Україна
_______________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ________________
Справа № 11 -620 2006 року Головуючий у 1 інстанції Макаренко І.В.
Категорія ст.391 КК Доповідач Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого Демиденка А.І.
суддів Охріменка І.К., Тапала Г.К.
з участю прокурора Гришанової Н.Д.
розглянула кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26.05.2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м .Канева Черкаської області, з вищою освітою, не одружений, відбуває покарання в Черкаській ВК № 62 за вироком Канівського міськрайонного суду від 09.08.2005 року за ч.2 ст.263 КК та ін. на 4 роки позбавлення волі засуджений на 2 роки 11 місяців позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Канівського міськрайонного суду від 09.08.2005 року у вигляді одного місяця позбавлення волі і остаточно визначено до відбування 3 роки позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 13.04.2006 року.
Запобіжний захід засудженому залишений попередній-утримання під вартою.
Згідно вироку, ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, відбуваючи покарання в Черкаській виправній колонії № 62 Управління Департаменту України з питань виконання покарань в Черкаській області, розташованій по вул.Сурікова, 30 в м.Черкаси на шлях виправлення не став і знову вчинив злочин, який проявився в злісній непокорі законним вимогам адміністрації виправної установи. Так він, відбуваючи покарання, з 11.03.2005 року допускав неодноразові порушення режиму відбування покарання за що обгрунтовано притягувався до дисциплінарної відповідальності, має 7 таких стягнень, в тому числі за погодженням з спостережною комісією при виконкомі Придніпровської ради м.Черкаси двічі переводився в приміщення камерного типу, а саме 28.11.2005 року та 20.02.2006 року. Він же, 21.03.2006 року близько 15год30 хв. Після прогулянки засуджених, будучи забезпеченим необхідним інвентарем для прибирання території прогулянкового дворика, так як в той день, згідно графіка чергувань на березень місяць він був черговим, категорично відмовився виконувати вказаний обсяг роботи, навіть після повторної вимоги представника адміністрації, чим умисно вчинив злісну непокору законним вимогам адміністрації ЧВК-62, що виразилося у відмові виконати роботу по прибиранню території прогулянкового дворика.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 просить апеляційний суд винести справедливе рішення по даній справі, вважає, що адміністрація виправної установи відноситься до нього упереджено, в чому не розібрався суд першої інстанції, постановивши помилкове судове рішення.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Винність засудженого у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку, які досліджувалися в судовому засіданні в порядку ч.З ст.299 КПК України, так як засуджений повністю визнав свою вину у вчиненому ним злочині і не заперечував проти такого скороченого розгляду справи.
Винність ОСОБА_1 підтверджується й іншими доказами по справі, а тому доводи апеляції засудженого про необґрунтованість вироку є безпідставними.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано вірно, а при призначенні йому покарання суд, відповідно до вимог ст.65 КК України достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, характеризуючі його з негативного боку та обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність, а тому призначене йому покарання за сукупністю вироків, згідно ст.71 КК України , є відповідним скоєному, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
При таких обставинах, вважаючи вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА: Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м.Черкаси від 26 травня 2006 року стосовно цього засудженого залишити без змін.