АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №  11а – 745 / 2010 р.                                                      Головуючий  у  суді І  інстанції Горбунов В.Г.

Категорія:  ч. 2 ст. 286 КК України                                            Доповідач у суді ІІ інстанції  Деревінський С.М.                                      

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 16 вересня 2010 року.    Колегія суддів судової  палати  у кримінальних справах  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :

головуючого -  судді Поступайло Н.І.,                                              

суддів - Бабича О.П., Деревінського С.М.,

прокурора Черниш Г.Р.,

                                                      представника потерпілої  ОСОБА_3 -        

                                                      адвоката ОСОБА_4,                                                      

                                                      захисників адвоката ОСОБА_5, ОСОБА_6,                                                    

                                                      засудженої ОСОБА_7,  

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційними скаргами захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області  від 21 травня 2010 року, яким  

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку АДРЕСА_1 громадянку України, українку, з вищою освітою, не одружену, маючу на утриманні неповнолітню дитину, працює інженером розподілу та контролю електричної енергії ДД РЕМ, проживає АДРЕСА_2 раніше не судиму,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України  до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

         Стягнуто з ОСОБА_7 на користь : - ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 16 368 грн. та  моральну шкоду в сумі 150 000 грн.;  у зв'язку із втратою годувальника на утримання сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 по 319 грн. щомісячно, і до його повноліття, тобто до 22.01.2014 року;

•   -     ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 183 390 грн. 61 коп. та моральну шкоду в сумі 50 000 грн., транспортні витрати в сумі 2 889 грн. 22 коп. і витрати на юридичну допомогу в сумі  10 000 грн.

Доля речових доказів вирішена відповідно до вимог ст. 81 КПК України.  

         Суд визнав винним ОСОБА_7 у тому, що вона, 21 березня 2009 року в період з 16 год. 30 хв. до 17 год. керуючи належним їй автомобілем «МITSUBIHI GOLT» з транзитним номерним знаком НОМЕР_1 рухалась по автомобільній дорозі «Знам'янка-Луганськ-Ізварено» в напрямку м. Дніпропетровська. На 65 км + 30 метрів дороги на території Олександрійського району, ОСОБА_7 порушуючи вимоги п. п. 2.3 (б), 11.2, 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, не вибрала безпечну швидкість руху, чим позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, внаслідок чого не вибрала безпечного інтервалу руху, виїхала на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804», яким керував ОСОБА_9

        В результаті зіткнення, пасажир автомобілю «МITSUBIHI GOLT» - ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а пасажир автомобіля «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804» - ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

        У апеляційній скарзі та зміні до неї захисник-адвокат ОСОБА_5 просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, а також зменшити суми, які підлягають стягненню на користь потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3  в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Свої доводи апелянт мотивує тим, що протягом досудового і судового слідства ОСОБА_7 користувалася правовою допомогою і вину у вчиненні злочину не визнавала, оскільки внаслідок втрати пам'яті не могла згадати як саме сталося ДТП. У даний час аналізуючи свою поведінку, ОСОБА_7 дійшла до висновку, що саме її дії призвели до ДТП так, як через втому вона на декілька секунд втратила пильність, мимоволі виїхала на смугу зустрічного руху, а повернутися назад не встигла, тобто визнає себе винною у скоєнні інкримінованого їй злочину. На думку апелянта суд не повно дослідив та не дав належної оцінки судовим автотехнічним експертизам, які мають суперечливі висновки, і не вказав чому одні докази прийняв, а інші ні.    

         Усвідомлюючи, що її дії призвели до невідворотних наслідків, ОСОБА_7 щиро кається, а тому як вважає апелянт вирок суду першої інстанції може бути змінено в частині призначеного покарання з урахуванням даних про її особу. Зокрема: ОСОБА_7 працює, страждає певними захворюваннями, позитивно характеризується, має на утриманні та виховує неповнолітню дитину, яка добре навчається і за це неодноразово отримувала подяки та грамоти. Урахувати, що ОСОБА_7 працює, має пристойну зарплату, знаходячись на волі зможе відшкодовувати потерпілим завдані збитки.  

Стосовно сум, які підлягають стягненню на користь потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3  в рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди, на думку апелянта вони завищені, ОСОБА_7 сплатити їх не зможе.  Так, при розгляді цивільних позовів, суд не урахував майновий стан ОСОБА_7, стан її здоров’я, і те, що на її утриманні знаходиться неповнолітня дитина, ОСОБА_7 частково відшкодувала потерпілим завдану шкоду в сумі 2700 грн. і що поховання потерпілого ОСОБА_8 проведено за рахунок коштів підприємства ТОВ «Щит-інвест», де він працював.  

У апеляційній скарзі та зміні до неї засуджена ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити, призначити їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, зменшити розмір відшкодування потерпілим ОСОБА_8 і ОСОБА_3 моральної шкоди. Свої доводи апелянт мотивує аналогічно доводам, викладених в апеляції і змін до неї захисником-адвокатом ОСОБА_5

        Апеляційну скаргу захисник-адвоката ОСОБА_11 засуджена ОСОБА_7  у порядку ст. 355 КПК України, відкликала.

        Заслухавши доповідача, в ході судового слідства допитавши засуджену ОСОБА_7, дослідивши матеріали кримінальної справи, заслухавши в дебатах захисника-адвоката ОСОБА_5, засуджену ОСОБА_7, які підтримали доводи своїх апеляції з урахуванням змін,  прокурора, який просив у задоволенні апеляцій захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7 відмовити, а вирок суду залишити без зміни. Заслухавши п редставника потерпілої  ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_4,  який не заперечував проти пом’якшення засудженій ОСОБА_7 покарання і застосування ст. 75 КК України, захисника ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційних скарг   захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7,  обговоривши доводи апеляцій з урахуванням змін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7  підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

         Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженої  ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, встановлених вироком суду є правильним, оскільки ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, зібраних у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку та належно оцінених судом.  

          Так, засуджена ОСОБА_7 в ході апеляційного розгляду справи винуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала повністю і показала, що з допомоги ОСОБА_10, 21.03.2009 року в м. Вінниці придбала автомобіль«МITSUBIHI GOLT», транзитний номерний знак НОМЕР_1 і звідти разом з ним поверталася в м. Дніпродзержинськ. Цього ж дня, о 16 год. вона керувала належним їй автомобілем, а ОСОБА_10 знаходився на пасажирському сидінні. На 65 км + 30 метрів автомобільної дороги «Знам'янка-Луганськ-Ізварено» на території Олександрійського району Кіровоградської області вона порушила вимоги п. 2.3 (б), 11.2, 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, а також через втому на декілька секунд втратила пильність, мимоволі виїхала на смугу зустрічного руху і повернутися назад не встигла, оскільки  відбулося зіткнення з автомобілем «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804», яким  керував ОСОБА_9

        В результаті ДТП, що сталося з її вини, пасажир автомобіля «МITSUBIHI GOLT» - ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть, а пасажир автомобіля «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804» - ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

          Під час розгляду справи суду першої інстанції давала інші показання, оскільки внаслідок травми, отриманої у зв’язку із ДТП не пам’ятала всіх обставин, а позицію захисту з приводу аварійної ситуації, нібито створеною собакою, яка раптово вибігла на дорогу, перед керованим нею автомобілем, їй підказала адвокат.  

         Незважаючи на те, що засуджена ОСОБА_7 винуватість свою визнала, її вина у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджена дослідженими судом доказами:

          Показаннями дружини загиблого потерпілої ОСОБА_8, згідно яких ОСОБА_10 сказав, що знаходиться у відрядженні, а потім їй повідомили, що чоловік потрапив у ДТП і в лікарні м. Олександрія, помер.

            При зустрічі з ОСОБА_7, остання пояснювала, що на момент ДТП автомобілем керувала вона, а ОСОБА_10 знаходився на передньому пасажирському сідині. Керуючи автомобілем, виїхала на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення із автомобілем, який рухався в зустрічному напрямку.

          Потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що 21.03.2009 року на автомобілі «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804», яким керував чоловік ОСОБА_3 поверталася з м. Мелітополя до м. Києва. Під час руху в напрямку м. Олександрія бачила, що автомобіль «МITSUBIHI GOLT», який їхав у зустрічному напрямку, носило по дорозі, а перед їх автомобілем він виїхав на смугу їхнього руху, внаслідок чого сталося ДТП,  вона отримала тілесні ушкодження, зазначені в обвинуваченні і була доставлена в лікарню.

         Свідок ОСОБА_9. суду показав, що керуючи автомобілем «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804», разом із дружиною рухався в напрямку м. Олександрія.  Під час керування автомобілем, на смузі зустрічного руху побачив автомобіль «МITSUBIHI GOLT», який двічі виїздив на смугу їх руху і знову повертався на смугу свого руху. Потім цей автомобіль несподівано опинився на смузі їх руху, що призвело до  ДТП.

         Крім того, вина засудженої ОСОБА_7 підтверджується дослідженими матеріалами кримінальної справи: -  протоколом огляду місця ДТП від 21.03.2009 року, згідно якого автотранспортна пригода мала місце на 65 км + 30 метрів автодороги «Знам'янка - Луганськ - Ізварено» і зіткнення транспортних засобів сталося на смузі руху автомобіля «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804» (а.с.3-17); - протоколами відтворення обстановки та обставин подій від 17.04.2009 року та від 21.05.2009 року, згідно яких свідок ОСОБА_9  і ОСОБА_7 показали й розказали за яких обставин, 21.03.2009 року на 65 км + 30 метрів автодороги «Знам'янка - Луганськ - Ізварено» сталося ДТП під час керування ними транспортними засобами (а.с.63-65,70-71); - висновком судової автотоварознавчої експертизи № 112.2009 від 11.04.2009 року, згідно якого матеріальна шкода власнику автомобіля «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804» складає 183 390 грн. 61 коп. (а.с. 86-119); - висновком судової автотехнічної експертизи № 1771/18 від 1.06.2009 року, згідно якого ОСОБА_7 при керуванні автомобілем повинна була дотримуватись вимог п.п. 11.2, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху і її дії знаходяться в причинному зв'язку з настанням ДТП (а.с.124-128); - висновками судових автотехнічничних експертиз №№ 1079/18, 1078/18 від 13.04.2009 року, згідно яких гальмові та ходові системи, а також рульове керування автомобілів «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804» і «МITSUBIHI GOLT» на момент ДТП  знаходилися у технічно справному стані (а.с.142-143,148-150); - висновком транспортно-трасологічної експертизи № 1772/19 від 1.06.2009 року, згідно якого на автомобілі «МITSUBIHI GOLT» будь-яких слідів можливого контактування з твариною не виявлено (а.с. 163-164); - висновками судово-медичних експертиз № 146 від 17.04.2009 року і № 602 від 23.06.2009 року, згідно яких встановлена локалізація, механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого ОСОБА_10 і потерпілої ОСОБА_3, а також встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_10 відносяться до категорії тяжких, як небезпечні для життя в момент заподіяння і знаходяться в причинному зв’язку зі смертю, а тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_3 відносяться до категорії середньої тяжкості (а.с. 168-171, 175-176).

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вина засудженої ОСОБА_7 доказана повністю, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України, як  порушення правил безпеки  дорожнього руху, особою, яка  керує транспортним засобом, що спричинило  потерпілому середньої тяжкості  тілесне ушкодження і ті ж дії, що спричинили смерть  потерпілого.      

        Доводи апеляційних скарг захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7, що суд першої інстанції не повно дослідив обставини справи та не дав належної оцінки судовим автотехнічним експертизам, які мають суперечливі висновки і не вказав чому одні докази приймає, а інші ні, є обґрунтованими.

      Разом з тим, зазначена обставина не впливає на правильність висновку суду першої інстанції про доведеність вини засудженої ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України при обставинах, встановлених вироком. Судом хоча й не вмотивовано, але цілком правильно не прийнято до уваги висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 1895/18 від 15.06.2009 року ( а.с.134-137) за наступних підстав.  

Так, під час досудового і судового слідства засуджена ОСОБА_7 на свій захист надала доводи, що на смугу руху по якій їхав автомобіль «МITSUBIHI GOLT», керований нею раптово вибігла собака, вона злякалася почала гальмувати і виїхала на смугу зустрічного руху, де  і відбулося ДТП.

       Показання ОСОБА_7 з приводу знаходження на дорозі собаки  підтвердив свідок ОСОБА_12, який прочитавши в газеті оголошення, дане захисником-адвокатом ОСОБА_11, з’явився в судове засідання, але він поясняв суду, що собака проїжджу частину дороги не перебігала. Свідок ОСОБА_13 допитаний судом першої інстанції дав показання, що він лише чув невідомо чию розмову, що ДТП сталося  через те, що на дорогу щось вискочило і водій не впорався із керуванням. При цьому сам ОСОБА_13 собаку не бачив.        

Разом з тим, доказами,  зібраними у справі та дослідженими судом першої інстанції, а також при апеляційному розгляді показання ОСОБА_7, свідка ОСОБА_12 не знайшли свого підтвердження і повністю спростовані:  

         - показаннями потерпілої ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_9, згідно яких ОСОБА_12 і його автомобіля до ДТП і на місці ДТП не було, а також не було на дорозі собаки;    

         - показаннями потерпілої ОСОБА_8, згідно яких з приводу обставин ДТП   ОСОБА_7 їй пояснила, що керуючи автомобілем, виїхала на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення із автомобілем, а про те, що на дорогу вибігла собака, не казала.

         Згідно вимог ст. 68 КПК України показання свідка ОСОБА_13 не  можуть бути доказом у справі, оскільки їх джерело невідомо.

         Показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_9, що тварина (собака) не створювала ніякої аварійної ситуації під час руху автомобіля «МITSUBIHI GOLT», яким керувала ОСОБА_7, оскільки її не було об’єктивно підтверджуються: - протоколом огляду місця ДТП від 21.03.2009 року, згідно якого автотранспортна пригода мала місце на 65 км+30 метрів автодороги «Знам'янка-Луганськ-Ізварено» і зіткнення транспортних засобів відбулося на смузі руху автомобіля «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804» (а.с.3-17); - висновком судової автотехнічної експертизи № 1771/18 від 1.06.2009 року, згідно якого показання ОСОБА_7 в частині, що вона побачила собаку на смузі руху автомобіля за 12 м., після цього застосувала гальмування необґрунтовані, оскільки відстань 12 м.  автомобіль «МITSUBIHI GOLT» при швидкості 80 км/год. долав за 0,54 сек., а ураховуючи, що  мінімальний ситуативний час реакції водія 0,6 сек., то побачивши собаку, ОСОБА_7 не тільки не встигла би загальмувати, а навіть не встигла зреагувати на виниклу небезпеку. При цьому собака не встиг би залишити смугу руху і відбулося контактування автомобіля з твариною ( а.с. 124-128), а згідно висновку  транспортно-трасологічної експертизи № 1772/19 від 1.06.2009 року на автомобілі «МITSUBIHI GOLT» будь-яких слідів можливого контактування з твариною не виявлено (а.с.163-164).

        Оцінюючи доводи засудженої ОСОБА_7 в сукупності із зібраними по справі й дослідженими доказами, колегія суддів вважає, що показання засудженої ОСОБА_7 про те, що аварійна ситуація і ДТП сталися із-за тварини (собаки), що несподівано вибігла на дорогу перед автомобілем, яким вона керувала є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначені доводи наводилися ОСОБА_7 на свій захист з однією метою уникнути кримінальної відповідальність за вчинене.

        За таких обставин, суд першої інстанції хоча і не вмотивував, але цілком правильно не прийняв до уваги висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 1895/18 від 15.06.2009 року, яким досліджувалися дії водія ОСОБА_7 з урахуванням аварійної ситуації, створеною твариною  (собакою) (а.с.134-137).        

         Даний висновок колегії суддів, крім зібраних у справі та проаналізованих доказів також підтверджується показаннями засудженої ОСОБА_7, даними під час судового слідства при апеляційному розгляді справи, згідно яких  причиною ДТП були допущені нею порушення п. п. 2.3 (б), 11.2, 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху, оскільки через втому, вона на декілька секунд втратила пильність, мимоволі виїхала на смугу зустрічного руху де сталося зіткнення із автомобілем  «МЕRSEDES-ВЕNZE-2804». Обставини з приводу раптової появи тварини (собаки) на смузі руху керованого нею автомобіля, вигадані.            

       Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази і доводи апеляційних скарг захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7, колегія суддів дійшла до переконливого висновку, що при обставинах, встановлених судом першої інстанції, в результаті порушення ОСОБА_7 п. п. 2.3 (б), 11.2, 12.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху під час керування автомобілем «МITSUBIHI GOLT» з транзитним номерним знаком НОМЕР_1 спричинило потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесне ушкодження, а потерпілому  ОСОБА_10 смерть. При цьому між порушеннями ОСОБА_7 вказаних пунктів Правил дорожнього руху України та наслідками - спричинення потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень і смерті є прямий причинний зв’язок і у колегії суддів немає жодного сумніву. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 1895/18 від 15.06.2009 року.        

         При призначенні покарання засудженій ОСОБА_7 суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 50, 65 КК України.

Так, судом у вироку лише формально перелічено, що при призначенні засудженій ОСОБА_7 покарання  враховано ступінь тяжкості  вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом’якшують і обтяжують її покарання. Однак, в порушення вимог ст. 334 КПК України судом не  вмотивовано, які обставини пом’якшують покарання засудженої ОСОБА_7, а які обтяжують,  крім того судом не достатньо досліджено її особу у зв’язку з чим, за своїм розміром призначене засудженій ОСОБА_7  покарання є явно несправедливим внаслідок суворості.

За таких обставин, колегія суддів визнає,  що вирок суду першої інстанції в частині призначення засудженій ОСОБА_7 покарання, згідно вимог ст. 373 КПК України необхідно змінити з пом’якшенням призначеного засудженій ОСОБА_7  покарання.    

Призначаючи нове покарання засудженій ОСОБА_7, колегія суддів у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, її особу та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

 Злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України є тяжким.

 Характеризуючи особу засудженої ОСОБА_7, колегія суддів враховує характеристики з місця проживання та роботи, згідно яких вона характеризується виключно позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не отримуючи аліменти, виховує неповнолітню дитину, яка в школі навчається на відмінно за, що отримує грамоти й подяки.  ОСОБА_7 була членом батьківського комітету школи, займалася суспільно-корисною працею,  хворіє на ряд захворювань.  

Засуджена ОСОБА_7 прийняла міри по відшкодуванню потерпілим завданої матеріальної шкоди, має на утриманні неповнолітню дитину, що колегія суддів визнає обставинами, які пом’якшують її покарання.  

Незважаючи на те, що засуджена ОСОБА_7 в ході апеляційного розгляду справи винність свою визнала і у вчиненому сказала, що розкаялася однак, дані обставини, колегія суддів не може визнати такими, що пом’якшують її покарання, оскільки під час всього досудового слідства і в суді першої інстанції ОСОБА_7 з метою уникнути відповідальності за вчинене, давала неправдиві показання, яким аналіз дано вище, що свідчить про її невідвертість і відсутність самокритичної оцінки того, що сталося.

Обставин, які обтяжують покарання засудженої ОСОБА_7 колегія суддів, не встановила.  

Беручи до уваги вище викладене в сукупності, а також обставини справи, вік, особу та стан здоров’я засудженої , приймаючи до уваги наслідки злочину смерть потерпілого ОСОБА_10, колегія суддів дійшла до висновку, що за спрямованістю поведінки ОСОБА_7 не встала на шлях виправлення і як особа, ще представляє суспільну небезпеку для оточуючих, а тому її виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.          Разом з тим, ураховуючи викладене у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в розмірі найнижчої межі, встановленої в санкції  ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі із позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 3 роки.

Ураховуючи обставини справи, наслідки злочину, а також переконання, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, колегія суддів не находить підстав для застосування до неї ст. 75 КК України.

Обране засудженій ОСОБА_7 за видом і розміром покарання за вчинений злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України на переконання колегії суддів буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого, обставинам справи, але й її особі, є обґрунтованим, необхідним і достатнім для  виправлення ОСОБА_7 й попередження нових злочинів.

        З огляду на викладене, доводи апеляційних скарг захисника-адвоката ОСОБА_5 і ОСОБА_7 в частині застосування до засудженої ст. 75 КК України при призначенні покарання  задоволенню не підлягають.

Засуджена ОСОБА_7 позовні вимоги потерпілих визнала частково, потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_3 участі в судовому  слідстві апеляційного суду не приймали.  

Вивченням матеріалів кримінальної справи і протоколу судового засідання, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції позови потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3 розглянуто не повно, не всебічно, без урахування доведеності і обґрунтованості їх розміру, чим порушено вимоги ст. 328 КПК України.  

 Тому колегія суддів вважає необхідним, згідно вимог ст. 374 КПК України в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3 вирок суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, до суду який постановив вирок, але в іншому складі суддів за наступних підстав.

           Так,   згідно вироку суду з ОСОБА_7 стягнуто на користь : - ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 16 368 грн. та  моральну шкоду в сумі 150 000 грн., у зв'язку із втратою годувальника на утримання сина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 по 319 грн. щомісячно,  і до його повноліття, тобто до 22.01.2014 року.

             Однак при визначенні розміру сум, які підлягають стягненню, судом  не ураховано, що ОСОБА_7 перераховано на користь ОСОБА_8 - 2700 грн. (а.с.61). З приводу визначення розміру відшкодування і встановлення належної особи позивача щодо витрат на поховання ОСОБА_10, судом не дано оцінки і не враховано,  що згідно показань самої потерпілої ОСОБА_8, даних в судовому засіданні, витрати на поховання її чоловіка здійснило підприємство «Щит-Інвест», а ОСОБА_14 - директор цього підприємства, повністю погасив кредит по квартирі. При цьому, несплатою кредиту і залишенням без житла, потерпіла ОСОБА_8 мотивувала свою моральну шкоду та її розмір( а.с. 62, 39-41).

        Таким чином, вирішуючи позов потерпілої ОСОБА_8 суд першої інстанції стягнув на її користь суму, які не підлягали стягненню, або підлягали значному зниженню з урахуванням вище викладеного.      

         Розглядаючи позов потерпілої ОСОБА_3 та стягуючи із засудженої ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в сумі 183 390 грн. 61 коп., моральну шкоду в сумі 50 000 грн., транспортні витрати в сумі 2 889 грн. 22 коп. і витрати на юридичну допомогу в сумі  10 000 грн., суд першої інстанції не урахував, що ОСОБА_7 перерахувала на користь ОСОБА_3 - 2700 грн. (а.с.61).

           При стягненні  транспортних витрат в сумі 2 889 грн. 22 коп. і витрат на юридичну допомогу в сумі 10 000 грн., судом першої інстанції не враховано, що дані суми у встановленому законом порядку не підтверджені позивачем ніякими документами ( а.с.13-15). Представник потерпілої ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 в ході апеляційного розгляду справи не надав суду жодного документу, яким би підтверджувалися транспортні витрати потерпілої ОСОБА_3, а також  отримання ним і оприбуткування відповідно до вимог чинного законодавства ( у тому числі сплати податку), сум за надану юридичну допомогу.

       Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3, суд першої інстанції не  обґрунтував і не вмотивував у чому полягає моральна шкода, з яких міркувань виходив визначаючи  її розмір і чи ураховано майновий стан  ОСОБА_7

За таких обставин, доводи апеляційних скарг і змін до них захисника-адвоката ОСОБА_5 і засудженої ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3, скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

          У ході нового розгляду, суду необхідно усунути всі порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді позовних вимог потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3, які зобов’язані їх обґрунтувати і довести, згідно вимог цивільно-процесуального закону. Розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню визначити з урахуванням його доведеності, а розмір моральної шкоди визначити ще й з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості, а також матеріального стану ОСОБА_7  На підставі повного, всебічного і об’єктивного дослідження позовних вимог потерпілих, прийняти  законне і вмотивоване рішення .

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги з урахуванням змін захисника - адвоката ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 362, 365, 366, 373, 374  КПК України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника - адвоката ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_7  задовольнити частково.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2010 року щодо ОСОБА_7, змінити, пом’якшивши  призначене покарання.

           ОСОБА_7 вважати засудженою за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування всіма видами транспортних  засобів строком на 3 роки.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 травня 2010 року відносно ОСОБА_7 в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_3, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства, до суду який постановив вирок, але в іншому складі суддів.

У решті вирок залишити без зміни.

Судді:     Поступайло Н.І.           Бабич О.П.          Деревінський С.М.