УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11-634 2006р. Категорія ст. 353,347 ч.2п.З КПК України(про відновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вироку)

Головуючий в суді 1 інстанції БЕЗВЕРХИЙ І.В.

Доповідач в апеляційній інстанції ЛІТВІНЦЕВ В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                      ЩЕПОТКІНОЇ В.В.

суддів                                ЛІТВІНЦЕВА В.М., КЕКУХА В.Ф.

з участю прокурора        КРУГЛЯК Н.М.

та засудженого      ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1  на постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2006 року та від 19 травня 2006 року, якими апеляція засудженого ОСОБА_1 з додатками до неї на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 6 лютого 2006 року про його засудження на підставі ст. 353 КПК України визнана такою., що не підлягає розгляду, -

встановила:

Вироком Придніпровського райсуду м. Черкаси від 6 лютого 2006 року

ОСОБА_2., а також ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимий, визнані винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1

ст. 121 КК України, і із застосуванням положень ст. 71 КК України засуджені до п'яти

років одного місяця позбавлення волі кожний. В часткове задоволення цивільного позову

потерпілого ОСОБА_3  із засуджених на його користь стягнуто по 1500 грн. з

кожного у відшкодування завданої злочином моральної шкоди. В задоволення позову

прокурора Придніпровського району м. Черкаси стягнуто із засуджених на користь

Черкаської міської лікарні № 3 по 11 грн. 62 коп. з кожного за медичне обстеження там

потерпілого, а також по 66 грн. з кожного на користь Черкаської виправної колонії № 62

за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 (вирок, друкований текст - а. с. 155-

156). Судовий   розгляд   справи   відбувся   за  спрощеною   процедурою  дослідження

доказів, передбаченою ч. З ст. 299 КПК України (прот. с\з - а. с. 153), встановленою з відома і за згодою всіх учасників процесу, включаючи підсудного ОСОБА_1, який винним себе визнав повністю і розкаявся.

Копії вироку вручені засудженим у СІЗО 24 лютого 2006 р.(а. с. 158, 159); в задоволення заяви-клопотання засудженого ОСОБА_1 йому надана можливість ознайомитись з матеріалами кримінальної справи у повному обсягу, без будь-яких зауважень(а. с. 198, 199).

На вирок суду засуджений ОСОБА_2 подав апеляційна, с. 161-164), яку потім   відкликав,  так   як  був "повністю  згоден   з  рішенням   суду(а.   с.   171),  просив якнайшвидше затвердити вирок і направити його у місця відбування покарання(а. с. 188, 189). Постановою суду від 10.04.2006 року відмова від апеляції ОСОБА_2 прийнята судом і її визнано такою, що не підлягає апеляційному розгляду(а. с. 172).

На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію тільки 14 березня 2006 року(а. с. 166, 167), тобто за межами встановленого ст. 349 КПК строку, а також доповнення до неї від 14.03.06 р.(а. с. 174, 175), від 10.05.06 р.(а. с. 176, 177) та від 11.05.2006 р.(а. с. 178-179, 180-181). В них йдеться про те, що засуджений ОСОБА_1 спочатку був погодився з вироком суду про своє засудження, а тепер - ні, оскільки вважає призначене йому покарання занадто суворим у порівнянні з покаранням, призначеним судом його співучаснику ОСОБА_2.  Далі, входячи в оцінку зібраних по справі доказів і стверджуючи про неправдивість показів потерпілого ОСОБА_3  та свідків, вказуючи на нібито припущені судом порушення його права на захист, процесуальної рівності сторін, відсутності запасного народного засідателя, не ознайомлення його з матеріалами справи, тощо та даючи власні тлумачення нормам КПК, просить надати йому змогу довести, що він не заслуговує на такий строк покарання.

Причини пропуску ним встановленого законом строку на апеляційне оскарження вироку суду ОСОБА_1  не пояснює, про відновлення строку в його апеляції з доповненнями до неї- не йдеться.

Постановою суду від 10 квітня 2006 р. апеляційна скарга засудженого ОСОБА_1  від 14.03.06 р.(з доповненням) на вирок цього ж суду від 6.02.2006 р. на підставі ч. 1 ст. 353 КПК України визнана такою, що не підлягає розгляду у зв'язку із пропуском ним 15-и денного терміну оскарження і відсутність клопотання про його відновлення(постанова, друк, текст - а. с. 168). Аналогічна за змістом постанова винесена судом 19 травня 2006 року щодо доповнень до апеляції цього засудженого, які надійшли до суду відповідно 11.05.06 р. та 15.05.2006 року(постанова, друк, текст - а. с. 182). Копії постанов направлені засудженому через адміністрацію СІЗО № 30 м. Черкаси для відома (а. с. 169, 183)  і вручені йому під розписку(а. с. 184).

В апеляції на ці постанови суду і доповненнях до них від 29.05.06 р.(а. с. 191, 192), від 24.05.06 р.(а. с. 193, 194), від 24.05.06 р.(а. с. 195, 196) засуджений ОСОБА_1  просить відновити строк на подачу апеляції по суті вироку суду, пояснюючи свої дії тим, що він не знав, а тому і не встиг зробити це своєчасно. Просить надати йому змогу довести в апеляційному суді, чому так трапилося і чому він заслуговує пом'якшення призначеного судом покарання через застосування положень ст. 69 КК України і через перекваліфікацію його дій з ч. 1 ст. 121 КК на ст. 123 КК України.

Про скасування постанов суду від 10.04.06 р. та від 19.05.06 р. в апеляціях засудженого не йдеться.  Інші учасники процесу вирок суду не оскаржують, своїх заперечень на численні апеляційні звернення засудженого - не представили.

В задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1, який утримується під вартою в умовах СІЗО № 30, останній був доставлений в засідання апеляційного суду на 8.08.06 р., де прийняв безпосередню участь у розгляді своїх апеляційних звернень і відмовився від своєї останньої заяви-клопотання від 4.08.06 р. щодо відклику власної апеляції та її повернення.

Судове слідство по справах даної категорії не провадиться, протокол судового засідання в апеляційному суді - не вівся.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого - апелянта ОСОБА_1, який, вкотре змінюючи власне рішення, наполягав на таки розгляді його апеляцій, в тому числі по суті судового рішення з пом'якшенням призначеного йому покарання і через ревізію останнього в частині встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікації, пояснюючи недотримання ним строків апеляційного оскарження вироку своєю неосвіченістю в цьому питанні; прокурора про залишення постанов суду про визнання апеляцій ОСОБА_1 такими, що не підлягають розгляду через порушення передбаченого ст. 349 КПК терміну, без змін; перевіривши відповідно до вимог ст. 365 КПК України матеріали даної кримінальної справи, що стосуються стадії апеляційного оскарження   вироку  та   постанов   щодо   ОСОБА_1,   обговоривши   доводи апеляцій останнього з доповненнями до неї у всіх їх варіантах, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляцій на постанови суду, що унеможливлюють апеляційний розгляд даної справи по її суті, виходячи з наступного.

Згідно до вимог ч. З ст. 349 КПК України, апеляція на вирок суду першої інстанції засудженим, який перебуває під вартою повинна бути подана протягом 15-и діб з моменту вручення йому копії вироку. Про цей порядок оскарження вироку засудженому ОСОБА_1  було судом роз'яснено після проголошення вироку 6.02.2006 року, про що свідчить відповідний запис у протоколі судового засідання(прот. с\з - а. с. 154зв.). З матеріалу справи, в тому числі і з протоколом судового засідання, цей засуджений був ознайомлений в повному обсягу і без будь-яких зауважень(а. с. 198, 199).

24 лютого 2006 року копія вироку вручена ОСОБА_1  в СІЗО № 30 м. Черкаси під його розписку(а. с. 159). Належність йому цієї розписки в засіданні апеляційного суду визнав і сам апелянт.

За таких обставин і у відсутність апеляцій інших учасників процесу вирок Придніпровського райсуду м. Черкаси від 6 лютого 2006 року після вихідного дня 12 березня 2006 року набирав законної сили і підлягав до виконання.

Апеляція засудженого ОСОБА_1 на цей вирок в умовах СІЗО була складена останнім 14.03.06 р.(а. с. 167) і подана на адресу апеляційного суду області через адміністрацію СІЗО тільки 15.03.06 р.(а. с. 166, 167), тобто за межами передбачених законом термінів. Пояснення причин пропуску такого строку і клопотання про його відновлення - в ній відсутні.

У відповідності до ч. і ст. 353 КПК України, у разі подання апеляції з пропуском встановленого ст. 349 КПК строку і при відсутності клопотання про його відновлення апеляція постановою судді-головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду. Що і було зроблено місцевим судом фактично у повній відповідності до чинного законодавства.

У відповідності до ч. 2, 4 ст. 353 КПК України, суд, який постановив вирок, за наявності поважних причин і відповідного клопотання заінтересованої особи може відновити пропущений для апеляційного оскарження власного рішення строк. Але таких причин в даному випадку для засудженого ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає, сам він їх не наводить. До його пояснень на кшталт нібито своєї неосвіченості в питаннях оскарження вироку суду як особи, для якої це вже четверта судимість і якій судом після проголошення вироку ця процедура роз'яснювалась ще раз - колегія суддів відноситься критично і вважає їх неправдивими. З апеляцій цього засудженого вбачається його бажання будь за що поставити під сумнів законність прийнятого судом рішення, з яким він сам був згідний, в суді визнавав себе винним повністю і погодився на спрощену процедуру судового розгляду, а 4.08.2006 року вже відмовлявся від оскарження вироку і відкликав власну апеляцію. Наприкінці знову поміняв своє рішення, наполягаючи на зміні кваліфікації і пом'якшенні призначеного за сукупністю вироків покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. В постановах суду від 10 квітня 2006 року та від 19 травня 2006 року, які є достатньо обґрунтованими" і переконливими, підставно вказується на необхідність визнання апеляції ОСОБА_1 від 14.03.06 р. з доповненнями до неї від 14.03.06 р., 10.05.06 р. та 11.05.06 р. такими, що не підлягають розгляду і колегія суддів з таким рішенням нижчестоящого суду погоджується.

До того ж, про скасування постанов суду від 10.04.06 р. та від 19.05.06 р. в апеляціях засудженого прямо не йдеться, про визнання апеляції такою, що підлягає розгляду і щодо виконання вимог ст. 351 КПК, - теж(ч. 5 ст. 353 КПК України). Натомість дії апеляційного суду, відповідно до ст. 365 КПК, обумовлені межами пред'явленої апеляції С настання для апелянта відповідних правових наслідків залежить від правильного обгрунтування своїх вимог чіткими і конкретними правовими формулюваннями. Апеляція ОСОБА_1 з цього питання, окрім загальної незгоди, повинна містити прохання, узгоджене з передбаченими ст. ст. 365, 366, 353 ч. 5 КПК можливостями суду апеляційної інстанції, яке в даному випадку відсутнє.

Тому, на підставі наведеного та керуючись ст. ст. 347 ч. 2 п. З, 365, 366 ч. 2, 382, 377 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 квітня 2006 року та від 19 травня 2006 року про визнання апеляції засудженого ОСОБА_1  з доповненнями до неї на вирок цього суду від 6 лютого 2006 року про своє засудження за ст. ст. 121 ч. 1, 71 КК України такими, що не підлягають розгляду, -залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1 на ці постанови суду - без задоволення.

Головуючий Судді

підпис підписи

З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду

В.М. Літвінцев