що характеризують його особу, те, що він не працює, посередньо характеризується за місцем проживання, стан його здоров’я.

Обставиною, яка пом’якшує покарання, суд визнає відшкодування потерпілій заподіяної шкоди.

З урахуванням зазначених обставин, конкретних обставин справи, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливе лише в ізоляції його від суспільства, та вважає за необхідне обрати підсудному покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 186 КК України.

Речовий доказ по справі - сім-карту оператора мобільного зв’язку (т.1, а.с. 28) суд вважає за необхідне зберігати в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_6 обчислювати з 27 червня 2009  року.

Запобіжний захід до набрання вироком чинності засудженому ОСОБА_6 залишити без змін - тримання під вартою.

Речовий доказ по справі - сім-карту оператора мобільного зв’язку (т.1, а.с. 28) - зберігати в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 днів з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_6 - в той же строк з моменту вручення  йому  копії вироку.

             Суддя