УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-570 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 286 ч.2 ПОНОМАРЕНКО В.В.
КК У країни(повернення на додаткове розслідування, в порядку ст.281 КПК
України) Доповідач в апеляційній інстанції
ЛІТВІНЦЕВ В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів ЛІТВІНЦЕВА В.М., КЕКУХА В.Ф.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
підсудного ОСОБА_1
та його захисника -
адвоката ОСОБА_2
а також потерпілого ОСОБА_3
та його представника -
адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_3 на постанову Черкаського районного суду від 11 квітня 2006 року, якою кримінальна справа про обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 мешканця АДРЕСА_1, одруженого, раніше не судимого, -
повернута прокурору Черкаського району для проведення додаткового розслідування зі стадії судового розгляду справи, -
встановила:
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 25.03.2002 року приблизно о 18 год. 30 хв., керуючи автомобілем «КАМАЗ-5511» д\н НОМЕР_1 та рухаючись по авто дорозі Хутори-Степанки, на 2 км + 600 м в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, яка зобов'язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не утворить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п. 11.3 Правил ДР, яка зобов'язує водія на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напряму, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу; п. 12.3 Правил ДР, яка зобов'язує водія у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, - не виконав ці
вимоги та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «Москвич-2140» д\н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався в зустрічному напряму, в результаті чого ОСОБА_5 отримав несумісні із життям тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Тобто за ч. 2 ст. 286 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керувала транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого(т. 1 а. с. 160, 175,202,242).
Повертаючи справу на додаткове розслідування по завершенні судового слідства і повністю задовольняючи у такий спосіб відповідне клопотання представника захисту підсудного, суд, з посиланням на ст. 281 КПК України, вказує на неповноту і неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, а саме: дана справа помилково була порушена по факту ДТП за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а не проти конкретної особи водія, які на момент скоєння даної ДТП обоє були добре відомі слідству; під час провадження досудового слідства справа незаконно, по надуманих підсівах і неодноразово зупинялась провадженням на тривалий строк. При цьому слідчим як привід використовувалися підстави, передбачені п. п. 2, 3 ст. 206 КПК України, які насправді були відсутні. Так сам підсудній ОСОБА_1 пояснив, що у зазначений час зупинення провадження по справі: 31.12.02 р.(т. 1 а. с. 76); 15.03.03 р.(т. 1 а. с. 88); 20.11.03 р.(т. 1 а. с. 108); 26.04.03 р.(т. 1 а. с. 117); 8.07.04 р.(т. 1 а. с. 148); 7.03.05 р.(т. 1 а. с. 190) він не хворів, продовжував працювати; медичні документи, які б підтверджували хворобу ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні;
з моменту порушення даної справи 2.04.2002 року і направлення її прокурору з обвинувальним висновком в порядку ст. 225 КПК України пройшло майже 4 роки, а строки проведення досудового слідства за цей час по справі продовжувалися лише один раз прокурором району до 3-х місяців і один раз при поверненні справи на додаткове розслідування 6.07.04 р.(т. 1 а. с. 145). За цей час по справі призначалися і проводилися експертизи, допитувалися свідки, пред'являлося обвинувачення ОСОБА_1, проводились інші слідчі дії. Більшість з них таким чином була проведена поза межами строків, передбачених ст. 120 КПК України, а тому позбавлені легітимності і суд при постановленні вироку не може на них посилатися;
співставлення транспортних засобів проводилося не з використанням тих запчастин, деталей, вузлів і агрегатів, які були на автомобілях «КАМАЗ» в момент ДТП і відразу ж після нього, тобто зі слідами даної ДТП, а із зовсім новими;
органом слідства не проведено огляд передньої балки, яка була на автомобілі «КАМАЗ» в момент ДТП, її не визнано речовим доказом по справі;
під час огляду місця події даної ДТП не зафіксовано(не прикріплено) відносно елементів проїзної частини дороги та самих автомобілів всі сліди, які були виявлені під час огляду.
Органу слідства дані вказівки:
усунути порушення норм КПК;
провести огляд передньої балки, яка була на автомобілі КАМАЗ в момент ДТП, визнати її речовим доказом по справі;
провести співставлення автомобілів «Москвич» та «КАМАЗ» з тими запчастинами і агрегатами, які були на автомобілі «КАМАЗ» в момент ДТП;
з урахуванням проведення вищевказаних слідчих дій провести по справі комплексну судово-автотехнічну, транспортно-трасологічну експертизу, яку доручити експертам авто технікам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, для вияснення питання взаємо розташування автомобілів відносно один одного та елементів проїзної частини дороги під час їх первинного контакту;
провести інші слідчі дії направлені на встановлення істини по справі(постанова, друкований текст - т. 2 а. с. 42-45). В апеляції потерпілий ОСОБА_3, який в судовому засіданні разом із прокурором заперечував проти чергового повернення справи на додаткове розслідування, ставить питання про скасування постанови суду і направлення справи на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому його складі. Оскільки вважає таке судове рішення незаконним, постановленим тільки на основі клопотання захисника підсудного, відхиляючим висновки неодноразово проведених по справі експертиз та покази свідків. На твердження потерпілого - апелянта має місце безпричинне затягування розслідування даної справи шляхом неодноразового, в тому числі за участі місцевого суду, безпідставного повернення її на дослідування або ж на «дооформлення». Що ж стосується вказівок суду щодо необхідності проведення окремих додаткових слідчих дій по справу, то в плані встановлення істини по справі вони ні до чого не призведуть, так як речові докази, зазначені судом, в даний час не збережені, автомобіль" «КАМАЗ» більше чотирьох років після ДТП знаходився в експлуатації, декілька ролів ремонтувався; автомобіль «Москвич» також належним чином не зберігся у цивільного відповідача. До того ж, взаємне розташування автомобілів в момент ДТП вже встановлено проведеними по справі експертизами і результати повторних експертиз, як вимагає цього суд, нічого не змінюють по суті справи, яка доказує вину підсудного ОСОБА_1(т. 2 а. с. 49). Апеляція помічника прокурора Черкаського району Рога Т.С. від 14.04.06 р., який приймав участь в судовому розгляді справи судом першої інстанції і заперечував проти повернення її на додаткове розслідування (т.2 а. с. 41 зв.) і в якій ставилося питання про скасування постанови суду з направленням справи на новий судовий розгляд(т. 2 а. с. 47-48), листом цієї ж посадової особи в порядку ст. 355 КПК України, до початку апеляційного розгляду справи, була відкликана(лист НОМЕР_3 ), про що колегія судців поставлена до відома прокурором - учасником засідання апеляційного суду в день розгляду справи. У відповідності до вимог ч. 4 ст. 359 КПК України, апеляція прокурора за таких обставин не може бути предметом апеляційного розгляду, так як втрачає юридичну силу і процесуальну значимість.
На апеляцію потерпілого від підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких останні, повторно акцентуючи увагу на фактах грубого порушення органом слідства та прокурором вимог чинного процесуального законодавства, насамперед викладених у ст. ст. 120, 206 п. п. 2, Згст. 229, 232 ч. 4 КПК України, і наводячи відому аксіому про те, що всі сумніви в доведеності вини підсуднього повинні бути використані судом на користь останнього, вважають, що суд об'єктивно та зважено підійшов ло прийняття даного рішення, яке просять залишити в силі(т. 2 а. с. 56).
Потерпілий ОСОБА_3 копію постанови суду отримав 11.04.2006 р. (т. 2 а. с. 46), тобто в день її проголошення; апеляцію подав 14.04.06 р., після чого в цей же день звернувся до суду із заявою-клопотанням про ознайомлення його з протоколом судових засідань(т. 2 а. с. 53). Неознайомлення ОСОБА_3 з протоколом судового засідання стало підставою для зняття даної справи з апеляційного розгляду, призначеного на 6 червня 2006 року, і повернення її до суду для виконання вимог ст. 88 КПК (ухвала колегії від 6.06.06 р. - т. 2 а. с. 60-61).
При повторному надходженні даної справи на апеляційну перевірку в задоволення клопотання потерпілого - апелянта ОСОБА_3 щодо надання йому можливості знайти собі представника в особі кваліфікованого юриста-адвоката, розгляд справи, призначений на 18 липня 2006 року, був перенесений(відкладений) на 1 серпня 2006 року, про що винесено ухвалу колегії від 18.07.06 р.
Повідомлені про місце і час розгляду апеляції в судове засідання на 1.08.2006 року з'явилися обидві сторони разом із своїми представниками, які прийняли безпосередню участь в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Судове слідство в апеляційному суді по справах даної категорії не проводиться; протокол судового засідання - не вівся. Заслухавши доповідача, прокурора, який погодився з відкликом апеляції свого колеги і не вбачав підстав для підтримання апеляцій потерпілого; потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_4, які наполягали на скасуванні рішення суду, як незаконного, з мотивів, викладених в апеляції, наполягаючи на повторному судовому розгляді справи по її суті; підсудного ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 про відсутність у справі доказів винності у вчиненні ДТП із загибеллю людини Усова, які б можна було вважати допустимими через порушення органом слідства порядку збирання та закріплення цих доказів, і про неможливість через це для суду без повернення справи на дослідування прийняти правильне рішення по суті справи; перевіривши відповідно до вимог ст. 365 КПК України матеріали даної 2-х томної справи та додатково надані сторонами, обговоривши доводи апеляції потерпілого ОСОБА_3, колегія суддів вбачає підстави для часткового її задоволення із зміною розглядає^мого судового рішення, виходячи із встановлення нею слідуючого.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість прийняття ним рішення по суті кримінальної справи щодо ОСОБА_1 та про необхідність повернення її на додаткове розслідування з мотивів неправильності проведеного органом слідства досудового слідства через припущення останнім таких порушень норм чинного кримінально-процесуального законодавства, які є істотними і які не можуть бути виправлені в умовах судового засідання.
Орган досудового слідства і наглядаючий за слідством прокурор поверхово і несумлінно віднеслася до виконання своїх професійних обов'язків по даній справі, в певній мірі імітували її розслідування та всебічний і об'єктивний нагляд за цим процесом, припустилися суттєвих, чисельних та явних порушень норм діючого кримінально-процесуального законодавства України, що напряму позначилося на легітимності(допустимості) зібраних по справі доказів та прийнятих процесуальних рішень, в тому числі підсумкових(кінцевих), включаючи пред'явлення ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, складання обвинувального висновку по справі з направленням останньої для розгляду в суд в порядку ст. 232 КПК України, які за таких умов являються юридично неспроможними і не можуть бути покладені в основу рішення суду по суті розглядаємої ним кримінальної справи.
Зазначене не залишилося поза уваги підсудного та представника його захисту, які, в
свою чергу і на захнст власних інтересів, але вже чомусь тільки на стадії судового розгляду справи і за відсутності відповідного реагування з боку прокурора та нечіткої позиції з цього питання юридично неосвіченого потерпілого, використовуючи ці недоліки в котрий раз домагаються повернення справи про обвинувачення ОСОБА_1 на дослідування, розтягуючи, і не без допомоги слідчого та прокурора, процес розслідування у часі, віддаляючи вирішення справи і намагаючись у такий спосіб у вигідному для себе плані дійти кінцевого, влаштовую чого їх варіанту вирішення даної кримінальної справи. :
Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 98 КПК України, якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу має бути порушено щодо цієї особи. Зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася 25 березня 2002 року за участі автомобілів «Москвич-2140» д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який загинув, та «КАМАЗ» д. н.НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1. В той часжоли водії обох транспортних засобів були відомі на момент скоєння ДТП кримінальну справу 2.04.2002 року було порушено не щодо конкретної особи, а по факту ДТП (т. 1 а. с. 1).
З моменту порушення справи і до затвердження обвинувального висновку прокурорам 19.12.2005 року (т. 1 а. с. 239) та направлення її до суду 26.12.05 р.(т. 2 а. с. 1) пройшло біля 3-х років та 9 місяців. Досудове слідство на протязі цього часу одинадцять разів зупинялося слідчим з надуманих підстав, а значить і незаконно. Перші три рази, з посиланням на п. З ст. 206 КПК - з мотивів «не встановлення особи, що скоїла злочин» ( постанови від 10.05.02; 24.06.02 р. та 21.11.02 р. - т. 1 а. с. 28, 32, 50), яка на той час вже добре була відома; а останні вісім, з посиланням на п. 2 ст. 206 КПК - «у зв'язку із хворобою ОСОБА_1»(постанови від 31.12.02; 15.03.03 р., 20.11.03 р., 26.04.04 р., 8.07.04 р., 7.03.05 р., 11.06.05 р. та 28.10.05 р. -т. 1 а. с. 76, 88, 108, 117, 148, 190, 219, 228), без будь-яких документів, які б підтверджували наявність тяжкого захворювання ОСОБА_1, який тоді не тільки не хворів, але й, як видно це із довідки за місцем його роботи НОМЕР_4 постійно, без прогулів і відпусток працював водієм в АДРЕСА_2, свого постійного місця проживання в Черкасах не змінював.
При цьому періоди проміжку часу між такими зупиненнями досудового слідства та послідуючим його відновленням займали від одного до восьми місяців включно(т. 1 а. с. 29, 33, 51, 77, 90, 109, 118, 150, 191, 220, 229). А строки досудового слідства продовжувалися прокурором району тільки раз і тільки до 3-х місяців(постанова від 19.06.2002 року - т. 1 а. с.
з-зі). Повертаючи органу слідства справу, яка надійшла до нього з обвинувальним висновком в порядку ст. ст. 225, 229 КПК України, із своїми вказівками для провадження додаткового розслідування(т. 1 а. с. 145, 146); «на дооформлення» органу слідства із вже затвердженим обвинувальним висновком(т. 1 а. с. 86, 82), а також двічі «на дооформлення» із судорого засідання по попередньому розгляду справи ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 179-180, 183, 206, 207-208), дві останні процесуальні дії не передбачені діючим законодавством взагалі, прокурор району жодного разу не вирішував питання продовження строків досудового слідства.
За цей час по справі призначалися і проводилися експертизи, допитувалися свідки, пред'являлося обвинувачення ОСОБА_1, 30.12.02 р.(т. 1 а. с. 70) та 6.02.05 р.(т. 1 а. с. 160-161), проводились інші слідчі дії, було складено і направлено прокурору п'ять обвинувальних висновків(т. 1 а. с. 82-85,141-144,172-175,199-202,239-142), тощо.
Як наслідок всього цього?із порушень вимог ст. ст. 98 ч. 2, 206 ч. 2, 3, 228, 229, 232 ч. 4, 120 КПК України, які поданій справі були значними і системними, зараз випливає те, що переважну частину слідчих дій, яка виконувалася поза межами встановлених законом строків та прийнятих в цей період процесуальних рішень не можна визнавати законними, а здобуті тоді ж докази - допустимими з точки зору їхньої легітимності.
Неналежна робота відповідальних працівників органу слідства і прокуратури потребує відповідного реагування з боку суду у вигляді окремої ухвали на адресу їхнього керівництва.
В даний час, в ході призначеного судом додаткового розслідування по справі ОСОБА_1, з яким колегія суддів погоджується у принципі, необхідно буде не тільки усунути порушення норм чинного кримінального законодавства, як це зазначено в постанові суді, але й зробити також правильний перерахунок щодо дотримання процесуальних строків, передбачених ст. 120 КПК України, виявити і скласти повний перелік слідчих дій, виконаних поза межами допустимих законом термінів, і, там де це можливо, відновити втрачене шляхом повторного їхнього проведення і фіксації результатів з безумовним дотриманням вимог діючого законодавства. При необхідності у встановленому порядку після закінчення термінів, передбачених ч. 4 ст. 120 КПК України, продовжити строки досудового слідства і в залежності від здобутих таким чином доказів заново вирішити питання щодо можливості притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.
Зазначене слід вважати доповненням до постанови місцевого суду про направлення справи ОСОБА_1 на додаткове розслідування, яке підлягає виконанню.
Разом з тим, погоджуючись в цілому з рішенням суду про необхідність додаткового розслідування по даній справі, колегія суддів в решті його, що стосується неповноти досудового слідства і необхідності проведення огляду як речового доказу передньої балки автомобіля «КАМАЗ», проведення співставлення обох автомобілів з тими агрегатами, які були на них в момент ДТП, і як наслідок цього - проведення, по суті повторне, комплексної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз в Київському НДЇСЕ, - вважає помилковим і в цій частині підлягаючим до скасування, на що в своїй апеляції підставно вказує і потерпілий ОСОБА_3.
Оскільки за час, що минув з моменту розглядаємої ДТП(а це вже більше чотирьох років) вказані частини та агрегати автомобілів, якщо самі вони і збереглися, то за час свого зберігання чи експлуатації(як це стосується автомобіля «КАМАЗ») не могли не змінитися суттєво з точки зору наявних на них слідів зіткнення транспортних засобів. Проведення зараз будь-яких слідчих дій з ними, а тим більш судових експертиз з такими вихідними даними, обов'язково призведе до помилкових, хибних результатів.
Не можна зараз відшуковувати також будь-які інші сліди на проїзній частині дороги та автомобілях, якщо вони і дійсно мали місце, але не були зафіксовані у відповідних протоколах огляду.
По даній справі були проведені всі можливі та необхідні слідчі дії, включаючи авто технічну(а. с. 46-48 т. 1), додаткову автохтехнічну(а. с. 115-116 т. 1) експертизи, а також комплексну судово-трасологічну та автотехнічну експертизи(т. 1 а. с. 102-107), якими встановлювалось також взаємо розташування автомобілів до і в Момент вчинення ДТП. Органу слідства в процесі дослідування необхідно визначитися щодо легітимності їх як доказів(з точки зору дотримання вимог ст. ст. 120, 196-197 КПК України), а не проводити повторних експертиз іншими експертними установами у відсутність сумнівів щодо їх правильності, та вирішити питання про притягнення до відповідальності конкретної особи.
Всі помилкові висновки та вказівки суду підлягають виключенню із судового рішення шляхом його зміни. '
Тому, виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 366 ч. 2, 369-370, 373, 377 КПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2006 року про повернення на додаткове розслідування кримінальної справи про обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_1 - змінити.
Виключити з постанови як помилкові посилання на неповноту проведеного по справі досудового слідства і всі вказівки суду, що стосуються відшукання чи встановлення нових доказів, в тому числі що стосується проведення нових експертиз.
Доповнити постанову вказівкою в частині неправильності проведеного по справі додаткового слідства, яка стосується усунення припущених порушень норм чинного КПК і відновлення легітимності зібраних по справі доказів.
В решті постанову суду про необхідність проведення додаткового розслідування по справі ОСОБА_1 залишити без змін і разом із даною ухвалою апеляційного суду -підлягаючими до виконання.
Головуючий Судді
ПІДПИС ПІДПИСИ
З оригіналом згідно: Суддя апеляційного суду
В.М. Літвінцев