УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц- 5360/10 Головуючий в суді 1-ї інстанції Ярмоленко В.Г.
Категорія 47 Доповідач Балашкевич С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
9 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого – судді Балашкевича С.В.
суддів: Рафальської І.М., Зарицької Г.В.
при секретарі Пюрі Г.В.
з участю позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 7 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
встановила:
У березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. На обгрунтування своїх позовних вимог зазначала, що з 21 жовтня 2006 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Мають дочку, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1. Посилаючись на те, що через несхожість характерів та безвідповідальне ставлення відповідача до проблем сім’ї, їхнє спільне життя не склалося, позивачка просила задовольнити позов, залишивши дочку у неї на виховання.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 7 липня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права й ставить питання про скасування рішення суду й ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 21 жовтня 2006 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі. Мають дочку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4-5).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався положеннями статті 174 ЦПК та виходив з необґрунтованості позовних вимог.
Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що їхній шлюб розпався, через несхожість характерів, конфлікти між сторонами та безвідповідальне ставлення відповідача до проблем сім’ї.
У судовому засіданні останній позовні вимоги визнав.
Відповідно до частини 1 статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції наведене не врахував і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 7 липня 2010 року скасувати й ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21 жовтня 2006 року відділом реєстрації цивільного стану Малинського районного управління юстиції Житомирської області між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянином України, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянкою України, актовий запис № 147 – розірвати.
Дочку, ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, залишити на виховання при матері.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді