УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-591 2006 р. Категорія ст. 191 ч.І КК України (повернення на додаткове розслідування, в порядку ст. 281 КПК України)
Головуючий в суді 1 інстанції ФАЙ В.Г.
Доповідач в апеляційній інстанції ЛІТВІНЦЕВ В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого СУХОДОЛЬСЬКОГО М.І.
судців ЛІТВІНЦЕВА В.М., ЯТЧЕНКА М.О.
з участю прокурора ГРИШАНОВОЇ Н.Д.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляційним поданням прокурора Драбівського району Литвина М.І. на постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 6 червня 2006 року, якою кримінальна справа про обвинувачення за ч. 1 ст. 191 КК України
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, пенсіонерки, одруженої, раніше не судимої, -
повернута прокурору району для проведення додаткового розслідування зі стадії судовогорозгляду справи, - :;
встановила:
Органом досудового слідства ОСОБА_1 звинувачувалася в тому, ідо вона в період з 20 липня 2005 року по 20 грудня 2005 року, працюючи продавцем магазину приватного підприємця ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, будучи матеріально-відповідальною особою згідно договору НОМЕР_1, умисно систематично передавала без оплати продукти харчування третім особам, не маючи на те відповідних повноважень, тим самим допустила розтрату товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 3768 грн., чим завдано збитків власнику магазина - ПП ОСОБА_2 на вказану суму. Тобто за ч. 1 ст. 191 КК України, - у розтраті чужого майна, яке було ввірене ОСОБА_1 чи перебувало в її віданні(а. с. 27, 44).
Повертаючи з власної ініціативи справу на додаткове розслідування по завершенні судового слідства суд, з посиланням на ст. 281 КПК України, констатує в постанові про наявність такої неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні. А саме: неконкретність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення; необхідність проведення повної і всебічної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по магазину приватного підприємця ОСОБА_2 в с. Білоусівка та встановлення всіх осіб, які отримували від ОСОБА_1 товари без оплати у цей період часу. Органу слідства дані відповідні вказівки, в переважній своїй більшості направлені на розширення і вдосконалення доказової бази щодо винності підсудної, включаючи вказівку на обов'язковість відшукання списку осіб, яким відпускався товар без оплати, для приєднання його до матеріалів справи в якості речового доказу, тощо(постанова,друк., текст - а. с. 63).
В апеляції прокурор району, який затверджував обвинувальний висновок по справі і приймав участь в її судовому розгляді, заперечуючи разом з іншими учасниками процесу проти повернення справи на дослідування, ставить питання про скасування такої постанови суду і направлення даної справи на новий судовий розгляд, але в іншому складі суду. Оскільки вважає постанову незаконною, а викладені в ній висновки суду - не відповідаючими фактичним обставинам справи. На думку прокурора для вирішення питання щодо винності ОСОБА_1 в пред'явленому їй обвинуваченні достатньо акту інвентаризації від 20.12.05 р., проведеної за її участі і який вона підписала на вказану суму нестачі товарів у магазині, а також показів встановлених трьох осіб-свідків по даній справі, які викривають ОСОБА_1 в безоплатній передачі їм продуктів харчування з магазину. Пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення відповідає вимогам ст. 132 КПК і є конкретним, воно на слідстві і в суді повністю визнано підсудною, яка добровільно відшкодувала суму припущеної нею нестачі у повному її розмірі.
Заперечень від підсудної ОСОБА_1, а також власника магазину - потерпілого ОСОБА_2 на апеляцію прокурора не надходило. Своєчасно повідомлені про місце і час розгляду апеляції ніхто з них в засідання суду на 11.07.06 р. не з'явився, що не являється перешкодою для розгляду апеляції у їх відсутність.
В заяві від 8.06.06 р. ОСОБА_1 виказує свою незгоду із судовим рішенням про повернення справи на дослідування, просить припинити судову тяганину і в умовах судового засідання вирішити нарешті її справу.
Судове слідство при перевірці рішень місцевих судів даної категорії не провадиться(ч. 1 ст. 382 КПК); протокол судового засідання - не ведеться.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію сторони обвинувачення і наполягав на скасуванні постанови суду як незаконної і необгрунтованої; перевіривши відповідно до вимог ст. ст. 365, 348 КПК України матеріали даної кримінальної справи, в тому числі додатково надіслану заяву підсудної ОСОБА_1, яка, повністю визнаючи себе винною, з посиланням на повне відшкодування завданих розтратою збитків, свій вік і відсутність будь-яких клопотань учасників процесу з приводу необхідності повернення справи на додаткове розслідування просить припинити судову тяганину, не направляти справу на дослідування, а вирішити її по суті і якнайшвидше в суді; обговоривши доводи апеляції прокурора, колегія 'суддів вважає її підлягаючою до задоволення із скасуванням постанови суду через наступне.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальну справу відносно ОСОБА_1, за відсутності спору між сторонами захисту та обвинувачення по всіх аспектах пред'явленого їй обвинувачення безпідставно ускладнив процедуру судового розгляду справи, який, за наявності передбачених ч. З ст. 299 КПК України підстав і всупереч позиції сторін(прот. с\з - а. с. 61 зв.), провів у повному обсягу, після чого за власної ініціативи, перебравши на себе не властиві для суду функції поставив питання і всупереч позиції сторін(прот. с\з - а. с. 62 зв.) скерував своїм рішенням справу на додаткове розслідування, надавши органу слідства вказівки направлені на розширення, збільшення та вдосконалення доказової бази винності підсудної, тобто на погіршення її становища, чим порушив принцип змагальності( ст. 129 Конституції України; ст, 16-1 КПК України), неприпустимо перевищив свої функціональні обов'язки.
До останніх відносяться рішення і вказівки суду в частині проведення по суті повторної інвентаризації товарно-матеріальних цінностей по магазину, де працювала і допустила розтрату ОСОБА_1, за наявності у справі первинного акту інвентаризації від 20.12.2005 року(а. с. 15), яка була проведена за участі ОСОБА_1 Акт на суму нестачі на 3768 грн. підписаний нею і, згідно розписки власника від 26.05.2006 р. (а. с. 59), нестача у повній своїй сумі була погашена винною в процесі судового розгляду справи у добровільному порядку. Попередня перевірка товарів у магазині відповідно до накладних за участі ОСОБА_1 мала місце 20.07.2005 року, тобто за п'ять місяців до цього, і ніяких недоліків у обліку чи нестачі товарно-матеріальних цінностей виявлено не було (а. с. 14).
Як пояснила в суді ОСОБА_1 причину виникнення нестачі товарів на 3768 грн., до неї неодноразово зверталися односельці з проханням відпустити товари у борг, що вона і робила з 20.07 по 20.12.05 року включно, але не всі ці борги встигли повернути. Цю обставину особисто відносно себе підтвердили допитані в суді свідки-очевидці ОСОБА_3,ОСОБА_4(прот. с\з - а. с. 62) та на досудовому слідстві - свідок ОСОБА_5 ( а. с. 20-21).
Встановити всіх інших осіб - мешканців с. Білоусівка, яким ОСОБА_1 відпускала товар без відповідної оплати за увесь період своєї роботи, на чому наполягає суд у постанові, а також виявити і забрати у ОСОБА_1 журнал із списком цих осіб, якщо вона вже не видала його добровільно на початку слідства, - в даний час неможливо і в цьому для вирішення питання щодо винності підсудної в межах пред'явленого їй обвинуваченні не має ніякої необхідності, а може тільки збільшити його обсяг, в тому числі за рахунок нових статей КК України за сукупністю злочинів або ж притягнення до відповідальності ще й інших осіб, тощо.
Рішення і вказівки суду, направлені(всупереч позиції сторони захисту та обвинувачення) на розширення, збільшення та вдосконалення доказової бази винності підсудної, - є елементом кримінального переслідування особи, яке можуть здійснювати лише спеціально уповноважені на це законом органи, але ж ніяк не суд, на який у сучасному кримінальному процесі покладено завдання виключно здійснення правосуддя.
Пред'явлене органом слідства ОСОБА_1 обвинувачення в існуючій його редакції(а. с. 27, 44), а також зібрані по справі докази дозволяють суду першої інстанції вирішити всі питання, передбачені ст. 324 КПК України без повернення справи на додаткове розслідування. На чому підставно наполягає у своїй апеляції прокурор і просить у своїх зверненнях підсудна.
Аналогічних висновків дійшов раніше і суд першої інстанції, приймаючи за результатами попереднього розгляду даної справи постанову від 26.05.2006 року, в порядку ст. ст. 240, 245 КПК України, про призначення її до судового розгляду(а. с. 51), яка в даний час протирічить його ж висновкам у постанові про повернення справи на додаткове розслідування.
За таких умов, а також за наявності підстав, передбачених ст. ст.369-370 КПК України, рішення суду про повернення справи на додаткове розслідування не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд іншим суддею.
Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 ч. 2, 369-370, 374, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Драбівського району Литвина М.І. - задовольнити.
Постанову Драбівського районного суду Черкаської області від 6 червня 2006 року про направлення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокурору району на додаткове розслідування - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому його складі зі стадії її судового розгляду.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд.
Головуючий - підпис
Судді - підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду В.М. Літвінцев