ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"01" червня 2006 р. 15 год. 00 хв. | м. Одеса Справа № 11/327-05-9277А |
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Власової С.Г.
При секретарі Язикова О.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: Лопухов Д.М., Корсікова Г.О., Клабукова І.І., Крученко Г.О. (за довіреністю);
Від відповідача: Мазурик Б.А., Вайсман І.Я., Мельник Г.І., Ковальський В.Є. (за довіреністю).
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області до Відкритого акціонерного товариства „Одеське шахтоуправління” про стягнення 1732,41 грн., -
ВСТАНОВИВ: 04.11.2005 р. за вх. № 11747 Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області звернулась до Господарського суду Одеської області (далі – Позивач) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Одеське шахтоуправління” про стягнення 577,47 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 1154,94 грн. штрафних санкцій.
Позивач на позовних вимогах наполягає, 23.01.2006 р. за вх. № 1047 надав додаткові документи по справі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, 05.12.2005 р. за вх. № 22906 надав відзив на позов, 14.12.2006 р. за вх. № 24022 надав доповнення до відзиву на позов, та 27.02.2006 р. за вх. № 3939 а також 04.04.2006 р. за вх. № 6974 додаткове обґрунтування заперечень проти позовних вимог.
Ухвалами від 04.01.2006 р., 27.02.2006 р. строк розгляду справи продовжувався відповідно до ст. 69 Господарського процесуального Кодексу України.
В порядку ст. 77 Господарського процесуального Кодексу України в судовому засіданні від 23.01.2006 р. оголошувалась перерва до 10.02.2006 р., в судовому засіданні від 07.04.2006 р. оголошувалась перерва до 19.04.2006 р.
Згідно п.6 VII розділу КАС України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішується відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
З огляду на викладене справа розглядається у відповідності до положень Кодексу Адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 19.04.2006 р. справі присвоєно № 11/327-05-9277А.
В порядку ст. 150 КАС України в судових засіданнях 19.04.2006 р. та 27.04.2006 р. оголошувалась перерва.
Розглянувши наявні матеріали справи суд встановив:
Державною інспекцією з контролю за цінами в Одеській області проведено перевірку ВАТ „Одеське шахтоуправління” за результатами якої 24.05.2005 р. складено акт № 000422 та на його підставі відповідно до ст.ст. 13, 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення” Позивачем прийнято Рішення № 232 від 08.06.2005 р. про вилучення у Відповідача 577,47 грн. неправомірно одержаної виручки та стягнення 1154,94 грн. штрафу.
Вказане Рішення та претензія від 08.06.2005 №13-1189 направлені Відповідачу та вручені йому 11.06.2005 р., про що свідчить поштове повідомлення № 4630 (а.с.11).
Станом на 04.11.2006 р. (дата надходження позовної заяви до суду) Рішення № 232 від 08.06.2005 р. Відповідачем не оскаржено та в добровільному порядку не виконано.
Позивач наполягає на порушеннях Відповідачем вимог рішення Одеського міськвиконкому від 28.12.1999 р. № 968 „Про тарифи на послуги, які надаються житловими організаціями міста”, а саме стягнення : - оплати за гаражі, які розташовані на прибудинковій території, у розмірі 9,80 грн. в місяць, замість 0,27 грн. за квадратний метр території гаражу; - оплати за користування відокремленими підсобними приміщеннями із розрахунку 100% тарифу на послуги з утримання житла замість 50%.
Позивач вказує, що сума додатково отриманої Відповідачем виручки склала 577,47 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, та зазначає, що у позовній заяві Позивач посилається на порушення з боку Відповідача вимог рішення Одеського міськвиконкому від 28.12.1999 р. № 968 "Про тарифи на послуги, які надаються житловими організаціями населенню міста". Але під час проведення перевірки представниками Позивача не було з'ясовано чи відноситься ВАТ "Одеське шахтоуправління" саме до житлових організацій, на які розповсюджується дія зазначеного рішення.
Згідно ст. 24 Житлового Кодексу України № 5464-Х від 30.06.1983 р. житлово-експлуатаційні організації створюються для експлуатації державного і громадського житлового фонду на основі господарського розрахунку. Ці організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і придомової території.
Також Відповідач вказує, що у позовній заяві зазначено, що товариством необґрунтовано стягнуто плату за гаражі, які розташовані на її прибудинковій території, у розмірі 543,24 грн. за період з 01.05.2002 р. по 01.05.2005 р., із розрахунку 9,80 грн. в місяць за один гараж, замість 0,27 грн. за квадратний метр гаража, як встановлено в рішенні Одеського міськвиконкому. Відповідач з позовними вимогами в цій частині незгоден, оскількі ні в документах перевірки, ні в самій позовній заяві контролюючого органу не наведено, звідки взята "необґрунтовано" стягнута сума 543,24 грн., тобто немає детального розрахунку, а по-друге: плата у розмірі 9,80 грн. в місяць стягувалась Відповідачем не просто за користування гаражами, а із розрахунком комплексу витрат на влаштування і роботу відповідних гаражів та прилеглої території, а саме: плата за землю, витрати на освітлення території, на її охорону та утримання асфальтового покриття дороги, що проходить біля гаражів.
З вищевказаною платою користувачі гаражів були ознайомлені та повністю згодні.
Відповідач також вказує, що в своїй діяльності він не керується Рішенням Одеського міськвиконкому від 28.12.1999 р. № 968 "Про тарифи на послуги, які надаються житловими організаціями населенню міста", тому що підприємство Відповідача не є житловою організацією. 27.12.1989 р. було прийняте рішення № 1283 Іллічівської районної ради, яким будівля за адресою: м. Одеса, вул. Бірюкова, 5, була визнана сімейним гуртожитком ВАТ "Одеське шахтоуправління", де була дозволена прописка (виписка з рішення - додаток №1), що також підтверджує довідка з ВАТ "Одеське шахтоуправління" № 512 від 14.12.2005 р.
Згідно ст. 4 Закону України "Про власність", власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Саме тому плата за користування гаражами стягувалась у розмірі 9,80 грн. щомісячно.
Відповідач також звертає увагу на довідку № 942 від 29.02.2000 р., видану Управлінням земельних ресурсів Одеської міської Ради, де вказано, що плата за земельну ділянку, на якій розташовані гуртожиток та гаражі, складає 1,90 грн. в рік за 1 кв.м. Гаражі разом з прилеглою до них територією складають 73,14 кв.м. За рік ВАТ "Одеське шахтоуправління" справляє земельну плату за гаражі, плата за кожний з них в місяць дорівнює 3,86 грн. З вищевказаною платою користувачі гаражів були ознайомлені та повністю згодні, що підтверджується їх заявами до Голови Правління ВАТ "Одеське шахтоуправління".
Відповідач також відмічає, що твердження Позивача про те, що Відповідачем неправомірно стягувалась плата за користування відокремленими підсобними приміщеннями із розрахунку 100% тарифу замість 50%, в результаті чого необґрунтовано стягнуто 34,23 грн., не відповідають обставинам справи, та не підлягає задоволенню, оскільки Відповідач відповідно до чинного законодавства України не є житловою організацією і не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія рішення міськвиконкому № 968 від 28.12.1999 р. У випадку на який посилається Позивач, з Рудої О.І. стягувалась плата не за відокремлене підсобне приміщення, а за прибудоване жиле приміщення.
Відповідач додатково в обґрунтування заперечень на позовні вимоги вказує, що зі змісту пункту 2 рішення Виконкому Одеської міської ради від 28.12.1999 р. № 968, вбачається, що міськвиконкомом встановлено розмір плати за гаражі, що є комунальною власністю, та надані в платне користування населенню міста, тобто, саме за користування гаражами.У випадку, коли гаражі, є приватною власністю та розташовані на землі, що знаходиться в комунальній власності, правовідносини між власниками гаражів та міською радою є орендними, і регулюються нормами земельного законодавства, насамперед, Законом України «Про оренду землі», яким встановлені істотні умови договорів оренди земельних ділянок, підстави нарахування земельного податку чи орендної плати (ст.13 Закону). Нарахування сум земельного податку чи орендної плати здійснюють органи державної податкової служби (ст.14). Обов'язок сплачувати ці суми виникає з дня виникнення права користування земельною ділянкою (ст.15 Закону).
Таким чином, Відповідач вказує, що позивач не довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, хоча ст.71 КАС України обов'язок доказування в даному випадку законом покладено на нього.
Позивач вважає доводи Відповідача необґрунтованими, та наполягає на тому ,що гаражі, розташовані на прибудинковій території, належать постійним мешканцям гуртожитку Товариства, яке зареєстровано як гуртожиток рішенням Іллічівського виконкому м. Одеси № 1283 від 27.12.1989 р. Позивач вважає, що дія рішення Одеського міського виконкому № 968 від 28.12.1999 р. повністю розповсюджується на цю установу (гуртожиток ВАТ). Також Позивач вважає, що Відповідач при надані доказів в підтвердження своїх дій ужив фальсифікацій, що підтверджується датою затвердження калькуляції вартості за гаражі по вул. Бірюкова, 5 з 2002 р. по травень 2005 р. –26 грудня 2005 р.
Посилаючись на порушення Відповідачем рішення Одеського міського виконкому № 968 від 28.12.1999 р., Державна інспекції з контролю за цінами в Одеській області просить суд стягнути в примусовому порядку 577,47 грн. неправомірно одержаної виручки та 1154,94 грн. штрафу.
Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Згідно до ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” № 507 від 03.12.1990 р. державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 р. Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому. Основними завданнями Держцінінспекції є організація та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів.
Згідно з пунктом 4 Положення про державну інспекцію з контролю за цінами в Одеській області, затвердженого наказом Державної інспекції з контролю за цінами № 9 від 29.03.2001 р. Держінспекція цін в межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.
28.12.1999 р. Виконавчий комітет Одеської міської ради ухвалив рішення № 968 яким, з метою покриття витрат житлових організацій, затвердив тарифи на оплату за гаражі, які розташовані на прибудинкових територіях у розмірі 0,27 грн. за кв.м. та на оплату за користування відокремленими підсобними приміщеннями у розмірі 50% вартості оплати за користування житлом (пункти 2 та 3 рішення).
Відповідно до ст. 24 Житлового Кодексу України для експлуатації державного і громадського житлового фонду створюються житлово-експлуатаційні організації, діяльність яких здійснюється на основі господарського розрахунку. Житлово-експлуатаційні організації забезпечують схоронність житлового фонду і належне його використання, високий рівень обслуговування громадян, а також контролюють додержання громадянами правил користування жилими приміщеннями, утримання жилого будинку і прибудинковій території.
Згідно Статуту Відкритого акціонерного товариства „Одеське шахтоуправління” зареєстрованого у новій редакції 28.12.2004 р., Відповідач не є житловою організацією. Крім того у зв’язку з відсутністю відповідних документів які підтверджують право Відповідача на використання земельної ділянки на якій розташована будівля гуртожитку та на саму будівлю за адресою м. Одеса, вул. Бірюкова, 5, що знаходиться на балансі підприємства, суд не може зробити висновок стосовно розташування гаражів саме на прибудинковій території.
Відповідно до додатку „Б” наказу Держбуду України від 18 травня 2005 р. № 80 підсобні приміщення квартири це приміщення, призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора), а також передпокій, внутрішньоквартирний хол, коридор тощо.
Пунктом 3 рішення Одеського міського виконкому № 968 від 28.12.1999 р. встановлено тариф на оплату за користування відокремленими підсобними приміщеннями у розмірі 50% вартості оплати за користування житлом.
З пояснень сторін вбачається, що гр.Руда О.І. власними силами зробила прибудову загальною площею 8 кв.метрів до квартири в якій вона мешкає . З наданих Відповідачем матеріалів (а.с.143-149) вбачається ,що вказана прибудова не є відокремленим підсобним приміщенням, оскільки вона безпосередньо пов’язана з основною квартирою. Крім того, сторонами взагалі не надані докази реєстрації спірної прибудови в установленому законом порядку як приміщення.
Відповідно до п.1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку ,що позовні вимоги Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській області про стягнення 577,47 грн. необґрунтовано отриманої виручки та 1154,94 грн. штрафних санкцій з Відкритого акціонерного товариства „Одеське шахтоуправління” задоволенню не підлягають, як необґрунтовані, непідтверджені належними доказами та матеріалами справи.
Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. В позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Власова С.Г.
Постанову складено у повному обсязі 05.06.2006 р.