УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
26 липня 2006 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Вотьканича Ф.А., суддів - Демченка с.м., Дідика В.М., за участю прокурора - Фотченка С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за .апеляціями
засудженого ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2., а також законного
представника ОСОБА_3. на вирок Берегівського районного суду від 17 березня
2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, неодружений, несудимий,
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та мешканець АДРЕСА_2, громадянин України, неодружений, не судимий,
засуджені за ч.2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК УкраїниОСОБА_1 та ОСОБА_4. від покарання звільнено з випробуванням із встановленням їм іспитового строку кожному 2 роки.
на підставі ст.76 КК України наОСОБА_1 та ОСОБА_4. покладено обов'язки не виїжджати за межу України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
запобіжний захід відносно засудженихОСОБА_1 та ОСОБА_4. залишено попередній - підписку про невиїзд.
Як визнав доведеним суд першої інстанції, засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 17 листопада 2003 року, близько 15 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в приміщенні бару „Вест" на площі Джіда Ене в м. Берегово, грубо порушуючи громадський порядок та демонструючи агресивну поведінку, примусили неповнолітніх ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. придбати для них 2 пляшки пива та пачку цигарок. Розпиваючи з ОСОБА_1 придбане для них пиво, ОСОБА_4 забрав з столу, за яким сиділи ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7., запальничку, що належала ОСОБА_5. та вдарив рукою ОСОБА_6.
Того ж дня приблизного о 17 годині ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по дорозі з бару
„вест", проходячи пероном залізничного вокзалу в м. Берегово, порушуючи
громадський порядок, безпідставно почали чіплятись до ОСОБА_8., ОСОБА_9,
ОСОБА_10., примушуючи останніх пригостити їх спиртним, оскільки неповнолітні
ОСОБА_8., ОСОБА_9 та ОСОБА_10. відмовились придбати для них спиртні напої,
ОСОБА_4 А. рукою вдарив ОСОБА_9 в обличчя, а ОСОБА_1 - ногою в область живота
ОСОБА_10.
справа: № 11-473
Категорія: ст.296 ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції: Фейір О.О.
доповідач: Вотьканич ф.а.
Засуджений ОСОБА_4 у апеляції порушує питання про скасування вироку і постановлення щодо нього виправдувального вироку.
Апеляцію ОСОБА_4 мотивує тим, що суд при постановленні вироку, послався на докази, які були зібрані органом досудового слідства з порушенням норм кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим прийшов до невірного висновку щодо доведеності вини в інкримінованому йому суспільно-небезпечному
ДІЯННІ.
Засуджений ОСОБА_10 у апеляції також просить вирок скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю в його діях складу злочину.
Вказує на те, що кримінальна справа щодо нього органом досудового слідства була порушена незаконно, жоден свідок по справі не дав показань, що суспільно-небезпечні дії ним були вчинені умисно.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора про обґрунтованість вироку і залишення його без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
висновок суду щодо доведеності виниОСОБА_1 та ОСОБА_4. у грубому порушенні ними громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалась особливою зухвалістю, яка проявилась в нанесенні ударів неповнолітнім потерпілим, погрозах, тривалості протиправних дій, вчинене групою осіб, ґрунтується на зібраних у справі та досліджених в судовому засіданні доказах.
Засуджені ОСОБА_10 та ОСОБА_4 вину у вчиненні ними інкримінованого їм суспільно-небезпечного діяння, не визнали.
З показань засудженогоОСОБА_1 вбачається, що 17 листопада 2003 року, він разом з ОСОБА_4 в барі „вест" в м. Берегово неподалік залізничного вокзалу пив пиво, коли до бару зайшли ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_7., їх вирішили пригостити пивом, при цьому потерпілі, пояснивши, що самі вони не вживають спиртних напоїв, за власною ініціативою придбали для них пиво та пачку цигарок, а запальничку ОСОБА_5. дав ОСОБА_4. добровільно.
крім того, ОСОБА_1, знаходячись на пероні залізничного вокзалу, обороняючись від ОСОБА_9., ОСОБА_9, ОСОБА_10., вдарив ногою останнього, з цієї ж причини ОСОБА_4 вдарив по обличчю ОСОБА_9
Аналогічні показання дав у судовому засіданні і засуджений ОСОБА_4
Незважаючи на невизнання самими засудженими вини в інкримінованому йому злочині, така повністю доведена показаннями потерпілих та свідків.
З показань потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що 17 листопада 2003 року приблизно о 15 годині він разом з ОСОБА_7. та ОСОБА_5., чекаючи потяг, зайшли до бару „вест , де до них почали чіплятись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і вимагали придбати для них пива та цигарки, Зважаючина поведінку останніх, які поводили себе досить агресивно, побоюючись можливої фізичної розправи, ОСОБА_6 разом з іншими придбали для ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пиво та цигарки, в ході розмови ОСОБА_4 А. забрав запальничку, що належала ОСОБА_5та вдарив рукою по голові ОСОБА_6.
Аналогічніі обставини ствердили в судовому засіданні і потерпілі ОСОБА_7. та ОСОБА_6
Потерпілий ОСОБА_9. показав, що 17 листопада 2003 року він разом з ОСОБА_8. та ОСОБА_10. чекали потяг на пероні залізничного вокзалу в м. Берегово. Близько 17 години до них підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які знаходились в нетверезому стані, при цьому останній стверджував про необхідність придбання для них пива. Оскільки потерпілий ОСОБА_9 відмовився придбати пиво, ОСОБА_4 вдарив його рукою в обличчя, а ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_9. в живіт.
Дані показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_9. та ОСОБА_10
З показань свідка ОСОБА_11 вбачається, що 17 листопада 2003 року він знаходився на чергуванні в Берегівському залізничному вокзалі, коли до нього в кімнату чергового забігла незнайома жінка і повідомила про бійку на пероні, на що він викликав працівників міліції'.
Свідок ОСОБА_12показала, що 17 листопада 2003 року працювала в барі „Вест" і бачила як троє потерпілих несли пиво до столику, за яким сиділи ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
Крім показань потерпілих та свідків, перевірених у судовому засіданні, вина ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, підтверджується матеріалами кримінальної справи, зокрема, заяви потерпілого ОСОБА_6, висновком судово-медичної експертизи, з якого слідує, що потерпілому ОСОБА_8. спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді синяка повіки правого ока та синяк в ділянці правої гомілки.
Отже, судом повно й об'єктивно досліджені зібрані в справі докази і їм дана правильна юридична оцінка.
Твердження засудженого ОСОБА_4. про те, що суд, послався на докази, які були зібрані органом досудового слідства з порушенням норм кримінально-процесуального закону, в зв'язку з чим прийшов до невірного висновку щодо доведеності вини в інкримінованому йому суспільно-небезпечному діянні не знаходить свого підтвердження і спростовується наведеними у вироку доказами, не може бути взято до уваги твердження ОСОБА_4 щодо порушення його права на захист під час провадження досудового слідства і спростовується матеріалами справи, зокрема, угодою на представництво інтересів ОСОБА_4, укладеною між адвокатом ОСОБА_2 та матір'ю засудженого - ОСОБА_3.
Також не знаходять свого підтвердження і твердження засудженогоОСОБА_1 відносно того, що кримінальна справа щодо нього органом досудового слідства була порушена незаконно, злочину, за який його засуджено, він не вчиняв.
Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України судом першої інстанції кваліфіковані правильно.
Покарання засудженим призначено відповідно до вимог закону, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та даних про їх особи, і є справедливим.
Отже, вирок є законним і обгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, суд, -
Ухвалила :
апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Берегівського районного суду від 17 березня 2006 року - без змін.